26. Еволюція творчого задуму о. Де Бальзака. Проблематика і структура «Людської комедії».

"Людська комедія" - грандіозна епопея, з якою може зрівнятися хіба що епопея Еміля Золя про Ругон-Маккарів.

Це своєрідна енциклопедія французького суспільства першої половини ХІХ ст. Оноре де Бальзак перевтілюється то в історика, який чітко дає нам знати про економічний та політичний розвиток Франції 40-х років ХІХ ст., то в дослідника, якого цікавить не лише суспільство вцілому, а й індивідуальне вивчення кожної людини. На основі своїх спостережень, Оноре де Бальзак висуває розмаїття людських типів.

"Людська комедія" складається з трьох частин ,кожних з яких Бальзак назвав етюдами:"Етюди про звичаї","Філософські етюди","Аналітичні етюди". 1.Етюди про звичаї а)Сцени приватного життя:"Дім кішки,що грає в м'яч", "Бал в Со","Подружня згода","Вендета", "Гобсек", "Дочка Єви", "Беатриса", "Батько Горіо". б)Сцени провінційного життя:"Євгенія Гранде", "Уславлений Годисар", "Провінційна муза","Життя холостяка". в)Сцени паризького життя:"Історія тринадцяти","Кузина Бетта", "Фочино Кане","Ділова людина","Кузен Пояс". г)Сцени політичного життя:"Зворотній бік сучасної історії","Епізоди доби терору". д)Сцени військового життя:"Шуани","Пристрасть у пустелі". е)Сцени сільського життя:"Сільський лікар","Сільський священик","Селяни". 2.Філософські етюди. "Шагренева шкіра","Прощений Мельмонт","Невідомий шедевр", "Гамбара", "Червоний готель", "Кат", "Марани", "Прощай","Пошуки Абсолюту".[10.c.18]. 3.Аналітичні етюди. "Фізіологія шлюбу","Дрібні знегоди подружнього життя".

Задум "Людської комедії" формувався поступово, починаючи з 1829 р. — виходу в світ "Шуанів". Згодом письменник уклав домовленості на видання "Філософських романів і повістей" та "Сцен приватного життя". У 1833 р. з'явилася ширша назва — "Етюди про звичаї XIX ст." з підрозділами.. В одному з листів, датованому цим роком, він писав: "Мій твір повинен увібрати в себе усі типи людей, усі суспільні стани, він повинен втілити всі соціальні зрушення так, щоб жодна життєва ситуація, жодна особа, жоден характер, чоловічий та жіночий, жоден образ, жодна професія не виявились забутими". У 1840 р. з'являється назва — "Людська комедія", яка остаточно сформувалася й утвердилася в 1841 р. Вона перегукується з назвою "Божественної комедії" Данте. Об'єднує ці твори грандіозність задуму. І Бальзак, і Данте прагнули зобразити весь світ у всій його повноті, і це їм удалося. Тільки об'єктом художнього зображення у Данте був потойбічний світ, а Бальзак став літописцем сучасного йому світу у всіх його виявах. Підхід письменника до зображення світу був критичним. Про це свідчить і передмова до першого видання "Шагреневої шкіри": "Суспільство вимагає від нас прекрасних картин: але де ж узяти натуру для них? Ваш убогий одяг, ваші невдалі революції, ваші балакливі буржуа, ваша мертва релігія, ваші королі без престолів — чи так вже це поетично, чи варто зображення?" У 1842 р. з'явилися передмова до "Людської комедії" та її проспект. Відомий також каталог 1844 р., який письменник склав до другого її видання. Важко сказати, яким би був остаточний вигляд цієї гігантської споруди, пощасти авторові її завершити, бо задум епопеї увесь час уточнювався і доповнювався. За згаданим каталогом "Людська комедія" мала містити 144 твори, з яких Бальзак встиг написати 96. "Людська комедія" складається з трьох великих частин: "Етюди про звичаї", "Філософські етюди", "Аналітичні етюди". У своїх планах письменник бачив їх "у вигляді ярусів", які "височітимуть один над одним". Це була своєрідна будова в три поверхи, фундамент якої становив розділ "Етюди про звичаї". Емілю Золя "Людська комедія" нагадувала "недобудовану Вавілонську вежу", яку будівничий не встиг завершити. "Етюди про звичаї" поділялися спочатку на три, а потім на шість циклів: сцени приватного, паризького, провінційного, політичного, воєнного і селянського життя. "Тут не буде місця вигаданим фактам, я описуватиму лише те, що відбувається всюди", — підкреслював. "Філософські етюди" мали пояснювати, звідки і чому виникають почуття, що таке життя, де ті межі й умови, поза якими не можуть існувати ні люди, ні суспільство. До визначних творів цієї частини належать "Шагренева шкіра", "Невідомий шедевр", "Еліксир довголіття", "Серафіта" та ін. У передмові до "Людської комедії" Бальзак підкреслював, що перша її частина - "Етюди про звичаї" - лише "основа, сповнена образів, трагедій і комедій, над якою височітимуть "Філософські етюди", призначення яких полягає вже не у змалюванні життєвих явищ, а в поясненні їхніх причин, рушійних сил". А тому "Філософські етюди" відіграють у художній системі "Людської комедії" дуже велику роль.Філософсько-наукова проблематика цієї частини епопеї свідчить про те, що Бальзак був не тільки майстром зображення побутових деталей, а й оригінальним мислителем. Подібно до просвітителів він вірив у духовні сили людини, її розум. Дослідники вважають, що його міркування про прямі та криві лінії перегукуються з неевклідовою геометрією М. Лобачевського. "Ваша геометрія, — писав вів у "Серафіті", — встановлює, що пряма є найкоротша відстань між двома точками, але ваша ж астрономія свідчить, що Бог вдавався тільки до кривих" Письменyика цікавили проблеми психології, взаємозв'язків фізичного і духовного тощо. "Аналітичні етюди", на думку автора, мали досліджувати початки, основи речей. Письменник зазначав: "Звичаї — це спектакль, причини — це куліси й механізм сцени, початки — це автор". До "Аналітичних етюдів" входять збірка нарисів "Фізіологія шлюбу", книга "Дрібні негаразди подружнього життя" та ін. Хоча авторові не вдалося реалізувати свої плани повною мірою, проте й того, що здійснено, достатньо, щоб назавжди увічнити його ім'я. До того ж окремі з його "етюдів" чи "сцен" ("Шагренева шкіра", "Гобсек", "Батько Горіо", "Ежені Гранде", "Пишнота і злиденність куртизанок", "Втрачені ілюзії" тощо) є справжніми шедеврами. Характерна особливість художньої структури "Людської комедії" полягає в тому, що кожен її твір є складовою частиною цілого, але це не заважає сприймати його як самостійний. Єдність романів забезпечується не лише спільним предметом зображення — французьке суспільство, а й внутрішніми зв'язками. Щоб закріпити їх, письменник використовує винайдений ним композиційний засіб — "перехідні персонажі". Він відмовився від поділу героїв на головних і другорядних. Образи, які в одному творі перебувають начебто на узбіччі, в іншому — опиняються в центрі уваги автора. Це можна простежити на прикладі Ежена Растіньяка — одного з найпопулярніших героїв епопеї. У "Шагреневій шкірі" він — другорядний персонаж, а в романі "Батько Горіо" зображений значно детальніше. Растіньяк знову з'являється в романі "Втрачені ілюзії", в оповіданні "Справа про опіку" та ін. У повісті "Таємниці княгині де Каді-ньян" він обіймає чималу службову посаду, а в романі "Банкірський дім Нусінген" — надзвичайно багата людина. "Через двадцять книг Бальзака проходить барон де Растіньяк, пер Франції", — підсумовує С. Цвейг. У "Людській комедії" майже дві тисячі персонажів, але в цьому, здається, безмежному морі існує своя система. Усі образи подано в їх розвитку. Еволюцію кожного з них можна простежити і навіть скласти його "біографію". Одним із перших подібну "біографію" написав сам автор. "Растіньяк — старший син барона і баронеси де Растіньяк — народився в замку Растіньяк у департаменті Шаранта у 1799 р.; приїхав до Парижа, у 1819 р. вивчати право, оселився в будинку Воке, познайомився там із Жаком Колленом, який ховався за Цікаво, що автор пише про вигаданого героя — витвір своєї уяви — як про живу людину, хоча відомо, що від реальних моделей у його творі залишалося зовсім небагато: деякі загальні риси життєвого шляху, зовнішності чи біографії. Процес типізації (відбору подібних людських особистостей та їхнього узагальнення) мав у нього свої особливості, велику роль при цьому відігравав вимисел, а його типи є водночас і яскравими індивідуальностями. З технікою "персонажів, що повертаються", або "перехідних персонажів" пов'язана така особливість бальзаківського роману, як відкриті фінали. Він не любив типових розв'язок, якими, як правило, закінчувалися твори з лінійним сюжетом. У його романах декілька сюжетних ліній. Важливою особливістю композиції створеного письменником нового типу роману є поліцентричність, або багатоцентровість, згідно з якою центром сюжетної дії є не один, а кілька персонажів. Кожна культурна епоха давала свій зразок епопеї. "Людська комедія" Бальзака — один із різновидів епопеї XIX ст. Це великий і досить складний цикл романів з різноманітною проблематикою, який не має аналогів у світовій літературі. Із стародавньою епопеєю цей твір поєднує роль розповідача: як і в минулі часи, він всезна-ючий і об'єктивний. Широта задуму "Людської комедії", який видається всеосяжним, не може не вражати. "Мій труд має свою географію, а також і свою генеалогію, свої сім'ї, свої місцевості, обстановку, дійових осіб і факти, а також він має свій гербовник, своє дворянство і буржуазію, своїх ремісників і селян, політиків і денді, свою армію — словом, увесь світ", — зазначав письменник.. Значне місце в проблематиці епопеї посідає проблема становлення молодої людини. Автор із власного досвіду був добре обізнаний з типом молодиків, які приїхали з провінції з порожніми кишенями, але з великим бажанням знайти своє місце в столиці, а з часом і завоювати її. Проте процес їх входження у вищі сфери життя Парижа виявляється дуже болісним, а успіхи дістаються надто дорогою ціною. Проблема втрачених ілюзій — одна з найгостріших і найактуальніших у творчості письменника.