
- •1.Реалізм як провідний напрям літератури середини19 ст.
- •2. Розвиток французького реалізму: періодизація, загальна характеристика, представники.
- •3.Провідні жанри та проблеми прози французького реалізму.
- •4. Французський роман 19 ст, його характерні ознаки ( на прикладі Стендаля «четроне та чорне» або Флобера «Пані Боварі»)
- •6. Італійстка тематика в творчості Стендаля (новела Вініна Ваніні або Пармський монастир)
- •7. Проблематика та система образів роману Стендаля "Пармський монастир"
- •8. Трагізм протистояння особистості суспільству в романі Стендаля «Червоне та Чорне». Образ Жудьєна Сореля.
- •9. Роман «Червоне та чорне» як «хроніка 19 століття»
- •10. Жіночі образи в романі стендаля "Червоне та чорне".
- •11. Реалістичні принципи драматургії Меріме ("Театр Клаури Гасуль", "Жакерія")
- •21. Історична тематика в творчості Меріме ( Жакерія, "Хроніка царювання Карла 9")
- •22. Реалістичні засади новелістики п. Меріме.
- •23. «Екзотична» тема та її реалістичне втілення в новелах п. Меріме «Таманго «Матео Фальконе», «Кармен».
- •24. Відображення способу життя вищого суспільства в новелах п. Меріме «Арсена Гійо», «Етруська ваза».
- •25. Романтичне та реалістичне у творчості п. Меріме (збірка «Гузли», новели «кармен», «Матео Фальконе», «Локіс»)
- •26. Еволюція творчого задуму о. Де Бальзака. Проблематика і структура «Людської комедії».
- •27. Тема влади грошей у буржуазному суспільстві ( за творами о. Де Бальзака)
- •28. Роман Бользака «Батько Горіо»: ідейно-тематичний зміст, система образів.
- •29. Тема руйнації родинних відносин у романі Бальзака "Батько Горіо"
- •30. Тема формування особистості в буржуазному суспільстві.(Ежен де Растіньяк, Рафаель де Валентин)
- •31. Уособлення влади золота в філософії лихваря Гобсека.
- •32. «Шагренова шкіра» о. Де Бальзака як філософська притча.
- •33. Фастівський мотив та його реалізація в романі Бальзака «Шагренова шкіра». Образа Рафаеля де Валантена.
- •34. «Об‘єктивний метод» г. Флобера і його реалізація в романі «Пані Боварі».
- •35. Художні прийоми викриття буржуазного суспільства в романі «Пані Боварі».
- •36. Образ Емми Боварі. Поняття «боваризму».
- •37. Провінційний соціум в романі Флобера «Пані Боварі».
- •38. Історична тематика у творчості г. Флобера. Роман «Саламбо».
- •39. Конфлікт між ілюзією та реальністю в буржуазному суспільстві 19 ст. (на прикладі роману г. Флобера «Пані Боварі»)
- •40. Зображення жіночої долі у творах французьких письменників 19 ст.
- •41. Специфіка англійського реалізму 19 ст.
- •42. Тема добра та справедливості у творах ч. Діккенса.
- •43. Дитяча тема в творчості ч. Діккенса («Пригоди Олівера Твіста»)
- •44. Сюжет та образи роману ч. Діккенса «Домбі і син» в контексті філософсько-світоглядної концепції письменника.
- •45. Образ містера Домбі (за романом ч. Діккенса).
- •46. Соціальні контрасти та моральні конфлікти у творчості ч. Діккенса (за романом «Пригода Олівера Твіста» або «Домбі і син»).
- •47. Тема великих грошей Діккенса та Теккерея.
- •48. Особливості сюжета та композиції роману Теккерея «Ярмарок суєти».
- •49. Роман Теккерея «Ярмарок суєти» як енциклопедія життя Європи першої третини 19 ст.
- •50. Жіночі образи в романі Теккерея «Ярмарок суєти».
- •51. Зображення жіночої долі у творах англійських письменників 19 ст.
- •52. Мистецькі ідеали поетичного угрупування «Парнас» та його вплив на європейську поезію к. 19 – п. 20 ст.
- •54. Філософсько-естетичні засади французького символізму. Історія ормування та розвитку, головні репрезентанти поезії напам’ять.
- •53. Поезія ш. Бодлера. Добро та зло, дійсніть та ідеал у збірці "Квіти зла".
- •55. Імпресіоністичні мотиви поезії п. Верлена.
- •56. «Музика вірша» і «пейзажі душі» п. Верлена.
- •57. Поетичний експеримент рембо
- •58. Символіка поезії а. Рембо "пяний корабель"
- •59. Пошук та створення вічної книги малларме
57. Поетичний експеримент рембо
Своєрідність творчого розвитку Артюра Рембо
АРТЮР РЕМБО (1854-1891) - славнозвісний французький поет, юнак, який у неповних 17 років написав вірш "П'яний корабель", вірш, що приніс славу Франції і поету, збагатив світову поетичну думку. Рембо вважав себе бунтівником, П.Верлен називав його "ангелом і демоном". Юний поет усвідомлював свій поетичний шлях як "вічне блукання й поривання у нетрях духу". Рембо намагався віднайти своє "я" серед багатоликого світу і, як не дивно, серед себе самого. Поет був уважним до внутрішнього світу, відчував у собі людину і не терпів ніяких моральних пут, норм, законів, які нав'язувало йому соціальне середовище.
Поетичний талант Рембо формувався під впливом романтичної традиції французької поезії. Його улюбленими поетами з дитинства були В. Гюго, Ш.Бодлер. Усього близько п'яти років, у віці від 16 до 20 віддав Артюр Рембо поезії. Усе, створене ним за ці роки, можна поділити принаймні навпіл - до і після 1871 року, коли в листах до свого колишнього викладача Жоржа Ізамбару і ровесника, молодого поета Поля Демені, він виклав суть своєї теорії "поезії ясновидця".
Щоб перетворити себе на поета-ясновидця, Рембо посилено експериментував над собою, зокрема, культивуючи тривале безсоння, голод, наркотики, демонстративно асоціальний спосіб життя. Водночас він захищав своє право бути собою в поезії, зберегти свою індивідуальність і свободу, взагалі демонстрував незалежність від усіляких "правил": зберігаючи часом риму, він вживав асонанси, вкорочені рядки, часом не дотримувався пунктуації, властивий віршуванню звукопис доповнював кольорописом.Творчий шлях А.Рембо можна умовно поділити на 3 періоди. У віршах першого періоду творчості (січень 1870 - травень 1871) відчутними стали гостра сатирична тональність, гнівний пафос, карикатурні образи: "Ті, що сидять", "На музиці", "Присідання", "Зло".
У травні 1871 року поет знову подався до столиці, захопившись подіями Паризької Комуни. Після поразки Комуни Рембо оголосив свою втечу в мистецтво, саме у той час і сформувалася його концепція "поета-ясновидця".
Другий період творчості (1871-1872 рр.) розпочався декларацією поезії ясно-бачення. А.Рембо намагався знайти "універсальну" мову, тим самим заклавши підвалини теорії й практики символізму. Він проголосив поета "викрадачем вогню", "ясновидцем", що володів недоступною для простих смертних "алхімією слова". Це була пора написання поетичної перлини "Голосівки", чиї рядки химерно відтворила відповідність звуків і кольорів і хрестоматійної поезії "П'яний корабель", в якій Рембо провістив свої подальші митарства по світу, свій трагічний кінець.
У вересні 1871 р. Рембо познайомився з П.Верленом. Узимку 1871 р. навколо Рембо і Верлена згуртувалася група літераторів - "зютистів" (ІІ.І.Кро, А.Мера, Ж.Рішпен та ін.). "Зютисти" писали сатиричні вірші, у яких висміювали версальські звичаї.
Улітку 1872 р. Рембо і Верлен приїхали у Бельгію, згодом подалися у Лондон. Вони часто сварилися, ревнували один одного, відвідували сумнівні кублища. 10 липня 1873 року під час сварки Верлен стріляв у Рембо і поранив свого друга. Рембо намагався втілити свою концепцію "поета-ясновидця" не лише у поезії, а й у житті. Результатом і підсумком "ясновидіння" став останній, третій, період творчості поета. 20-річний Рембо видав лише кілька робіт: книга поетичних фрагментів у прозі "Осяяння" і книга-сповідь "Сезон у пеклі". Це крик душі поета, сповнений гірких розчарувань і докорів самому собі. Рембо попрощався з бунтарством, з "осяяннями" і поетичними галюцинаціями, з художньою творчістю.
З 1874 р. Рембо відмовився від колишнього способу життя, а з 1875 до 1880 р. розпочав період божевільних мандрів Європою, Азією, Африкою. За цей час він поміняв понад 30 професій. Іноді, щоб заробити кілька франків, йому доводилося розвантажувати кораблі чи працювати у каменоломнях на березі Середземного моря. У 1880 р. Рембо подався в Африку, торгував кавою і дешевими тканинами, мускатом і зброєю. До поетичної творчості він більше ніколи не повертався. У 80-х роках почали друкуватися решта творів А.Рембо вже без його участі поетами-символістами, які вважали його своїм літературним учителем.
У 1891 р., важко занедужавши в Ефіопії, А.Рембо повернувся на батьківщину і помер у марсельській лікарні від раку кісток.
Естетичні погляди А. Рембо
1. Поет стверджував волю духу людини, проголошував необхідність творити у "вільному злеті слів і асоціацій".
2. Роль поета на землі - бути пророком, ясновидцем. Поет мав пізнати велику таємницю Всесвіту і оповісти про неї людям.
3. Поет не мав права бути буденним, йому визначено побачити "вічне життя, тому його душа мала триматися якнайдалі від загалу".
4. Поезія - магічна сила, інтуїція, багата фантасмагорія.
5. "Поезія завжди мала йти вперед до незвіданих висот і невідкритих глибин..."