Управляючий
з функції…
Управляючий
службою
реклами
і стимулювання збуту
Управляючий
з функції…
Управляючий службою маркетингових досліджень
Функціональна організація маркетингу
Керівник
з маркетингу
Відділ
маркетингу на ринку М
Відділ
маркетингу на ринку А
Відділ
маркетингу на ринку В
Відділ
маркетингу на ринку С
Відділ
маркетингу на ринку Д
Організація маркетингу по видам ринків
Керівник з маркетингу
|
Відділ
маркетингу товаруМ нових
товарах
Відділ
маркетингу товару Д
Відділ
маркетингу товару С
Відділ
маркетингу товару В
Відділ
маркетингу товару А
Управляючі
по групі товарів
Управляючі
по товарам
Організація маркетингу по товарному принципу
Переваги: управляючий по товару координує увесь комплекс маркетингу по цьому виробу, може скоріше реагувати на проблеми на ринку. Недоліки: породжує конфлікти, тому що управляючі по товарах не мають достатніх прав для ефективного виконання своїх обов’язків; управляючі по товарам не є спеціалістами в функціональних областях; така система коштує дорожче через витрати на оплату праці більшого числа працівників.
Контроль маркетингової діяльності здійснюється в процесі реалізації маркетингових заходів. Оцінка ефективності маркетингової діяльності відбувається на стадії завершення реалізації маркетингової компанії як підсумок фактично зробленої роботи.
Переваги: торгові агенти можуть жити у межах територій, що вони обслуговують; гарніше взнавати своїх клієнтів і ефективно працювати з мінімальними витратами часу і коштів на проїзд.
19) Менеджмент – це особливий вид професійної діяльності, направлений на досягнення в діяльності фірми( підприємства) оптимальних результатів на підставі раціонального використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів та застосування принципів, методів, функцій менеджменту.
Функції управління - відносно самостійні напрями управлінської діяльності.
Вони відрізняються:
конкретною метою;
стабільним змістом та технологією роботи.
Функція управління - це будь-яка дія, що здійснюється в системі управління і спрямована на зміну стану об'єкта управління відповідно до поставленої мети.
До загальних функцій управління відносяться:
планування;
організація;
координація;
мотивація;
контроль.
При плануванні визначається:
мета діяльності;
ресурси;
програма дій.
контроль результатів роботи.
Організація передбачає:
формування структури підприємства, його підрозділів і зв’язок з ними;
забезпечення необхідними ресурсами (обладнанням, персоналом, матеріалом).
Мотивація працівників до підвищення ефективності праці відбувається через:
економічне стимулювання;
моральне стимулювання;
створення умов праці і розвитку;
використання санкцій (доган)…
Координація забезпечує необхідну узгодженість дій працівників підприємства, та підрозділів.
Контроль проводиться з метою кількісної та якісної оцінки роботи підприємства, перевірки виконання рішень, порівняння досягнутого з очікуваним і поточне коригування діяльності, що в сукупності забезпечує виконання завдань на належному рівні.
Поряд з загальними функціями існують спеціальні функції управління окремих підрозділів. Наприклад:
конструкторська підготовка;
управління якістю;
бухгалтерське забезпечення;
науково-дослідні роботи.
Для реалізації спеціальних функцій створюються відповідні органи управління.
(первинна)
(другорядна)
Функція виступає засобом досягнення мети підприємства.
3 Методи менеджменту.
Методи управління – це засоби впливу керуючого суб’єкта (керівника, системи управління)
↓
на
об’єкт управління
(систему, якою керують)
для досягнення мети
Методи управління — способи впливу на окремих працівників та виробничі колективи в цілому для досягнення цілей підприємства.
Методи управління поділяються на види:
економічні;
адміністративно-правові;
соціально-психологічні.
Економічні методи ґрунтуються на економічних законах, економічних інтересах, на системі економічних показників.
Економічні методи створюють матеріальну зацікавленість як окремих працівників, так і підрозділів в покращенні показників роботи.
Економічні методи охоплюють стимулювання, ціноутворення, податки, кредитування, матеріальну відповідальність, участь в розподілі прибутків.
Адміністративно – правові методи охоплюють організаційні, дисциплінарні, правові, розпорядні засоби впливу на людей. Ґрунтуються на законодавчих актах, інструкціях, наказах, інструкціях розподілу обов’язків, структурі управління.
- Соціально-психологічні — реалізують мотиви соціальної поведінки персоналу (змістовність праці, можливості для прояву ініціативи, моральне заохочення, суспільне визнання тощо).
20) Функції управління - відносно самостійні напрями управлінської діяльності.
Вони відрізняються:
конкретною метою;
стабільним змістом та технологією роботи.
Функція управління - це будь-яка дія, що здійснюється в системі управління і спрямована на зміну стану об'єкта управління відповідно до поставленої мети.
До загальних функцій управління відносяться:
планування;
організація;
координація;
мотивація;
контроль.
При плануванні визначається:
мета діяльності;
ресурси;
програма дій.
контроль результатів роботи.
Організація передбачає:
формування структури підприємства, його підрозділів і зв’язок з ними;
забезпечення необхідними ресурсами (обладнанням, персоналом, матеріалом).
Мотивація працівників до підвищення ефективності праці відбувається через:
економічне стимулювання;
моральне стимулювання;
створення умов праці і розвитку;
використання санкцій (доган)…
Координація забезпечує необхідну узгодженість дій працівників підприємства, та підрозділів.
Контроль проводиться з метою кількісної та якісної оцінки роботи підприємства, перевірки виконання рішень, порівняння досягнутого з очікуваним і поточне коригування діяльності, що в сукупності забезпечує виконання завдань на належному рівні.
Поряд з загальними функціями існують спеціальні функції управління окремих підрозділів. Наприклад:
конструкторська підготовка;
управління якістю;
бухгалтерське забезпечення;
науково-дослідні роботи.
Для реалізації спеціальних функцій створюються відповідні органи управління.
(первинна)
(другорядна)
Функція виступає засобом досягнення мети підприємства.
21) Собівартість продукції – витрати на виробництво та реалізацію продукції у грошовому виразі.
Собівартість є важливим показником , що характеризує використання ресурсів виробництва, ефективність діяльності, рівень організації, технічного оснащення і т.інше. Планування собівартості на підприємстві здійснюється за напрямами:
за економічними елементами - кошторис витрат.
за статтями калькуляції.
Класифікація витрат
І За способом віднесення на собівартість:
- ПРЯМІ
- НЕПРЯМІ
ІІ За характером залежності від обсягу виробництва:
УМОВНО – ПОСТІЙНІ –
УМОВНО – ЗМІННІ –
ІІІ За ступенем однорідності:
- ПРОСТІ
- КОМПЛЕКСНІ
Крім цього витрати поділяються на :
основні та побічні
поточні, довгострокові, одноразові
Класифікація витрат
І За способом віднесення на собівартість:
- ПРЯМІ – це витрати , що віднесені на собівартість безпосередньо прямим шляхом і формуються на одиницю продукції ( матеріали, зарплата...)
Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виготовленням даного виду продукції і можуть бути прямо віднесені на її одиницю. До складу прямих матеріальних витрат зараховується вартість сировини й основних матеріалів, що складають основу виробленої продукції, покупні напівфабрикати, комплектуючі вироби, допоміжні матеріали, які відносяться до конкретного об'єкту витрат.
До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата й інші виплати працівникам, зайнятим безпосередньо на виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг, що можуть бути віднесені до певного об'єкту витрат. Інші прямі витрати складаються зі всіх інших виробничих витрат, що відносяться до конкретного об'єкта витрат, наприклад, відрахування на соціальні заходи, амортизація і т. д.
- НЕПРЯМІ – це витрати, що пов’язані з усією виробничо – господарською діяльністю цеха або підприємства . Вони переносяться на собівартість продукції непрямим шляхом, наприклад, пропорційно заробітній платні або вартості роботи за одиницю часу...
Непрямі витрати пов'язані з виготовленням різних виробів і не можуть прямо відноситись до того чи іншого виду продукції (заробітна плата управлінського і обслуговуючого персоналу тощо). Непрямі витрати включають:
— адміністративно-господарські витрати, які передбачають оплату праці адміністративно-господарського персоналу, відчислення на соціальні потреби, утримання на канцелярські потреби, відрядження тощо;
— витрати на обслуговування робітників, включаючи витрати на підготовку та перепідготовку кадрів, на забезпечення необхідних санітарно-гігієнічних та побутових послуг, витрати на охорону праці і техніку безпеки тощо;
— витрати на організацію виробництва та ін.
— інші непрямі витрати;
ІІ За характером залежності від обсягу виробництва:
УМОВНО – ПОСТІЙНІ – це витраті, що не залежать прямо від обсягу виробництва ( витрати , що пов’язані з обслуговуванням та управлінням ...) Сума постійних витрат у певних межах не залежить від кількості виготовленої продукції. До складу цих витрат належать витрати на утримання й експлуатацію будівель і споруд, управління.
УМОВНО – ЗМІННІ – це витрати, прямо залежать від обсягу виробництва ( матеріали, технологічне паливо , заробітна плата виробничих робочих...)
У складі таких витрат виокремлюють:
— пропорційні витрати, що змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу виробництва (сировина, матеріали, комплектуючи тощо);
— непропорційні, що також можна розподілити на прогресуючі і дегресуючі (тобто ті, які змінюються швидше за обсяги виробництва, та ті, які змінюються повільніше за обсяги виробництва).
Відмінності між постійними та змінними витратами є базою для розмежування двох часових інтервалів діяльності підприємства: короткострокового і довготривалого. Впродовж короткострокового періоду керівництво підприємства не має можливості змінити свою виробничу потужність. Воно збільшує або зменшує об'єм залучених матеріальних і трудових ресурсів і тим самим змінює об'єми випуску продукції. В цьому періоді об'єм виробництва продукції залежить виключно від змінювання змінних витрат. Кількість постійних витрат залишається незмінною.
У довготривалому періоді об'єм випуску здійснюється з використанням усієї виробничої потужності підприємства, включаючи додатково створені потужності. В цьому випадку всі фактори виробництва розглядаються як змінювані.
У сумі постійні та змінні витрати утворюють загальні, або валові, витрати:
де ТС— валові витрати;
FC— постійні витрати;
VС — змінні витрати.
ІІІ За ступенем однорідності:
ПРОСТІ - це витрати однакові за економічним змістом ( матеріали, зарплата...)
КОМПЛЕКСНІ – це витрати різні за економічним змістом , але об’єднані в одну статтю ( витрати на утримання та експлуатацію обладнання, позавиробничі витрати, загальновиробничі витрати.)
Крім цього витрати поділяються на :
основні та побічні
поточні, довгострокові, одноразові
продуктивні, непродуктивні...