Извините, что так долго!

Нет некоторых ответов, в связи с тем, что у нас в группе не все их захотели делать. Каждому придется сделать еще по 20 вопросов. Я всем нам очень сочувствую! Удачи на экзамене;) P. S. советую сделать несколько вариантов шпаргалок;)

Нет ответов на вопросы: № 5-10

№41-45

№56-60

№71-75

1.  Визначальна характеристика НС Нервова система – це система нервових елементів або органів тварин і людини, яка регулює та координує всі функції організму, здійснює взаємозв’язок (інтеграцію) усіх частин організму між собою і з навколишнім середовищем. У процесі еволюції тваринного світу нервова система пройшла низку етапів. Найпростіша сітчаста (дифузна) нервова система властива кишковопорожнинним (гідри, поліпи). У ній нервові клітини і волокна розсіяні в тілі тварини. При подразненні будь-якої точки тіла збудження поширюється по всій нервовій системі і тварина реагує на нього рухами всього тіла. Завдяки концентрації та централізації нервових елементів розвинулась вузлова нервова система. Вона є в багатьох безхребетних (червів, членистоногих, молюсків, голкошкірих). Тут у результаті скупчення тіл нервових клітин виникають нервові вузли – центри (ганглії), а внаслідок скупчення відростків клітин – нервові стовбури – нерви. У вузловій нервовій системі нервові імпульси, що з’являються у будь-якій точці тіла, розповсюджуються вже не по всьому організмові, а лише в зоні певного вузла. Рухи тварини стають досконалішими, локалізованими. Найвищим етапом розвитку нервової системи є трубчаста нервова система. У нижчих хордових (ланцетника) вона складається з нервової трубки, яка тягнеться вздовж спинного боку тіла над хордою, і з сегментарних нервів, що відходять від нервової трубки, до всіх сегментів тіла. У хребетних тварин і людини внаслідок подальшого еволюційного ускладнення будови і функції трубчастої нервової системи відбулося чітке розмежування її на центральну і периферичну, виникли головний та спинний мозок, а також особливий відділ нервової системи, так звана вегетативна (автономна) нервова система. 2.  Визначальна характеристика ВНД Вища нервова діяльність – це сукупність взаємопов’язаних нервових процесів, що відбуваються у вищих відділах центральної нервової системи і забезпечують перебіг поведінкових реакції тварин і людини. Вона є нерозривною єдністю природжених і набутих форм пристосування. ВНР має важливе значення у процесі набуття нових рухових навичок та адаптації до різноманітних фізичних вправ. Завданням фізіології ВНД є пізнання загальних закономірностей роботи мозку, встановлення правил, за якими відбувається сприйняття, переробка, збереження та відтворення одержаної інформації. Науковою основою фізіології ВНД є висунутий І.П.Павловим рефлекторний принцип формування поведінкових реакцій, детермінованих зовнішнім середовищем та зумовленим діяльністю певних структур мозку. Слід зазначити, щДо у вищих тварин і людини основна роль у механізмах ВНД належить корі великих півкуль. ВН забезпечує складні взаємовідносини організму із зовнішнім середовищем. Вона є, передусім, сукупністю умовних і безумовних рефлексів. 3. Історичний розвиток знань про функції НС і ВНД. Нервова система виконує функції сприймання подразнень навколишнього і внутрішнього середовища, їх аналізу та організації відповідних пристосувальних реакцій на ці подразники. Відповідна реакція здійснюється у формі рефлекторних змін діяльності окремих структур організму (фізіологічних функцій) і змін поведінки всього організму. Поведінка є вищою формою пристосування організму до навколишнього середовища. 4.  Завдання фізіології ВНД. Завданням фізіології вищої нервової діяльності є пізнання загальних закономірностей роботи мозку, встановлення правил, згідно яких відбувається сприйняття, переробка, збереження і відтворення одержаної інформації, виявлення закономірностей навчання і особливостей поведінки різних тварин.

11. Властивості синапсів

ВЛАСТИВОСТІ ХІМІЧНИХ СИНАПСIВ: Одностороння провідність - одна з найважливіших властивостей хімічного синапсу. Асиметрія - морфологічна і функціональна - є передумовою для існування односторонньої провідності

1. Одностороння провідність – одна з найважливіших властивостей хімічного синапсу. Асиметрія – морфологічна і функціональна – є передумовою для існування односторонньої провідності. 2. Наявність синаптичноi затримки: для того, щоб у відповідь на генерацію ПД в ділянці пресинапса виділився медiатор і відбулася зміна постсинаптичного потенціалу (ЗПСП або ГПСП), потрібно певнний час (синаптична затримка). У середньому вона дорівнює 0,2-0,5 мс. Це дуже короткий проміжок часу, але коли мова йде про рефлекторні дуги (в нейронних сітках), що складаються з множини нейронів і синаптичних зв’язків, цей латентний час сумується і перетворюється в суттєву величину – 300- 500 мс. У ситуаціях, що зустрічаються на автомобільних дорогах, цей час обертається трагедією для водія або пішохода. 3. Завдяки синаптичному процесу нервова клітина, що керує даним постсинаптичним елементом (ефектором), може здійснювати збудливий вплив або, навпаки, гальмiвний (це визначається конкретним синапсом). 4. В синапсах існує явище негативного зворотнього зв’язку – антидромний ефект. Мова йде про те, що медiатор, який виділяється в синаптичну щілину, може регулювати виділення наступної порції медiатора з цього ж пресинаптичного елемента шляхом впливу на специфічні рецептори пресинаптичноi мембрани. Так, відомо, що в адренергiчних синапсах є альфа₂-адренорецептори, взаємодія з котрими (норадреналiн зв’язується з ними) приводить до зниження виділення порції норадреналiна при надходженні чергового сигналу до синапсу. На пресинаптичнiй мембрані виявлені рецептори і до інших речовин. 5. Ефективність передачі в синапсi залежить від інтервалу проходження сигналів через синапс. Якщо цей інтервал до деякої межі зменшувати (збiльшувати подачу імпульсу по аксону), то на кожний наступний ПД відповідь постсинаптично i мембрани (величина ЗПСП або ГПСП) буде зростати (до деякої межі). Це явище полегшує передачу в синапсi, посилює відповідь постсинаптичного елемента (об’єкта керування) на черговий подразник; воно одержало назву «полегшення» або «потенцiацiя». В його основі  лежить накопичення кальцію в середині пресинапса. Якщо частота проходження сигналу через синапс дуже велика, то через те, що медiатор не встигає зруйнуватися або піти із синаптичноi щілини, виникає стійка деполяризацiя або катодична депресія – зниження ефективності синаптичноi передачі. Це явище називається депресією. Якщо через синапс проходить багато імпульсів, то  постсинаптична мембрана може зменшити відповідь на виділення чергової порції медiатора. Це явище називається  десенситизацiєю – втратою чутливості. В певній мірі десенситизацiя схожа на процес рефрактерностi (втрата збудливості). Синапси схильні до  втоми. Можливо, що в основі втоми (тимчасового падіння функціональних можливостей синапса) лежать: а) виснаження запасів медiатора, б) утруднення виділення медiатора, в) явище десенситизацii. Т. ч., втома – це інтегральний показник.