33

ВСТУП

Актуальність і ступінь наукової дослідженності проблеми.

У «Національній доктрині розвитку освіти України в ХХI столітті» визначено основну мету освіти – всебічний розвиток людини як найвищої цінності суспільства, естетичне виховання та формування її духовних смаків, ідеалів та розвитку художньо-творчих здібностей [44].

Особистісна орієнтація сучасної освіти передбачає прилучення молодої людини до естетичного досвіду людства, до творчої діяльності, що є основою естетичного розвитку особистості. В зв`язку з цим важливого значення набуває осмислення базових теоретичних засад формування естетичної свідомості особистості, вирішення питань естетичного виховання та естетичної діяльності.

В останнє десятиліття ХХ ст. в Україні закладено основи формування духовно розвиненої особистості з широким культурним кругозором. Цей час характеризується прагненням забезпечити художню освіту, безперервне естетичне виховання школярів в ході навчально-виховного процесу; залученням кожного учня до участі в різних галузях естетичної діяльності на основі діагностування його природних нахилів і здібностей.

Проблема естетичного виховання у естетико-педагогічному аспекті широко репрезентована у спадщині видатних українських педагогів та діячів освіти П. Каптерева, К.Ушинського, С. Русової.

Філософсько-естетичні аспекти цієї проблеми розглядаються в наукових працях Ю. Борева, І. Гончарова, М. Киященка.

Психологічні основи естетичного виховання розкрито Б. Ананьєвим, Л. Виготськиим та іншими.

Естетичне ставлення людини до світу формується та розвивається протягом всього її життя. Разом із тим, не всі періоди в житті рівноцінні для естетичного розвитку особистості. Багато письменників, педагогів, діячів культури зазначили особливе значення щодо цього молодшого шкільного віку [20]. Психологічні особливості дітей цього віку найбільше сприяють формуванню в них естетичної свідомості. Новітні дослідження доводять, що прогалини в естетичному розвитку молодшого школяра найчастіше виявляються невиправними, навіть, при систематичній роботі у середніх та старших класах.

За останні роки опубліковано багато праць, в яких проаналізовано питання значення творчості та пізнавальної діяльності в естетичному вихованні молодших школярів; розкрито механізми творчості та закономірності взаємозв’язку творчої діяльності з відображеною дійсністю; сформульовано основні принципи формування творчої особистості (Ф. Говорун, В. Романець, В. Цапок).

Актуальність естетичного виховання першокласників на уроках навчання грамоти полягає у важливості розв’язання завдань сьогодення щодо здійснення естетичного виховання і форм естетичної свідомості підростаючого покоління.

Існують певні протиріччя між необхідністю зробити кожний урок в школі І ступеня виховуючим, творчим та недостатньою розробленістю педагогічних шляхів вирішення даної проблеми.

Актуальність, теоретичне та практичне значення зазначеної проблеми зумовили вибір теми дипломної роботи: «Естетичне виховання першокласників на уроках навчання грамоти».

Об’єкт дослідження – процес естетичного виховання.

Предмет дослідження – педагогічні умови організації естетичного виховання учнів першого класу на уроках навчання грамоти.

Мета дослідження – визначити й експериментально перевірити педагогічні умови організації естетичного виховання першокласників на уроках навчання грамоти.

Відповідно до мети, об’єкту, предмету визначено основні завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан дослідження проблеми організації естетичного виховання молодших школярів у науковій та методичній літературі. Розкрити поняття «естетика», «естетичне виховання», «естетична свідомість», «естетичні почуття», «естетичний ідеал», «естетичні знання», «естетична культура» та зв’язки між ними.

2. З’ясувати особливості шкільної практики здійснення естетичного виховання першокласників у ході уроків навчання грамоти.

3. Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови організації естетичного виховання першокласників у ході уроків навчання грамоти.

Гіпотеза дослідження – у нашому дослідженні ми виходимо з припущення про те, що здійснення естетичного виховання на уроках навчання грамоти позитивно вплине на формування в молодших школярів складових естетичної свідомості за реалізації наступних педагогічних умов:

• врахування особливостей психічного розвитку та діяльності першокласників;

• забезпечення системного впливу на шестирічних учнів на уроках навчання грамоти в процесі організації естетичного виховання;

• систематичне залучення молодших школярів до естетичної діяльності в ході уроків навчання грамоти.

В ході реалізації завдань дослідження було використано комплекс методів:

• теоретичних: аналіз наукової, методичної та навчальної літератури з проблеми організації естетичного виховання молодших школярів у ході уроків;

• емпіричних: (анкетування, педагогічне спостереження, вивчення учнівських робіт, бесіди) з метою визначення особливостей вирішення досліджуваної проблеми в практиці початкового навчання; педагогічний експеримент для перевірки ефективності запропонованих педагогічних умов;

• методи математичної обробки було використано для аналізу отриманих експериментальних даних.

Експериментальна база дослідження. Експериментально-дослідна робота проводилася на базі Харківської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 151 Харківської міської ради Харківської області. Загалом до експерименту було залучено 63 учня перших класів.

Структура й обсяг роботи обумовлені логікою наукового пошуку.

Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, списку використаних джерел (45 позицій), додатків. Загальний обсяг дипломної роботи – 84 сторінки, основний текст – 57 сторінок. Робота містить 12 додатків на 20 сторінках.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ НА УРОКАХ

1.1. Естетичне виховання: суть, мета, завдання, принципи, зміст

XX ст. було наповнене соціальними потрясіннями — революціями, війнами, голодом, терором, технічними катастрофами, економічними катаклізмами. На думку вчених, усе це призводило до руйнування краси навколишнього світу і, насамперед, краси людського духу [36]. Побудова демократичного суспільства повинна ґрунтуватися за умов морально-духовної довершеності особистості, де чільне місце має зайняти духовна краса людини. Зазначені завдання можна розв’язати й через цілеспрямоване здійснення естетичного виховання школярів.

У процесі становлення особистості з найдавніших часів особливе значення мало естетичне виховання, яке спрямоване на формування здатності сприймати дитиною прекрасне у навколишньому середовищі і мистецтві, на розвиток естетичних почуттів, суджень, смаків, умінь, творчих здібностей, потреби брати участь у створенні прекрасного в житті та художній творчості, формування свідомості людей у дусі поваги й приязні, товариськості та дружби.

Здатність відчувати, сприймати, розуміти, усвідомлювати і творити прекрасне – це ті специфічні прояви духовного життя людини, що свідчать про її внутрішнє багатство. З огляду на це виникає необхідність приділяти більше уваги організації у навчально-виховному процесі естетичного виховання підростаючих поколінь, починаючи вже з початкової школи.

Ось як характеризував необхідність залучення дитини до естетичного виховання В. Сухомлинський: «Краса — могутній засіб виховання чутливості душі, яскраве світло, що осяває світ. При цьому світлі тобі відкривається істина, правда, добро; осяяний цим світлом, ти стаєш відданим і непримиренним. Краса вчить розпізнавати зло і боротися з ним» [31, с.63].

Методологічною засадою естетичного виховання є естетика. Естетика – це філософська наука про прекрасне в житті і мистецтві, про особливості пізнання і перетворення світу «за законами краси», про загальні закономірності мистецтва, художньої творчості й естетичного виховання [30].

В результаті аналізу наукової літератури з питань естетичного виховання виявлено, що існують різні підходи щодо визначення поняття «естетичне виховання». Численні тлумачення цього поняття зумовлені багатогранністю даного процесу.

Так, В. Шацька розглядає естетичне виховання як «сукупність послідовних, взаємозв`язаних  впливів на учнів під керівництвом викладача як засобами мистецтва так і самого життя, спрямованих на всебічний естетичний розвиток учнів,  який сприяє формуванню естетичних почуттів, художніх смаків і поглядів відповідно до завдань виховання» [34, с.26].

П. Блонський зазначив, що естетичне виховання передбачає або формування творчості, або розвиток художнього смаку та сприйняття [3].

С. Шацький розглядав естетичне виховання у нерозривному зв`язку з іншими складовими виховання, зокрема моральним, наголошуючи, що мистецтво – велика сила, і небайдуже в якому напрямі воно використовується [36]

На думку Г. Ріда, естетичне виховання – це «виховання почуттів, на яких ґрунтується свідомість, а отже інтелект, і все те, що відрізняє людину від інших істот. І лише тоді, коли ці почуття перебувають у гармонії з навколишнім світом, формується особистість у всій її повноті» [26, с.6].

Ф. Шмит дійшов висновку, що естетичне виховання – це цілеспрямоване формування у людини естетичного ставлення до дійсності. Він вважає, що виховання красою та через красу формує не тільки естетико-ціннісну орієнтацію особистості, а й розвиває здатність до творчості, до створення естетичних цінностей у сфері трудової діяльності, побуті, вчинках, поведінці і, звичайно, у мистецтві [40].

У своєму дослідженні ми приєднуємося до визначення естетичного виховання, яке пропонує С. Максимюк: «Естетичне виховання — це систематичний цілеспрямований вплив на особистість, орієнтований на формування її естетичних ідеалів, смаків і потреб, на вироблення здатності сприймати, переживати й оцінювати прекрасне у природі, житті, мистецтві і праці, на пробудження і розвиток її творчих здібностей і непримиренності до всього потворного і нікчемного в житті й діяльності» [22, с.246].

Спільними ознаками, які визначають науковці у трактуванні поняття «естетичне виховання», є цілеспрямованість процесу формування творчої особистості, котра здатна сприймати і оцінювати прекрасне у житті, природі, мистецтві, жити і творити відповідно до сформованої естетичної свідомості. Відмінностями у трактуванні поняття «естетичне виховання» є різні погляди на шляхи і засоби його здійснення.

Отже, поняття «естетичне виховання» у педагогічній літературі розглядається як невід`ємна складова ідейного, трудового, морального, фізичного виховання, як систематичне, науково вмотивоване звертання до людських емоцій, які розвивають у молодших школярів такі здібності, що сприяють не тільки естетичному сприйняттю прекрасного у житті та мистецтві, а й роблять кожного з них творцем естетичних цінностей.

Мета естетичного виховання полягає у формуванні готовності людини до естетичної діяльності як важливого компонента естетичної культури. Виділено різні види такої діяльності:

• організація естетичного середовища, в якому живе, працює, вчиться, відпочиває людина;

• конкретна творча діяльність у галузі мистецтва, літератури тощо;

• пропаганда мистецтва, естетичних ідеалів;

• естетична виразність у навчальній, виробничій, побутовій діяльності;

• виявлення естетичної культури у взаєминах із людьми [15].

Специфіку естетичного виховання складають тільки йому властиві характерні риси [16]:

• естетичне виховання є системним. Маючи об’єктивно існуючий зв’язок із іншими видами та засобами виховання, воно завжди цілеспрямоване. Наявність мети естетичного виховання поєднана з усвідомленням та діяльністю людини і суспільства в цілому, що системно упорядковані. Проте, результат естетичного виховання може бути визначений по-різному: формування естетичного смаку, якість естетичної діяльності, естетичного відношення, естетичної культури, естетичного ідеалу тощо. Усі ці визначення мають сенс та складають мету естетичного виховання, тому що формують здатність людини до естетичного відношення до світу. Однак, мета естетичного виховання не обмежується формуванням естетичного відношення. Кінцевий його результат пов’язаний із формуванням особистості, яка є творчою, самоцінною та соціально цінною, яка володіє естетичною культурою;

• здатність естетично сприймати світ не залишається на пасивно спостерігаючому ставленні до дійсності, а передбачає розвиток активно-творчої діяльності особистості в естетичному перетворенні світу. Механізм естетичного виховання може бути визначений як передача досвіду та навичок, що надбало суспільство, причому, результативність цього процесу зумовлена усією сукупністю соціальних якостей особистості та суспільства;

• форми естетичного виховання мінливі; вони вперше застосовуються у ранньому дитинстві, ускладнюються залежно від розвитку, насамперед, структури знань та суспільних відносин, але ефективні лише тоді, коли не перериваються ні в особистому, ні у суспільному житті, тобто процес естетичного виховання або самовиховання повинен тривати постійно;

• естетичне виховання пов’язане з іншими аспектами розвитку суспільства. Економічні кризи, соціальна невлаштованість людей, голод, хвороби, відсутність гарантованих основних людських прав перешкоджають невпинності естетичного виховання;

• естетичне виховання передбачає не тільки засвоєння правил, естетичних норм, естетичних знань, але й естетичну діяльність людини, її участь у процесі естетичного перетворення дійсності.

Передумовою ефективного естетичного виховання є єдність естетичного і морального виховання, а також виховання громадянського і політичного, гармонія істини, добра та краси [17].

А. Кузьмінський відзначає, що нові завдання в галузі виховання у загальноосвітній школі України докорінним чином змінили і установки в естетичному вихованні [18]. Від завдань бачити, відчувати, розуміти прекрасне вони перетворились на більш складні і пов'язані зі здатністю творити його у навколишній дійсності, праці, мистецтві, у повсякденному житті.

Для реалізації мети естетичного виховання науковці пропонують розв’язати наступні завдання [18]:

• формування почуття прекрасного;

• виховання любові до природи та навколишньої краси;

• виховання стійких оцінних критеріїв до творів мистецтва;

• оволодіння знаннями та вміннями створення прекрасного в житті.

В останні роки здійснення естетичного виховання є предметом багатьох наукових досліджень, із огляду на що можна сформувати наступні принципи, на які необхідно спиратися в ході виконання роботи зі школярами [24]:

• первинність національної культури;

• рівноправність компонентів у визначенні змісту, форм та методів естетичного виховання в національній школі;

• врахування особливостей національного художнього мислення та відповідність морально-етичним ідеалам народу;

• принцип регіональності;

• принцип традиційності;

• принцип календарної організації естетично-виховної роботи;

• принцип активної творчої діяльності;

• принцип єдності естетичного та педагогічного впливу;

• принципи відповідності віковим особливостям, безперервності і наступності.

Суть принципів естетичного виховання розкрито у табл. 1.1.

Таблиця 1.1.