2. Ознаки сучасної судової системи України

Судовiй системi традицiйно порiвняно iз судовою владою вiдводиться друге мiсце. I найчастiше автори, придiливши основну увагу аналiзу поняття й сутностi судової влади, не надають особливого значення визначенню мiсця судової системи та її ознак [4,c.5]. Для того, щоб уникнути прогалин у вивченнi такого поняття як судова система, зазначимо iснуючi пiдходи до визначення ознак судової системи.

Зокрема, I. В. Пранглiшвiлi доводить системну природу такого соцiально- правового феномену, як судова система, через такi її ознаки:

1) штучнiсть (оскiльки вона утворена людиною);

2) цiлеспрямованiсть (утворена спецiально для виконання конкретної функцiї — розв’язання юридич­них справ, що мають правовi наслiдки);

3) iєрархiчнiсть (структу­рованiсть) (оскiльки вона побудована за рiзними рiвнями);

4) вiдкритiсть (вона взаємодiє з оточуючим середовищем);

5) складнiсть (складається з декiлькох елементiв, але пiдлягає опису);

6) рiвновiснiсть (якщо змiни проходять одночасно за двома протилежними напрямами, то на певно­му рiвнi вони компенсуються);

7) стабiльнiсть (з точки зору органiзацiї судова система стабiльна, але з точки зору стадiй процесу для його суб’єктiв — вона є такою, що перебуває у розвитку) [5].

М. О. Колоколов виокремлює такi властивостi судової системи:

1) внутрiшнi (виключна компетенцiя; унiкальнi судово-владнi правовiдносини (судова творчiсть); мета — служiння суспiльним цiлям, зокрема захисту прав людини; равновiснiсть з iншими гiлками влади)

2) зовнiшнi (самостiйнiсть та незалежнiсть). Окремою найважливiшою системною якiстю судової системи науковець називає її здатнiсть до внутрiшнього самоуправлiння [6, c.117].

Л. Москвич виокремлює такi системнi ознаки судової систе­ми:

- соцiальна зорiєнтованiсть (виникає у соцiально органiзованому суспiльствi, змiнюється залежно вiд потреб суспiльства, його розвитку);

- вiдкритiсть (викликається до життя зовнiшнiми чин­никами, якими пiдтримується її органiзацiя та реалiзацiя внутрiшньосистемних процесiв);

- цiлеспрямованiсть (утворена для розв’язання суспiльно-правових конфлiктiв) - стабiльнiсть (вiдносна незмiннiсть органiзацiї та правових форм розв’язання конфлiктiв);

- стiйкiсть (властивiсть зберiгати динамiчну рiвновагу iз зовнiшнiм середовищем, як здатнiсть до змiн та адаптацiї);

- структурованiсть (упорядкована структура судової системи забезпечується особливим характером взаємодiї її елементiв — судiв);

- цiлiснiсть (характер взаємозв’язкiв мiж елементами судової системи забезпечує цiлiснiсть усього судового механiзму);

- єднiсть (дiя кожно­го елемента судової системи пiдпорядкована єдинiй цiлi — справедли­вому розв’язанню соцiально-правового конфлiкту).

- автономнiсть (забезпечується вiдносна автономнiсть судової системи гарантiями незалежностi (правової, процесуальної, фiнансової, адмiнiстративної) суду);

- самостiйнiсть (самодостатнiсть у досягненнi цiлi iснування);

- незалежнiсть (органiзацiйна i функцiональна; правова i фiнансова вiдокремленiсть вiд iнших соцiальних iнститутiв) [7,c.252-254].

Отже, ознаками судової системи, якi характери­зують її системну природу є соцiальна зорiєнтованiсть, вiдкритiсть, цiлеспрямованiсть, стабiльнiсть, структурованiсть, цiлiснiсть, єднiсть, самостiйнiсть, незалежнiсть.

Суди в Українi утворюють судову систему, для якої, як i для кожної системи, характернi певнi зв’язки i вiдносини мiж окремими її елементами (судами), а також притаманнi такi властивостi як iєрархiчнiсть, багаторiвневiсть, структурованiсть. Судова система України, уособлюючи органiзацiйний аспект судової влади — однiєї з гiлок державної влади, — вiддзеркалює особливостi органiзацiї цiєї влади у нашiй державi, вiдповiдає рiвню соцiально­економiчного розвитку, пануючим у суспiльствi поглядам на мiсце суду в системi механiзмiв державної влади, накопиченому досвiду i певним традицiям.

Вiдмiнна риса судової системи України полягає в тому, що вона є системою унiтарної держави, котра, на вiдмiну вiд федеративних держав, де iснує система як федеральних судiв, так i судiв окремих суб’єктiв федерацiї (штатiв, земель, областей i країв), має єдину судову систему, яка не передбачає подiл предмета юрисдикцiї мiж судами за ознакою приналежностi до рiзних внутрiшньодержавних утворень.

Другою вiдмiннiстю судової системи України є iснування двох гiлок судової системи: Конституцiйного Суду i судiв загальної юрисдикцiї.

З двох моделей функцiонування iнституту судової охорони Конституцiї — американської, коли вказану функцiю здiйснюють суди загальної юрисдикцiї, та європейської, коли для вирiшення вказаного завдання утворюється спецiалiзований орган, — Україна обрала європейську модель, конституцiйно закрiпивши утворення Конституцiйного Суду України — єдиного органу конституцiйної юрисдикцiї.

Третьою вiдмiнною рисою судової системи України є моноцентризм системи судiв загальної юрисдикцiї. На вiдмiну вiд бiцентризму, що iснував понад десять рокiв, коли пiдсистему загальних судiв очолював Верховний Суд України, а пiдсистему господарських (тодi арбiтражних) — рiвний йому за статусом Вищий господарський (тодi арбiтражний) суд України, то тепер i пiдсистему загальних, i пiдсистему спеціалізованих судiв очолює Верховний Суд України.

Однак необхідно зазначити особливе місце Верховного Суду України після судової реформи 2010 року – він є ланкою судової системи, але не є касаційною інстанцією, тобто в Україні не дотримується принцип «одна судова ланка — одна судова інстанція».