
- •1.Реалізм як провідний напрям літератури середини19 ст.
- •2. Розвиток французького реалізму: періодизація, загальна характеристика, представники.
- •3.Провідні жанри та проблеми прози французького реалізму.
- •4. Французський роман 19 ст, його характерні ознаки ( на прикладі Стендаля «четроне та чорне» або Флобера «Пані Боварі»)
- •6. Італійстка тематика в творчості Стендаля (новела Вініна Ваніні або Пармський монастир)
- •7. Проблематика та система образів роману Стендаля "Пармський монастир"
- •8. Трагізм протистояння особистості суспільству в романі Стендаля «Червоне та Чорне». Образ Жудьєна Сореля.
- •9. Роман «Червоне та чорне» як «хроніка 19 століття»
- •10. Жіночі образи в романі стендаля "Червоне та чорне".
- •11. Реалістичні принципи драматургії Меріме ("Театр Клаури Гасуль", "Жакерія")
- •21. Історична тематика в творчості Меріме ( Жакерія, "Хроніка царювання Карла 9")
- •22. Реалістичні засади новелістики п. Меріме.
- •23. «Екзотична» тема та її реалістичне втілення в новелах п. Меріме «Таманго «Матео Фальконе», «Кармен».
- •24. Відображення способу життя вищого суспільства в новелах п. Меріме «Арсена Гійо», «Етруська ваза».
- •25. Романтичне та реалістичне у творчості п. Меріме (збірка «Гузли», новели «кармен», «Матео Фальконе», «Локіс»)
- •26. Еволюція творчого задуму о. Де Бальзака. Проблематика і структура «Людської комедії».
- •27. Тема влади грошей у буржуазному суспільстві ( за творами о. Де Бальзака)
- •28. Роман Бользака «Батько Горіо»: ідейно-тематичний зміст, система образів.
- •29. Тема руйнації родинних відносин у романі Бальзака "Батько Горіо"
- •30. Тема формування особистості в буржуазному суспільстві.(Ежен де Растіньяк, Рафаель де Валентин)
- •31. Уособлення влади золота в філософії лихваря Гобсека.
- •32. «Шагренова шкіра» о. Де Бальзака як філософська притча.
- •33. Фастівський мотив та його реалізація в романі Бальзака «Шагренова шкіра». Образа Рафаеля де Валантена.
- •34. «Об‘єктивний метод» г. Флобера і його реалізація в романі «Пані Боварі».
- •35. Художні прийоми викриття буржуазного суспільства в романі «Пані Боварі».
- •36. Образ Емми Боварі. Поняття «боваризму».
- •37. Провінційний соціум в романі Флобера «Пані Боварі».
- •38. Історична тематика у творчості г. Флобера. Роман «Саламбо».
- •39. Конфлікт між ілюзією та реальністю в буржуазному суспільстві 19 ст. (на прикладі роману г. Флобера «Пані Боварі»)
- •40. Зображення жіночої долі у творах французьких письменників 19 ст.
- •41. Специфіка англійського реалізму 19 ст.
- •42. Тема добра та справедливості у творах ч. Діккенса.
- •43. Дитяча тема в творчості ч. Діккенса («Пригоди Олівера Твіста»)
- •44. Сюжет та образи роману ч. Діккенса «Домбі і син» в контексті філософсько-світоглядної концепції письменника.
- •45. Образ містера Домбі (за романом ч. Діккенса).
- •46. Соціальні контрасти та моральні конфлікти у творчості ч. Діккенса (за романом «Пригода Олівера Твіста» або «Домбі і син»).
- •47. Тема великих грошей Діккенса та Теккерея.
- •48. Особливості сюжета та композиції роману Теккерея «Ярмарок суєти».
- •49. Роман Теккерея «Ярмарок суєти» як енциклопедія життя Європи першої третини 19 ст.
- •50. Жіночі образи в романі Теккерея «Ярмарок суєти».
- •51. Зображення жіночої долі у творах англійських письменників 19 ст.
- •52. Мистецькі ідеали поетичного угрупування «Парнас» та його вплив на європейську поезію к. 19 – п. 20 ст.
- •54. Філософсько-естетичні засади французького символізму. Історія ормування та розвитку, головні репрезентанти поезії напам’ять.
- •53. Поезія ш. Бодлера. Добро та зло, дійсніть та ідеал у збірці "Квіти зла".
- •55. Імпресіоністичні мотиви поезії п. Верлена.
- •56. «Музика вірша» і «пейзажі душі» п. Верлена.
- •57. Поетичний експеримент рембо
- •58. Символіка поезії а. Рембо "пяний корабель"
- •59. Пошук та створення вічної книги малларме
50. Жіночі образи в романі Теккерея «Ярмарок суєти».
Емілія Седлі - донька лондонського купця, досить заможної людини. Вона була незвичайною дівчиною з добрим серцем, мала багато подруг у пансіоні.
Ребекка Шарп платила за пансіон своєю працею з маленькими дітьми. До неї і директорша міс Пінкертон ставилася не так люб'язно, як до Емілії. "Світ до мене жорстокий, - говорила вона, - світ - це дзеркало, він кожному відбиває його власне обличчя. Світ нехтував мною, та і я ще нікому не зробила добра".
Батько Ребекки був художником і давав уроки малювання в школі міс Пінкертон, багато пив, бив дружину і доньку. Коли померла мати, Беккі привели до пансіону. Ребекка сумувала за вільним життям. Уміючи добре грати і маючи здібності до мов (особливо французької), вона швидко опанувала курс навчання. Після смерті батька вона плакала не від горя, а від усвідомлення того, що залишилась одна. Директорша хотіла, щоб Беккі навчала дітей музики, але та вимагала оплати. Стався конфлікт, Беккі попросила відпустити її, і поїхала до будинку Емілії. Дізнавшись, що в Емілії був неодружений рідний брат Джордж, Беккі подумала, що можна було добре влаштуватися в житті, якщо вдало вийти заміж. Джордж Седлі був на два роки старший за свою сестру Емілію, ледачий, товстий, хворий на печінку, боявся жінок, самозакоханий. Беккі розпочала роман з братом Емілії, але Джордж з нею не одружився.
Емілія спочатку ніби позитивна героїня. Вона привітна, добра, хвилювалася за подругу, намагалася компенсувати той недолік домашнього тепла, якого та була позбавлена, залишившись сиротою. Але той факт, що вона забула про батьків, повністю перекреслив репутацію Емілії як "голубої героїні".
Беккі - повна протилежність Емілії. Вона честолюбна, розумна, привітна і красива, її очі та посмішка могли обманути недосвідчену людину. Беккі прагнула вибороти місце серед аристократів. Вона влаштувалася гувернанткою в будинок містера Піта Кроулі. Там дівчина потрапила в центр смішних інтриг. Ребекка поступово завоювала серця всіх Кроулі - жіночої і чоловічої статі. Вона прикинулася тихою і скромною, безкорисливою і відданою. У Піта Кроулі не було дружини, і він захотів одружитися з Беккі. Але з часом вона довідалася, що грошима завідував молодий син Кроулі Родон. Вони таємно одружилися і втекли, Беккі залишила листа для містера Піта, в якому повідомила, що одружитися з ним не може.
Ребекка була терплячою з чоловіком, її турботливість зробила із запеклого гульвіси Родона щасливого і покірного господаря. Разом з чоловіком вона поїхала до Бельгії, куди Родона направили воювати проти Наполеона. Там Ребекка зачарувала генерала, приймала подарунки і при живому чоловікові думала, що їй залишиться після його смерті. Натомість Родон пристрасно її кохав.
Коли закінчилася війна, Беккі з чоловіком приїхали до Парижа. Опинившись у столиці Франції, Ребекка посіла постійне місце у столичному аристократичному товаристві. Вона народила хлопчика, але дитині приділяла обмаль часу. Зрештою вони знову повернулися до Лондона. Тітка Родона померла і весь спадок залишила його брату.
Усюди Беккі знаходила коханців. Одним із них був лорд Стайн, з яким вона кохалася за гроші. Родон покинув Беккі і попросив брата піклуватися про сина - молодого Родона.
Емілія, батько якої розорився внаслідок падіння курсу акцій, вийшла заміж за Джорджа Осборна проти волі батьків. Вони теж поїхали до Брюсселю, де чоловік взяв участь у війні. Джордж загинув, Емілія дуже переживала і зберігала пам'ять про нього, не помічаючи благородних вчинків закоханого в неї Доббіна. Зрештою, вона вийшла заміж за нього.
Ребекка ходила до церкви, її прізвище можна було знайти в усіх доброчинних списках, але їй так і не довелося стати леді Кроулі.
Автор не засудив жодної з героїнь. Він вважав, що причиною всьому було суспільство, яке створило такі умови для життя. Герої - лише учасники Ярмарку, де все продавалося і купувалося. Вони були ляльками ярмаркового театру маріонеток, дуже схожі на живих людей. Ці маріонетки рухалися не з власної волі, а відповідно до того, за яку ниточку смикав їх лялькар в образі автора.
Таким чином, У.Теккерей вклав у вислів Шекспіра "Світ - театр, а люди - актори" інший смисл - "Люди - не актори, а маріонетки".