84.Проблема істини в філософії.

Істина — одна із центральних філософем теорії пізнання. Що таке істина? У сучасній філософії найбільш чітко виділяють три концепції істини: відповідності, когерентності прагматичності. Розглянемо їх.

Згідно з концепцією відповідності, істинними є висловлювання (а також почуття, думки, інтерпретації), які відповідають дійсності. Висловлювання «сніг білий» істинне, якщо сніг справді білий; висловлювання «сніг білий» хибне, якщо сніг насправді не білий. При цьому ми мусимо пояснити, що означає «сніг білий». Пояснити треба так, щоб навіть дальтонік міг перевірити, наприклад, приладами, білий сніг чи ні. Отже, що встановлення істини або хиби потребує інтерпретацій. Окремі судження набувають суті лише в системі суджень. Там, де в ході багатоланкових логічних конструкцій потрібно враховувати послідовність, системність суджень. У цьому зв'язку говорять про когерентну концепцію істини. Під когерентністю розуміють сплетіння і несуперечність висловлювань. Концепція когерентності істини не відміняє, а збагачує концепцію відповідності.

Концепція, у якій критерієм істинності є практика, називають прагматичною концепцією істини. Смисл нової концепції істини дуже простий: потрібно на ділі, в дії перевіряти судження на істинність і хибність, не обмежувати себе лише теоретичними розмірковуваннями.

Правильними є твердження американського філософа Н. Решера, згідно з яким три концепції істини не підміняють, а доповнюють одна одну. Тому необхідно враховувати всі три концепції істини. Але це, звісно, не означає їхньої рівності у всіх сферах життєдіяльності. Для математика на першому місці стоїть когерентна концепція істини. Йому важливо, щоб його судження були гармонійними один з одним. Фізик прагне, щоб його судження разом з їхнім математичним формулюванням відповідали світові фізичних явищ. Значить, він особливо часто буде звертатись до концепції відповідності. Для техніка велике значення має практика, тому в центрі його уваги буде постійно прагматична концепція істини.

85.Філософське розуміння особистості.

Поняття « Особистість »слід відрізняти від понять, які в повсякденному пізнанні часто ототожнюються з ним - індивід і індивідуальність .

Про індивіді кажуть, коли розглядають окремої людини як представника виду Homosapiens. Це вроджені властивості. Це комплекс

1 - біологічних характеристик (зріст, конституція, колір волосся, тип нервової системи) і

2 - психологічних характеристик (здібності, темперамент, емоційність).

Сукупність суттєвих ознак, що виражають своєрідність людини, як індивід а, називається індивідуальністю.

Поняття « особистість »ми використовуємо, коли розглядаємо людини в системі суспільних відносин. Якості, що характеризують людину як особистість, проявляються в його відносинах до інших людей.

Відмінність якостей особистості від якостей індивід а - в наявності додаткових духовних елементів (свідомості і / або самосвідомості). Наприклад: витривалість і впертість - властивості індивіда. Цілеспрямованість - властивість особистості, що включає в себе властивості індивіда в якості основи, плюс - особливий зміст (усвідомлення мети своєї діяльності). Особистістю людина не народжується, а стає, завдяки прояву своєї індивідуальності в суспільних відносинах .

З точки зору історичного ідеалізму, головну роль в житті і розвитку суспільства відіграють видатні особистості; а в історичному матеріалізмі вважається, що в житті і розвитку суспільства головну роль відіграють народні маси.