21. Функціональна спільність аналізаторних систем.

Нервова система має швидше ускладнену гістологічну структуру. Це включає: нейрони, які є індивідуальними нервовими осередками мікроскопічної структури; нерви, які є макроскопічної структури; мозок, який є центром регулювання і координацією активності тіла; спинний мозок, який є колоною нервової тканини; менінгіт, який є трьома шарами зв’язуючої тканини, мембран, які оточують центральну нервову систему, тобто мозок і спинний мозок. 1. ФУНКЦІОНАЛЬНА СПІЛЬНІСТЬ АНАЛІЗАТОРІВ Функціональна система - це сукупність елементів організму, які, взаємодіючи між собою, забезпечують досягнення певного кінцево-пристосовного результату. Саме для цього сформувалась у ході еволюції кожна функціональна система. Отже, пристосовність є провідним - системоутворювальним (формувальним) фактором для будь-якої функціональної системи. Розрізняють два види біологічної регуляції: вісцеральний (внутрішній) і поведінковий (руховий або зовнішній). Пристосовні акти одного й іншого можуть бути найрізноманітнішими. У багатьох випадках вони спрямовані на підтримання певного параметра організму (температури, кров'яного тиску, концентрації глюкози). Ці параметри ще називаються "регульованими параметрами". Пристосовні результати поведінкових актів частіше зводяться до певного значення параметрів не самого організму, а зовнішнього середовища, зовнішніх об'єктів (їжа). Біологічна регуляція є саморегулювальною. Тому будь-яке відхилення від певного рівня є стимулом для повернення до того самого рівня. 2. ЗАГАЛЬНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ АНАЛІЗАТОРСЬКИХ СИСТЕМ Роботу контура біологічної регуляції розглянемо на прикладі механізму роботи контура нервової регуляції. Цей контур може працювати у двох режимах: "за відхиленням" і "за збуренням". У першому випадку нормальний артеріальний тиск дорівнює 120/80 мм рт. ст. При його підвищенні зміни вловлюються барорецепторами дуги аорти (рецептори відхилення або "пристрій стеження"- 1). Це ще рецептори результату, які сприймають реальну інформацію. Далі ця інформація (зворотна аферентація) передається аферентними нервовими волокнами (каналом зворотного зв'язку) у блок порівняння керуючого пристрою. Блок порівняння порівнює отриману інформацію з тією, яка міститься в блоці пам'яті керуючого пристрою. Тут закладена уставка про нормальне значення пристосовного результату даної системи (нормальний артеріальний тиск дорівнює 120/80 мм рт. ст. - регульований параметр). Блок компенсації при відхиленні видає необхідну команду (керуючу інформацію) виконавчим органам - у даному разі це серце й судини. У результаті серце скорочується рідше й з меншою силою, розширюються судини опору. Наслідком буде зменшення артеріального тиску (нормалізація регульованого параметра). 3. РЕЦЕПТОРИ І МЕХАНІЗМИ ЗБУДЖЕННЯ 3.1. ЗОРОВИЙ, СЛУХОВИЙ, ВЕСТИБУЛЯРНИЙ АНАЛІЗАТОРИ. ТАКТИЛЬНА, СМАКОВА, НЮХОВА ЧУТЛИВІСТЬ Зоровий аналізатор. Ембріональний розвиток ока у загальних рисах закінчується доволі рано – к 4 тижню внутрішньоутробного періоду. Але зоровий аналізатор й морфологічно, й функціонально ще в цілому не сформований до народження. У новонародженого центральна частина сітківки недостатньо диференційована, у жовтій плямі забагато паличок. Процеси мієлінізації зорових шляхів закінчуються к 3-4 місяцю життя. К кінцю першого півріччя завершується морфологічне дозрівання центральної частини сітківки. На протязі перших 3 років життя йде безперервна диференціація клітинних елементів кори потиличної долі головного мозку, формуються коркові центри, міжпівкульні асоціативні зв’язки. У цій період установлюються також зв’язки нервових елементів різних сенсорних систем. Формування зорових коркових центрів закінчується тільки у 6-7 років. Дані про стан різних відділів зорового аналізатору можна отримати при дослідженні гостроти зору, полів зору, кольоровідчуття і очного дна. Гострота зору у новонароджених і грудних дітей оцінюється орієнтовно за загальною реакцією на світло, реакцією зіниць на світло, і реакцією на оточуючі предмети. До обличчя новонародженого близько підносять джерело світла. Відповідною реакцією є примружування очей, рухове збудження. Якщо новонародженого розмістити у темній кімнаті , а поруч від нього або за головою поставити джерело світла, то дитина оберне голову у його бік. Одночасно перевіряють також зіничні реакції – пряму і співдружню, для чого затуляють рукою одне або два ока на 1-2 с. Спочатку зіничні реакції в’ялі і непостійні. Тому для отримання вираженої реакції зіниць краще використовувати сильне джерело світла у темній кімнаті. 3.2. ХЕМОРЕЦЕПТИВНА СИСТЕМА, СОЛЬОВА РЕЦЕПЦІЯ Хеморецептори - це такі, в яких подразники незалежно від енергетичної природи справляють на сприймальну мембрану хімічну дію, тобто стимулюють хемочутливі активаційні центри натрієвих каналів. У одних рецепторів - це хімічні подразники (хімічна енергія певного виду - нюхові, смакові), в інших - подразники іншої природи викликають утворення хімічної речовини, що діє на сприймальну мембрану рецептора (зорові, больові). Мірою збудливості рецепторів є величина порогу деполяризації генерувальної структури (першого перехвату Ранв'є). Причому високу збудливість вони мають лише до адекватних подразників. Але рецептори однієї і тієї самої рефлексогенної зони відрізняються величиною збудливості.