2. Антропоморфічність антнчної міфології: 12 наймогутнішнх олімпійців.

Антропоморфізм — у подібнення будь-чого до людини або перенесення її фізичних та

інтелектуальних властивостей на тварин, рослин, речі та явища навколишнього світу.

Для античного світу антропоморфізм був основним принципом пізнання та пояснення навколишнього світу. В свою чергу, міф - це сакральна форма відбиття дійсності колективною свідомістю, і її завдання - захистити людину перед навколишнім світом, пояснити і впорядкувати його. Саме тому головні герої античних міфів - боги олімпійці - це перенесення конструктивнігх і деструктивних начал людини, її психічних якостей на предмет поклоніння - богів. Всі олімпійські боги антропоморфні: вони фізично тотожні людям, мають всі людські якості, в тому числі і негативні, які інший раз ганьблять цих богів.

Антропоморфізм грецької міфології був свідченням усвідомлення їх влади над силами природи, відчуття її суспільної значимості. Згодом антропоморфні боги все більше і більше набирають значення уособлення абстрактних сил природи і суспільства. Антропоморфне уявлення греків про своїх богів викликало відповідне ставлення до них - в їх очах, боги були зрозумілі і близькі людиноподібні істоти, які бажали того що й люди.

Боги олімпійці: Зевс. Посейдон, Аід, Гера, Деметра, Гестія, Гермес, Арес, Афродіта, Афіна, Алолон. Артеміда.

3.Охарактеризуйте давньогрецький героїчний епос.

Події, пов'язані з Троянською війною, становлять основу давньогрецького героїчного епосу. Значне місце у грецькій міфології посідали легенди про героїв — дітей богів і смертних. Найбільшою шаною користу вався син Зевса Геракл, який звільнив землю від чудовиськ. Поширені були сказання про могутнього Персея, переможця страшної" Медузи, від погляду якої все живе перетворювалося на каміння, про Тезея та ін.

Міфологія стала найважливішим елементом грецької культу ри, на основі якої пізніше розвивались література, філософія, наука. Міфи стали невичерпною скарбницею сюжетів для античного мистецтва і літератури.

Давньогрецький світ можна пов'язати з поняттями абсолюттної гармонії (збалансу вання деструктивних начал людської природи й конструктивних) і глибини.

Ідея мімезису - наслідування природи як зміст життя. Категорія часу - циклічна. Інтертекст. Мофоногема (наявність будь-яких міфів у тексті).

4. Особливості складання поеми -«Іліада». Дтя «Іліади» характерні насту пні риси:

• об «активність - реалістичне змалювання

• відсутність психологізму у повній формідеталізація та речове зоораження життя

• традиційність опису

• монументальність - широке поле зображення

• героїзм поєднується з варварською психологією

• елементи лірики і драми

• ретардація, повтори

5.Образ воїна в поемі 1 омера «Іліада»: на прикладі Аякса. Діомеда, Паріса.

Деяния Диомеда играют ключевую роль в сюжете Илиадьі: он единственньїй из греков сражается с олимпийскими богами, раня Афродиту и Ареса, описание его подвигов занимает почти всю V книгу Илиадьі. Совместно с Одиссеем Диомед, проникнув в осажденную Трою, похитил Палладий (статуто Афиньї), предрешив судьбу Трой. Диомед в Илиаде пользуетея покровительством Афиньї и в первоначальной традиции являетея одним из немногих героев, благополучно вернувшихся домой из- под Трой.