48

1.Світогляд. його структура та роль в житті людини.

2.Особливості міфологічного світогляду.

3.Релігійний світогляд.

4.Філософія як теоретична форма світогляду.

5.Основне питання філософії.

6. Взаємозвязок філософії і конкретних наук.

7.Причини і передумови виникнення філософії. Міфологія і філософія як способи пояснення світу.

8.Предмет і структура філософського знання.

9. Відмінність предметного поля філософії від предметного поля природничих наук.

10. Світоглядна функція філософії. Роль філософії в становленні теоретичної форми світогляду.

11.Гносеологічна функція філософії.

12.Методологічна функція філософії. Діалектика і метафізика.

13.Методи філософії (загальна характеристика).

14. Аксіологічна функція філософії

15.Філософія Стародавньої Індії (брахманізм, вайшешика, буддизм) та Стародавньою Китаю (даосизм і конфуціанство).

16.Основне питання філософії і науки до класичного періоду у розвитку античної філософії.

17.Мілетська натурфілософія.

18.Піфагорійська філософія.

19. Діалектична філософія Геракліта.

20.Загальна характеристика елейської філософії. Апорії Зенона.

21.Атомістична філософія Демокріта.

22.Загальна характеристика класичного періоду у розвитку античної філософії.

23.Загальна характеристика софістичної філософії. Сутність релятивізму.

24. Проблема людини в філософії Сократа.

25.Об’єктивно ідеалістична філософія Платона.

26.Проблема пізнання в філософії Платона.

27.Вчення Платона про суспільство.

28.Вчення про буття і знання в філософії Аристотеля.

29. Вчення про матерію і форму в філософії Аристотеля.

30.Загальна характеристика середньовічної філософії.

31.Номіналізм і реалізм.

32.Співвідношення віри і розуму в філософії Тертуліана і Августина Аврелія.

33. Співвідношення віри і розуму в філософи Томи Аквіиського і Дунет Скотта.

34.Загальна характеристика філософії Відродження.

35.Гуманістичний напрямок філософії Відродження.

36.Реформаційна гілка Відродження.

37.Натурфілософський напрямок філософії Відродження.

38. Загальна характеристика філософії Новою часу.

39.Обгрунтування раціоналізму в філософії Нового часу.

40.Специфіка індуктивною та дедуктивною методу.

41.Емпіризм у філософії ХУІІ ст. (Ф. Бекон, Дж. Локк).

42.Концепції суспільної угоди та громадянською суспільства в філософії Нового часу (Т.Гоббс. Дж,Локк).

43. Проблема становлення громадянською суспільства в Україні.

44.Проблема свободи і необхідності в філософії Спінози.

45.Вільнодумство та атеїзм французьких матеріалістів ХУІІІ ст.

46.Загальна характеристика німецької класичної філософії.

47.Трансцендентальна філософія Канта.

48. Вчення І. Канта про знання.

49.Вчення І. Канта про пізнавальні здібності людини.

50. Загальна характеристика філософії Г.ГЕГЕЛЯ. Діалектика Гегеля.

51.Концепція суспільного прогресу Гегеля.

52.Проблема відчуження в філософії марксизму.

53.Сутість та історичні форми позитивізму.

54.Філософія позитивізму та неопозитивізму. Принципи верифікації та фальсифікації.

55.Філософія постпозитивізму. Концепція наукових революцій Т. Куна.

56.Загальна характеристика філософії екзистенціалізму.

57. Проблема людини в філософії екзистенціалізму.

58. Проблема свободи і відповідальності в філософії скзистенціалізму.

59.Ірраціоналізм і "філософія життя".

60.Місце української філософії у структурі всесвітньої філософії.

61.Українська філософія ХУ1І-ХУIII ст.

62.Києво-Могилянська Академія як перший в Україні центр професійної філософії.

63. Філософія Г.Сковороди і сучасність.

64.Філософія серця П.Юрксвича.

65.Проблема буття у філософії. Буття і матерія.

66.Поняття і структура соціальною буття.

67.Еволюція уявлень про свідомість.

68.Сутність та структура свідомості.

69.Свідомість та самосвідомість.

70.Антропосоціоігенез та його сутність.

71.Буття людини як проблема філософії.

72.Проблема діяльнісної сутності людини.

73. Практика. Її форми та роль у житті людини і суспільства.

74.Проблема творчості у філософії.

75.Діалектика як концепція розвитку.

76.Специфіка соціального пізнання.

77.Пізнання як предмет філософською аналізу.

78. Суб'єкт і об'єкт пізнання. Зміна уяв про суб’єкта пізнання.

79.Структура процесу пізнання.

80.Форми чуттєвого та раціонального рівня пізнання.

81.Наука як специфічна форма пізнавальної діяльності.

82.Методи емпіричного та теоретичною рівня наукового пізнання.

83.Форми наукового пізнання (факт. проблема, гіпотеза, теорія).

84.Проблема істини в філософії.

85.Філософське розуміння особистості.

86.Проблема ролі особи в історії. Особистість і маси в історичному процесі.

87.Загальна характеристика формаційної концепції суспільства. Поняття «суспільно-економічна формація».

88.Суспільний прогрес, та його критерії. Історія людства як прогрес свободи.

89.Загальна характеристика цивілізаційної концепції суспільства.

90.Поняття культури і цивілізації. Загальнолюдські цінності.

91.Глобальні проблеми сучасності. їх сутність та шляхи розв'язання.

1.Світогляд. Його структура та роль в житті людини.

Світо́гляд— сукупність переконань, оцінок, поглядів та принципів, які визначають найзагальніше бачення та розуміння світу і місце особистості у ньому, а також її життєві позиції, програми поведінки та діяльності. Світогляд людини зумовлений особливостями суспільного буття та соціальними умовами.

Світогляд тісно пов'язаний з філософією, хоча це ширше поняття. Філософія визначає себе, як теоретичний світогляд.

Перш за все світогляд — це процес чуттєвопрактичного відношення людини до світу.

Складові частини світогляду

За визначенням бельгійського філософа Апостеля світогляд включає сім елементів:

• Онтологію — описову модель світу

• Пояснення світу

• Футорологію, відповідь на запитання, куди ми йдемо.

• Цінності, відповіді на етичні питання — відповідь на запитання, що слід робити.

• Праксеологію або методологію або теорію дії — відповідь на запитання, як досягти мети.

• Епістемологію або теорію знань, відповідь на запитання, що є правдою, а що ні.

• Етіологію — пояснення походження й структури світогляду

Структура світогляду залежить від певних чинників.

Залежно від співвідношення інтелектуального та емоційного досвіду людей світогляд поділяється на:

— світовідчуття. Це емоційно-психологічний бік світогляду на рівні настрою, почуттів;

— світорозуміння. Це пізнавально-інтелектуальний бік світогляду;

— світосприйняття. Це досвід формування пізнавальних уявлень про світ за допомогою наочних образів (сприйняттів).

За ступенем загальності розрізняють світогляд особистості, груповий (професійний, класовий, національний тощо), загальнолюдський (загальнолюдські світоглядні настанови).

За ступенем історичного розвитку — античний, середньовічний і т. д.

За ступенем теоретичної "зрілості" — стихійно-повсякденний ("житейський") і теоретичний (філософський).

Світогляд виконує найважливіші функції в житті людини. Як активний духовний чинник світогляд є основою життя. Він забезпечує освоєння та зміну людиною навколишнього світу. Адже світогляд об'єднує знання і почуття у переконання. А це визначає певну поведінку та дії особистостей, соціальних груп, націй, народів.

Філософія – це тип світогляду. Філософія - це наука про закони розвитку природи, суспільства, людини та пізнання. Філософія на якусь частинку і не наука, вона інтегрує знання здобуті окремими науками, і таким чином виникає загальна картина світу.

2. Особливості міфологічного світогляду

Історично першою формою світогляду був міф, а вихідною формою суспільної свідомості – міфологія. Міф(грец.) – сповідь, переказ. Але власне його значення полягає в тому, що міф є способом усвідомлення і персоніфікації природних сил, наділення їх людськими за характером, але фантастично зміненими властивостями. Міф – це уявлення про історію природи і суспільства, як наслідок діяльності фантастичних істот (для первісних народів міф був єдиним способом усвідомлення власної історії і зв”язків з навколишнім світом).

Світо́гляд— сукупність переконань, оцінок, поглядів та принципів, які визначають найзагальніше бачення та розуміння світу і місце особистості у ньому, а також її життєві позиції, програми поведінки та діяльності. Світогляд людини зумовлений особливостями суспільного буття та соціальними умовами.

Міфологічний світогляд - це така система поглядів на світ і місце людини в ньому, яка заснована не на теоретичних доводах і міркуваннях, а на художньому переживанні світу або на громадських ілюзіях.

Характеристика міфологічної свідомості:

1. синкретичність (злитість, нерозчленованість). У будь-якому міфі співіснують об'єктивні знання про світ, зачатки релігійних вірувань, мистецтва;

2. нечутливість до суперечностей. Основа міфу - людська фантазія;

3. немає причинно-наслідкових зв'язків між предметами і явищами.

У міфологічному свідомості присутні:

а) метаморфоза

б) асоціації (дихання <=> душа, сон <=> смерть)

в) телеологична (зв'язок не від причини до слідства, а від мети до причини)

г) символічність (оперування не поняттями, а конкретними символами)

д) колективність (міф - це завжди продукт колективної свідомості) е) авторитарність (міфи не залишають можливості для особистого прояви індивіда і не допускають критики своїх положень).

На відміну від міфу філософія пропонує інші шляхи вирішення світоглядних проблем:

1. замість образу - раціональні поняття

2. філософія несинкретична (чітке протиставлення суб'єкта і об'єкта)

3. у філософії є причинно-наслідкові зв'язки.

*********************************************************************

Міфологія (від грец. mythos - оповідь і logos - слово, поняття, вчення) є універсальним типом світогляду первісних суспільств; усі етноси своїм першим світоглядом мають міфологію, яка містить у своїй основі міф-вигадану розповідь, витвір народної фантазії, в якому явища природи або культури подаються в наївно-антропоморфній формі. Порівняльне вивчення міфів різних народів показало, що, по-перше, дуже схожі міфи існують у різних народів, у різних частинах світу і, по-друге, міф був єдиною універсальною формою свідомості. Він відображав світовідчуття, світосприйняття і світорозуміння тієї епохи, в яку створювався. У міфологічній свідомості закріплені поетичне багатство та мудрість різних народів.

Чому ж сприйняття світу первісною людиною набуло такої дивної форми, як міфологія? Слід, напевно, враховувати такі передумови:

а) первісна людина ще не вирізняла себе з навколишнього середовища - природного та соціального;

б) нероздільність первісного мислення, яке ще чітко не відокремилося від емоційної сфери.

Наслідком таких передумов стало наївне олюднення навколишнього природного середовища. Людина перенесла на природні об'єкти свої особисті властивості, приписувала їм життя, людське почуття. У міфі неможливо відокремити натуральне від символічного, реальне від фантастичного, існуюче від бажаного, духовне від природного, людське від нелюдського, зло від добра і т. ін. Через це міфу характерна така форма цілісності, яка для інших форм свідомості майже неможлива. Окрім того, міф для носіїв міфологічної свідомості був не думкою чи розповіддю, а самою реальністю.

Отже, нездатність провести різницю між природним і надприродним, байдужість до протиріч, слабкий розвиток абстрактних понять, чуттєво-конкретний, метафоричний, емоційний характер ці та інші особливості первинної свідомості перетворюють міфологію на дуже своєрідну символічну (знакову) систему, через терміни якої сприймався і описувався уве