84. Сила, врівноваженість, рухливість нервових процесів.

Сила нервової системи визначає її працездатність і проявляється насамперед у функціональній витривалості, тобто здатності витримувати тривалі чи короткочасні, але сильні збудження

Окрім сили, нервовим процесам може бути притаманна врівноваженість або неврівноваженість.

Врівноваженість нервових процесів - це баланс між процесами збудження та гальмування

Завдяки даній властивості організм може відповідати як спонукальними, так і гальмівними реакціями на численні впливи, які припадають на нервову систему.

Рухливість нервових процесів проявляється у здатності змінювати поведінку залежно від умов, швидко переходити від однієї дії до іншої, від пасивного стану до активного і навпаки

Протилежною рухливості якістю є інертність нервових процесів. Нервова система інертніша тоді, коли потребує більше часу чи зусиль для переходу від одного процесу до іншого.

Ці якості нервових процесів утворюють певні системи, комбінації, які й зумовлюють тип нервової системи.

85. Інстинкти як вищі безумовні рефлекси.

Безумовні рефлекси – це природжені реакції організму з допомогою нервової системи у відповідь на вплив подразників, це такі, які сформовані до моменту народження, вони спадкові. Безумовними їх називають тому, що для утворення їх не потрібно якихось умов. Біологічна роль цих рефлексів у тому, що вони зумовлюють існування новонароджених як у перші моменти після народження, так і в наступному житті, вони є основою для формування умовних рефлексів. Прикладами безумовних рефлексів є: харчові, захисні, статеві, саморегуляція функцій організмів і систем, больові, ковтання, блювання, чхання, кашлю, моргання.

Інстинкти - складний комплекс взаємозалежних рефлексів, що включає рухові й поведінкові реакції, властиві тварині певного виду, що виникають у відповідь на подразнення зовнішнього й внутрішнього середовища й перебігають на тлі високої збудливості нервових центрів.

Є три основні групи інстинктів:

1) вітальні, що забезпечують фізичне виживання особини (питний, харчовий, оборонний тощо);

2) рольові (зоосоціальні), що охоплюють статевий, батьківський, територіальний, ієрархічний рефлекси;

3) саморозвитку (дослідницький, імітаційний, ігровий тощо).

Чітка видова одноманітність інстинктів забезпечує збереження життєво важливих функцій, спрямованих на виживання особини й виду, незалежно від випадкових умов середовища, у яких тварина може отінитися. Посутньо, інстинкти - це вроджено закріплений підсумок усього еволюційного шляху, пройденого видом. Природно, що ці генетично закріплені програми не можуть і не повинні легко змінюватися під впливом непостійних зовнішніх впливів.

86. Соматична і вегетативна нервові системи.

Соматична нервова система (від грецького soma, родовий відмінок somatos — тіло), частина нервової системи, що іннервує м'язи тіла; забезпечує сенсорні і моторні функції організму. Разом з вегетативною нервовою системою формують периферичну нервову систему.

Соматична система грає подвійну роль:

Збирає інформацію від органів відчуттів і направляє її в ЦНС

Передає сигнали від ЦНС скелетним м‘язам у відповідь на одержану інформацію, чим обумовлює рух. Вегетативна нервова система — це частина нервової системи, що регулює ді­яльність внутрішніх органів (травлення, кровообігу, сечостатевої системи), обмін речо­вин, роботу залоз зовнішньої І внутрішньої секреції та гладенької м'язової тканини. Ді­яльність її усвідомлюється, але не контролюється, тому її ще називають автономною, підкреслюючи незалежність вегетативних функцій від центральних впливів.

Вегетативна нервова система складається з нервових центрів, розміщених у ЦНС, і периферичної частини (гангліїв, прегангліонарних і постгангліонарних нервових воло­кон, що утворюють нервові сплетення).

Вегетативна нервова система порівняно з соматичною має структурні та функціо­нальні особливості: зв'язок центрів з периферією здійснюється двома нейронами — центральним, тіло якого знаходиться в ЦНС (середній і довгастий мозок; грудний, по­перековий і крижовий відділи спинного мозку), і периферичним, тіло якого розміщене у вегетативному ганглії. Волокна, що з'єднують центри з гангліями, називаються прегангліонарними і за будовою належать до м'якушевих (мієлінових), по них нервовий ім­пульс проходить із швидкістю 20 м/с. Волокна, що з'єднують ганглії з органами, нази­ваються постгангліонарними і за будовою належать до безм'якушевих (безмієлінових), по них нервовий імпульс проходить із швидкістю 1—3 м/с. Вегетативні волокна досить тонкі, менш збудливі, збудження поширюється ними повільно.

Вищі центри вегетативної нервової системи розміщені в гіпоталамусі й смугастому тілі головного мозку. Вегетативний відділ нервової системи поділяють на дві частини — симпатичну і парасимпатичну.