- •Історія філософії: її предмет, завдання та методи дослідження.
- •Загальні особливості філософії хх ст. Та її основні напрями.
- •Значення проблеми співвідношення західного та східного типу цивілізацій для розуміння процесів суспільного життя та розвитку філософії
- •Культурологія та філософія історія у філософії хх ст.
- •Канонічні джерела Стародавньої Індії та їх світоглядні ідеї. Філософські школи Стародавньої Індії.
- •Вихідні ідеї екзистенціалізму та специфіка екзистенційної психології.
- •Етика Будди та вчення про закони карми в давньоіндійській філософії.
- •Німецька антропологія XIX-XX ст.: вихідні ідеї філософської антропології, представники, їх програмні праці.
- •Канонічні джерела Стародавнього Китаю та їх світоглядні ідеї. Філософські школи Стародавнього Китаю.
- •Основні напрями релігійної філософії хх ст.
- •Особливості, умови формування та етапи розвитку античної філософії.
- •Напрями сциєнтистської філософії хх ст.: неопозитивізм, постпозитивізм, неокантіанство, «радикальна епістеміологія»
- •Розвиток ідей в античній натурфілософії: мілетська школа – її представники та основні ідеї, піфагорійський союз, елейська школа, давньогрецький атомізм.
- •Сучасний стан постмодернізму: провідні тенденції, ідеї та представники
- •Ідеї та представники високої класики в розвитку античної філософії: етичний раціоналізм Сократа
- •Напрями, розробки «наукової філософії» та їх сучасна оцінка?????!!!!!
- •Платон: основні етапи творчості; вчення про ідеї, теорія пізнання, діалектика; соціально-політичний ідеал філософа в роботі «Держава».
- •10. Высокая классика: Платон - учение об идеях, теория познания, диалектика.
- •Порівняльна характеристика вихідних ідей класичної та некласичної філософії.
- •Філософська система Аристотеля: онтологія, гносеологія, логіка.
- •Українська філософія як вираз особливостей національного характеру та світосприйняття українців; загальні особливості та риси української філософії.
- •Етичні та політичні погляди Аристотеля
- •13. Этические и политические взгляды Аристотеля.
- •Особливості розвитку філософії думки Київської Русі - вихідні ідеї та філософські джерела
- •Елліністичний період античної філософії. Особливості, головні напрями.
- •Поява професійної філософії в Україні: особливості філософських курсів в Києво-Могилянській академії.
- •Філософія стоїцизму та скептицизму. Епікур: філософські та етичні погляди.
- •18. Эпикур: философские и этические взгляды.
- •Г. Сковорода – фундатор філософського кордо центризму
- •Причини та зміст радикальних змін у європейському світогляді при переході від античності до епохи Середньовіччя.
- •Охарактеризуйте специфіку української філософії XIX – XX ст.
- •Ранньохристиянська філософія середньовічної Європи. Апологетика.
- •Місце і роль німецької класичної філософії в історії європейської філософії.
- •Розкрийте зміст західноєвропейської патристики та роль в її утвердженні а. Августина
- •Філософське новаторство і. Канта
- •32. Етичні погляди і. Канта. “Категоричний імператив”.
- •Середньовічна схоластика. Дискусія про універсалії. Реалізм та номіналізм. Фома Аквінський як систематизатор схоластики
- •16. Томізм та проблема гармонії віри з розумом.
- •Філософські ідеї й.-г. Фіхте та ф.-в - й. Шеллінга
- •Пізня схоластика та містика. Містицизм середньовічної філософії як таємне знання (кабала, суфізм, ісіхазм).
- •Філософія г.-в.-ф. Гегеля: вчення про абсолютну ідею; системний характер філософії; діалектична логіка
- •Філософія епохи Відродження, її особливості та відмінності від середньовічної філософської традиції.
- •Зміст «антропологічного принципу» у філософії л. Фейєрбаха
- •Основні напрями філософії Відродження. Макіавеллі та утопізм
- •Напрями антропологічного спрямування в філософії хх ст.: психоаналіз – представники, напрями, основні ідеї та праці засновників психоаналітичних шкіл.
- •Особливості духовних процесів та розвитку філософії в епоху Нового часу.
- •Персоналізм як течія антропологічного спрямування: основні положення, американський і французький різновиди персоналізму, ідеї творчості свободи особистості в персоналізмі м.Бердяєва.
- •??Нове бачення пізнання в епоху нового часу: розвиток методології та гносеології. Провідні філософські позиції тлумачення і пізнання!!!!!???????
- •3. Определив главный метод познания — индукцию, философ выделяет конкретные пути, с помощью которых может проходить познавательная деятельность. Это:
- •Напрями антропологічного спрямування: феноменологія
- •???Онтологія Нового часу про світобудову та місце людини в ній (Спіноза, Лейбніц).
- •Охарактеризуйте специфіку герменевтики як особливого методу пізнання гуманітарних наук і як особливого напрямку в філософії.
- •Антропологічні та соціальні ідеї у філософії Просвітництва (б.Паскаль, ш.Монтеск’є, а. Вольтер, д.Дідро та ін.)
- •Діалектико-матеріалистична філософія к. Маркса та ф. Енгельса.
Напрями, розробки «наукової філософії» та їх сучасна оцінка?????!!!!!
Іншим напрямом некласичної філософії, дещо відмінним від людиноцентричного ірраціоналізму, було розроблення "наукової філософії". Представники цього напряму виходили з переконання у тому, що наука в першій половині XIX ст. набула такого розвитку і вийшла на такий рівень володіння знанням, що стала спроможною накреслити повну і струнку картину світобудови в її основних складниках і підрозділах разом з людиною, соціальною історією і людською свідомістю. Звідси робився висновок, що за тих умов потреба у філософії як дисципліні, що окреслює загальну концепцію світобудови, відпадає. Єдиним духовним і світоглядним наставником людини стає наука. Філософія, тією мірою, якою вона ще могла бути корисною (наприклад, як гносеологія), повинна була також стати наукою серед інших наук.
Першим із подібними твердженнями виступив позитивізм, що його розробив Оґюст Конт (1798 - 1857) колишній секретар французького мислителя-утопіста А.Сен-Сімона. У першій половині XIX ст. О. Конт видав шість томів своєї основної праці "Курс позитивної філософі", де як вихідне фігурує поняття "позитивного". За О.Контом, воно має такий зміст: позитивне - це спостережуване, на відміну від неспостережуваного; реальне, на відміну від имерного, ілюзорного; корисне, на відміну від шкідливого; достовірне, на відміну від сумнівного; точне, ясне, на відміну від непевного; конструктивне, на відміну від руйнівного.
Виходячи з такого розуміння позитивного, О.Конт обґрунтовує "закон трьох стадій" у розвитку теоретичних досліджень людства, що історично йдуть за таким порядком: релігійна, метафізична та позитивна. Релігійна: пошуки абсолютних знань про явища, які постають продуктом дії надприродних сил; метафізична: пошуки абсолютних знань шляхом виведення реальних подій із абстрактних всезагальних сутносгей; позитивна (або наукова): відмова від абсолютних знань; зосередження зусиль на виведенні законів (відношень та послідовності) спостережуваних явищ.
Позитивна наука, за О. Контом, уже не намагається давати відповіді на запитання про докорінні причини буття, а лише прагне фіксувати факти. На місце запитання ''Чому?''' вона ставить запитання "Як?". У зв'язку з усім спрямуванням своїх думок О.Конт висуває гасло: "Наука сама собі філософія". систематизації знань прояснення мови науки дослідження логіки науки
При цьому з філософії, вважає О. Конт, слід вилучити все те, що виходить за межі можливостей наукового спостереження. Як бачимо, О.Конт не вбачає у світоглядному знанні нічого якісно специфічного і ніяк не відгукується на ту нескінченну глибину, яка притаманна людській духовності.
■ Ідеї О. Конта сприяли підвищенню авторитету науки, очищенню її від справді химеричних побудов. Важливе значення мала ідея О.Конта запровадити нову науку «соціологію», яка ґрунтувалася б на наукових засадах.
9
Платон: основні етапи творчості; вчення про ідеї, теорія пізнання, діалектика; соціально-політичний ідеал філософа в роботі «Держава».
Платон (427—347 рр . до й. е.). Якщо Демокріт відомий як творець першої послідовної системи матеріалізму (лінія Демокріта), то Платон виступив у ролі творця першої послідовної системи ідеалізму , яка дістала назву лінії Платона . Він перший визначив філософію як науку , що будується на абстрактних поняттях ( ідеях ), заснував свою школу в Афінах — Академію . Збереглася значна частина творчої спадщини Платона , яка складається з 334 діалогів , « Апології Сократа » і 13 листів . Вчення про буття . Основа платонівського розуміння буття ґрунтується на ідеалістичному розв 'язанні основного питання філософії . Первинним у бутті виступають ідеї , абстрактні поняття , які мають назву універсалів . З погляду Платона , ідеї вічні , незмінні, досконалі , а тому становлять буття у найбільш можливій повноті свого виявлення . Що ж до матерії , то вона являє собою « нульове буття », або небуття , ніщо . Ідея та матерія активно співіснують і взаємодіють . Результатом цієї взаємодії є і речі навколишнього чуттєвого змінного світу . Але речі навколишнього світ не є чимось « чисто » матеріальним , бо « чиста » матерія — не ні що . Ідеї , за Платоном , є не що інше , як речі , тільки позбавлені просторово -часової обмеженості , очищені від матерії , увічнені й досконалі . Речі повсякденного світу є чимось менш досконалим і становлять копію якогось оригіналу , його « тінь ». Цим оригіналом є ідея . Теорія пізнання . Згідно з ученням Платона процес пізнання являє собою процес пригадування ( грец . « анамнез ») душі . Це властиве тільки людській душі , яка до переселення в тіло існує в царстві ідей . Вселяючись у тіло , душа забуває про те , що споглядала але за певних умов вона здатна пригадати забуте . Розглядаючи шлях пізнання , Платон використовує притчу про печеру : « Люді перебувають ніби в підземному помешканні , подібному до печери на стінах якої очі бачать гру тіней . Змушені бачити все житія лише тіні , не бачачи реальних предметів , люди звикають вважати ц тіні справжніми предметами ». Тіні — це результат сприйняття світу почуттями . Пізнання ж істинної дійсності — світу ідей — можливе лише за допомогою розуму . Методами пізнання , з точки зору Платона , є діалектика й математика . Діалектика — здатність ставити питання і давати відповіді на них .
Математика ( геометрія ) здатна вивести людину із світу почуттів та невизначеності у світ ідеального сущого . Людина і суспільство . Людина і суспільство у йменні і їла топа існують як єдине ціле . Індивідуальна добродійність і суспільна справедливість — це два основні полюси людського життя , які мають бути узгоджені між собою . Звідси необхідність відповідного суспільного укладу буття , за ідеал якого править узгодженість окремої людської добродійності з державним ладом у цілому . Розглядаючи форми державності , Платон визначає дві « правильні » з них — монархію та аристократію . Сюди він відносить і демократію , якщо остання дотримується законів , чотири « неправильні » — беззаконну демократію , теократію , олігархію і тиранію . Першу модель ідеальної держави Платон розробляє у діалозі «Держава ». За своїми основними рисами ідеальна держава в Платона — це поліс . Його поліс — це « правління кращих » ( аристократія ). Цінними для сьогодення є ідеї Платона про те , що держава не повинна бути узурпатором , а має діяти на благо суспільства , керувати нею повинні чесні й кваліфіковані люди (філософи ). Саме в цьому напрямі йдуть тепер дискусії про роль держави в суспільстві та її морально -професійний уклад .
Ідеальна держава Платона
Розглядаючи форми державності, Платон визначає дві “правильні” – монархію та аристократію, сюди відносить і демократію, якщо вона дотримується законів; і чотири ”неправильні” – беззаконну демократію, тимократію, олігархію і тиранію. Першу модель ідеальної держави Платон розробляє у діалозі “Держави”. За своїми основними рисами ідеальна держава у Платона – це поліс. Його поліс – це “правління кращих” (аристократія).
Будуючи власний зразок держави, Платон зауважує, що всі існуючі види державного устрою недосконалі не тому, що вони ґрунтуються на соціальній нерівності, а тому, що ця соціальна нерівність не відповідає природній нерівності людей. Така природна нерівність породжена неоднорідністю душі.
Надзвичайно цікавими були роздуми Платона про можливість побудови ідеальної держави на засадах справедливості. Згідно з розробленим Платоном планом, у ідеальній державі (полісі) мають жити три головні суспільні прошарки: правителі; воїни; робітники (селяни, ремісники, торгівці). Кожен представник цих прошарків повинен якомога старанніше виконувати свої обов’язки, поєднуючи в собі такі якості, як мудрість (для правителів), мужність (для воїнів) і послух (для робітників). Це дасть можливість уникнути користолюбства й несправедливості. Твердження про необхідність жити заради спільного добра наштовхнуло Платона на ідею знищення родинно-шлюбних стосунків, усуспільнення всіх жінок і дітей. Так, у роботі «Закони» Платон запропонував ідею створення казарменної держави на основі жорстокого тоталітарного контролю, де вся влада зосереджувалася б у руках мудрих правителів, які за допомогою «діалектики ідей» та методів насильства робитимуть людину щасливою.
Цінними для сьогодення є ідеї Платона про те, що держава має працювати на благо суспільства, і керувати нею повинні чесні і кваліфіковані люди-філософи. Саме в цьому напрямі йдуть зараз дискусії про роль держави в суспільстві та її морально-професійний склад.