- •Історія філософії: її предмет, завдання та методи дослідження.
- •Загальні особливості філософії хх ст. Та її основні напрями.
- •Значення проблеми співвідношення західного та східного типу цивілізацій для розуміння процесів суспільного життя та розвитку філософії
- •Культурологія та філософія історія у філософії хх ст.
- •Канонічні джерела Стародавньої Індії та їх світоглядні ідеї. Філософські школи Стародавньої Індії.
- •Вихідні ідеї екзистенціалізму та специфіка екзистенційної психології.
- •Етика Будди та вчення про закони карми в давньоіндійській філософії.
- •Німецька антропологія XIX-XX ст.: вихідні ідеї філософської антропології, представники, їх програмні праці.
- •Канонічні джерела Стародавнього Китаю та їх світоглядні ідеї. Філософські школи Стародавнього Китаю.
- •Основні напрями релігійної філософії хх ст.
- •Особливості, умови формування та етапи розвитку античної філософії.
- •Напрями сциєнтистської філософії хх ст.: неопозитивізм, постпозитивізм, неокантіанство, «радикальна епістеміологія»
- •Розвиток ідей в античній натурфілософії: мілетська школа – її представники та основні ідеї, піфагорійський союз, елейська школа, давньогрецький атомізм.
- •Сучасний стан постмодернізму: провідні тенденції, ідеї та представники
- •Ідеї та представники високої класики в розвитку античної філософії: етичний раціоналізм Сократа
- •Напрями, розробки «наукової філософії» та їх сучасна оцінка?????!!!!!
- •Платон: основні етапи творчості; вчення про ідеї, теорія пізнання, діалектика; соціально-політичний ідеал філософа в роботі «Держава».
- •10. Высокая классика: Платон - учение об идеях, теория познания, диалектика.
- •Порівняльна характеристика вихідних ідей класичної та некласичної філософії.
- •Філософська система Аристотеля: онтологія, гносеологія, логіка.
- •Українська філософія як вираз особливостей національного характеру та світосприйняття українців; загальні особливості та риси української філософії.
- •Етичні та політичні погляди Аристотеля
- •13. Этические и политические взгляды Аристотеля.
- •Особливості розвитку філософії думки Київської Русі - вихідні ідеї та філософські джерела
- •Елліністичний період античної філософії. Особливості, головні напрями.
- •Поява професійної філософії в Україні: особливості філософських курсів в Києво-Могилянській академії.
- •Філософія стоїцизму та скептицизму. Епікур: філософські та етичні погляди.
- •18. Эпикур: философские и этические взгляды.
- •Г. Сковорода – фундатор філософського кордо центризму
- •Причини та зміст радикальних змін у європейському світогляді при переході від античності до епохи Середньовіччя.
- •Охарактеризуйте специфіку української філософії XIX – XX ст.
- •Ранньохристиянська філософія середньовічної Європи. Апологетика.
- •Місце і роль німецької класичної філософії в історії європейської філософії.
- •Розкрийте зміст західноєвропейської патристики та роль в її утвердженні а. Августина
- •Філософське новаторство і. Канта
- •32. Етичні погляди і. Канта. “Категоричний імператив”.
- •Середньовічна схоластика. Дискусія про універсалії. Реалізм та номіналізм. Фома Аквінський як систематизатор схоластики
- •16. Томізм та проблема гармонії віри з розумом.
- •Філософські ідеї й.-г. Фіхте та ф.-в - й. Шеллінга
- •Пізня схоластика та містика. Містицизм середньовічної філософії як таємне знання (кабала, суфізм, ісіхазм).
- •Філософія г.-в.-ф. Гегеля: вчення про абсолютну ідею; системний характер філософії; діалектична логіка
- •Філософія епохи Відродження, її особливості та відмінності від середньовічної філософської традиції.
- •Зміст «антропологічного принципу» у філософії л. Фейєрбаха
- •Основні напрями філософії Відродження. Макіавеллі та утопізм
- •Напрями антропологічного спрямування в філософії хх ст.: психоаналіз – представники, напрями, основні ідеї та праці засновників психоаналітичних шкіл.
- •Особливості духовних процесів та розвитку філософії в епоху Нового часу.
- •Персоналізм як течія антропологічного спрямування: основні положення, американський і французький різновиди персоналізму, ідеї творчості свободи особистості в персоналізмі м.Бердяєва.
- •??Нове бачення пізнання в епоху нового часу: розвиток методології та гносеології. Провідні філософські позиції тлумачення і пізнання!!!!!???????
- •3. Определив главный метод познания — индукцию, философ выделяет конкретные пути, с помощью которых может проходить познавательная деятельность. Это:
- •Напрями антропологічного спрямування: феноменологія
- •???Онтологія Нового часу про світобудову та місце людини в ній (Спіноза, Лейбніц).
- •Охарактеризуйте специфіку герменевтики як особливого методу пізнання гуманітарних наук і як особливого напрямку в філософії.
- •Антропологічні та соціальні ідеї у філософії Просвітництва (б.Паскаль, ш.Монтеск’є, а. Вольтер, д.Дідро та ін.)
- •Діалектико-матеріалистична філософія к. Маркса та ф. Енгельса.
Охарактеризуйте специфіку герменевтики як особливого методу пізнання гуманітарних наук і як особливого напрямку в філософії.
Герменевтика - направление в философии, которое исследует теорию и практику истолкования, интерпретации, понимания. Свое название герменевтика получила от имени древнегреческого бога Гермеса, который был посредником между богами и людьми - истолковывал волю богов людям и доносил пожелания людей богам.
Основные вопросы герменевтики:
• как возможно понимание?
• как устроено бытие, существо которого состоит в понимании? Главная идея герменевтики: существовать - значит быть понятым.
214
Предметом исследования, как правило, является текст. К фундаментальным понятиям герменевтики относятся:
• "герменевтический треугольник" - взаимоотношения между автором текста, самим текстом и читателем;
• "герменевтический круг" — циклический характер процесса понимания.
Герменевтика возникла вместе с появлением герменевтических ситуаций - случаев, когда необходимо правильное истолкование и понимание текста.
2. Первыми герменевтами были средневековые теологи-схоласты (Фома Аквинский и другие), которые занимались "расшифровкой" смысла божественных идей, заложенных в тексте Библии.
К числу современных философов- герменевтов можно отнести Ф. Шлейермахера (1768 - 1834), М Хайдеггера (1889 - 1976), Г. Гадамера (р. 1900), П. Рикера (р. 1913).
Согласно Шлейермахеру при толковании текста возможны два метода — грамматический и психологический. С помощью первого выявляется "дух языка", с помощью второго — "дух автора".
Герменевтика (толкование текста) имеет смысл при родственности душ автора и читателя. Если автор слишком далек от читателя, текст никогда не будет понят до конца при всех усилиях герменевтики, однако при полном сходстве автора и читателя в тексте не останется скрытого смысла и он не будет нуждаться в толковании.
Понимание осуществляется двумя путями (их совокупностью):
• дивинации — искусственного "вчувствования", "вживания" в душу автора произведения;
• сравнения — сопоставления фактов, других данных. Дивинация должна чередоваться со сравнением и наоборот. Когда читатель окончательно поймет и логику языка, и душу
автора, текст будет полностью понят.
Взгляды раннего Хайдеггера совмещают в себе герменевтику и экзистенциализм и посвящены бытийной (онтологической), а не познавательной (гносеологической) стороне герменевтики.
Хайдеггер выводит учение об экзистенциалах - условиях человеческого существования. Их два - положенность и понимание:
• положенность — человеческое бытие определено не мышлением, а фактом своего пребывания в мире (человек вначале "положен", то есть он есть, а уже затем мыслит);
• понимание — человек обнаруживает, что он есть, становится понимающим, а понимание — это истолкование и интерпретация (человек истолковывает свое бытие в мире определенным образом, и данное истолкование есть понимание человеком смысла своей жизни, своего места в мире).
Человеческое бытие, по Хайдеггеру, изначально герменевтично (основано на понимании).
Ганс Гадамер призывал к тому, чтобы философия с позиций познания (гносеологии) перешла на позиции понимания (герменевтики).
Человеческое существование невозможно без переживания собственного бытия.
В течение жизни человек, во-первых, накапливает опыт (причем большую его часть составляет опыт, наработанный другими поколениями, — "опыт мира"), во-вторых, вносит свою частицу в "опыт мира". Передача "опыта мира" от прошлых поколений к настоящим и от настоящих к будущим осуществляется, главным образом, через книги — тексты, "язык". Следовательно, толкование языка текстов, его понимание должно стать одним из ведущих направлений философии.
Центральное понятие философии Поля Рикера — личность. Личность — творец всей человеческой культуры. Цель философии — разработать метод понимания человеческой субъективности.
В качестве данного метода Рикер предлагает "регрессивно-прогрессивный", суть которого в том, чтобы понимать человека через его три измерения — прошлое, настоящее, будущее.
По Рикеру, человеческая личность телеологична — направлена в будущее.
24