Чому один і той же матеріал одна дитина схоплює миттєво, друга – повільно, а третя взагалі не розуміє? Чи не тому, що в першому випадку ми, образно кажучи, сіємо зерно вже в підготовлений у дошкільному дитинстві грунт, у другому — в зораний, але не якісно, а в третьому – на висушений грунт, якого не торкався плуг? І ґрунт цей – сформованість у дитини логічних прийомів мислення: вміння порівнювати, аналізувати. Ми говоримо: «Порівняй», а дитина не знає, як це робиться. Виявляється, цього також треба вчити. Отже, починати треба з підготовки грунту, а саме з розвитку сприймання, пам'яті, уваги мислення, тобто з азбуки навчання.

Сьогодні ми з вами пригадаємо психічні процеси, які на мою думку є базовими у сенсорному та математичному розвитку дитини.

Памʼять – це дуже важливий, психіний процес, який включає в себе: запамʼятовування, відтворення, забування інформації.

(таблиця: «Види памʼяті». Додаток 1, частина 1)

Памʼять поділяється на такі категорії:

1. За характером цілей діяльності (тобто є мета щось запам'ятати спеціально або такої мети немає);

2. За тривалістю закріплення і збереження матеріалу (наскільки швидко і як надовго дитина запам'ятовує);

3. За характером психічної активності, що переважає в діяльності в момент запам'ятовування.

• Шановні педагоги! У вас на столах є готові схеми. Вам необхідно розподілити види памʼяті відповідно кожній категорії.

(учасники складають схему, озвучують її, на екрані зʼявляється готова схема)

• За характером цілей діяльності:

• Мимовільна памʼять — це запам'ятовування і відтворення інформації, за якого відсутня спеціальна мета щось запам'ятати. Вона заснована на емоціях і на інтересі.

• Довільна памʼять – навмисний процес, пов'язаний із постановкою мети запам'ятати, завчити й зберегти певний обсяг матеріалу для наступного відтворення. Довільна пам'ять передбачає свідому постановку мети запам'ятати матеріал та вимагає певних вольових зусиль.

• На вашу думку, який вид памʼяті переважає у дітей дошкільного віку?

Основний вид памʼяті дітей до 4 років –мимовільна. Близько чотирьох років (плюс-мінус) з'являються елементи довільної пам'яті. Якщо раніше запам'ятовування відбувалося разом з виконанням будь-якої діяльності: дитина малювала і тим самим запам'ятовувала колір. То вже у цьому віці памʼять поступово перетворюється в особливу діяльність, яка підкорюється спеціальній меті - запам'ятати або згадати саме те, що потрібно.

Спочатку дитина запам'ятовує або згадує на прохання дорослого; потім у малюка зʼявляється мета запамʼятати, щоб потім пригадати, коли знадобиться, наприклад, вірш, який треба буде розповісти на святі. Діти 5-6 років вже достатньо контролюють процес запамʼятовування і відтворення інформації. Але не дивлячись на ці досягнення, памʼять старших дошкільників, як і раніше, мимовільна. Їм важко запамʼятати те, що їм нецікаво.

• За тривалістю закріплення і збереження матеріалу:

1. пам'ять буває короткочасною, коли тільки що отримана інформація одразу ж і відтворюється.

2. короткочасна пам'ять переходить в довготривалу, коли інформація відтворюється не відразу, а через деякий час (через годину, день, місяць і т.д.)

3. виділяють також оперативну пам'ять, яка включає в себе як короткочасну, так і довготривалу, і обслуговує будь-яку діяльність.

Наприклад (на екрані зʼявляється завдання) Вам, Тетяно, потрібно порахувати, скільки в рядку зірочок, скільки кружечків і скільки трикутників. А потім, визначити, чого більше, зробивши це подумки. (Виконання завдання). Складність цього завдання полягала в тому, що Вам необхідно було не тільки порахувати предмети, але тут же запам'ятати їх кількість і отримані числа тримати в голові. Саме цим займається оперативна пам'ять, збереженням проміжних результатів. Ви тримали в думці кількість зірочок, кругів і трикутників для того, щоб порівняти. Запамʼятали умову завдання також завдяки оперативній пам'яті. Потім підключилась довготривала пам'ять: Ви згадали, як порівняти числа і власне вирішали цю задачу. Дякую Вам за допомогу!

Отже,оперативна пам'ять дуже важлива в будь-якій діяльності, тому про її існування треба обов'язково знати і розвивати цікавими завданнями та вправами.

• За характером психічної активності, що переважає в діяльності в момент запам'ятовування розрізняють:

• наочно-образну;

• словесно-логічну;

• рухову;

• емоційну.

(на столах лежать характеристики видів памʼяті)

У Вас на столах є характеристики , які відповідають тій чи іншій памʼяті. Ваше завдання – прочитати характеристику і визначити вид памʼяті.

1. наочно-образна - запам'ятовування того, що побачив, почув. Це памʼять на уявлення, картини природи та життя, а також звуки, запахи, смаки тощо. Сутність її полягає в тому, що сприйняте раніше відтворюється потім у формі уявлень;

2. словесно-логічна - пам'ять на окремі слова, поняття, думки. Дитина запамʼятовує думки, які в неї виникають в прцесі обмірковування, памʼятає зміст прочитаної книжки, розмови з друзями.

3. рухова або моторна - пам'ять на рух, дію. Вона сама стійка з усіх видів пам'яті. Ми краще запамʼятовуємо, коли при цьому виконуємо будь-які дії. Рухова пам'ять виникає дуже рано: її перші прояви відносяться до перших місяців життя дитини.

4. емоційна - пам'ять на емоційні переживання. На емоційній пам'яті заснована міцність запам'ятовування. Тобто те, що у дитини викликає емоції, запам'ятовується без особливих зусиль, і надовго. Запамʼятовуваний матеріал повинен викликати інтерес, інтелектуальні почуття (здивування, задоволення від відкриття, захоплення, сумнів).Тому так важливо, щоб заняття було яскравим і цікавим, щоб викликало яскраві позитивні емоції.

Водночас, діє психологічна закономірність щодо впливу емоцій на продуктивність діяльності: підвищують її тільки переживання середньої сили. Надмірно емоційний матеріал залишає в памʼяті дитини невиразні, аморфні образи.

• А зараз розглянемо особливості розвитку процесів памʼяті у дітей раннього та дошкільного віку. На столах у вас є характеристика розвитку памʼяті кожного вікового періоду. Ознайомтеся і назвіть те, що вас зацікавило, те що ви навіть не знали. (учасники озвучують)

(таблиця: «Особливості розвитку памʼяті» (ранній вік, дошкільний вік) Додаток 2)

Мислення

Пізнання починається із відчуття та сприймання. Інформація, сприйнята за допомогою органів чуттів, узагальнюється, осмислюється, тобто є є матеріалом мисленнєвої діяльності. Мислення через відчуття і сприймання пов’язане із зовнішнім світом. У ході мислення здійснюється більш глибоке пізнання світу, людина виходить за межі чуттєвих вражень і пізнає такі предмети і явища, зв’язки між ними, які безпосередньо не сприймаються. Людське мислення неможливе без мовлення. Думка формулюється і формується в мовленні. Людське мислення має соціальну природу. Людина не народжується з готовою здатністю до мислення, а оволодіває способами і засобами мислення, знаннями, мовою в тому вигляді, в якому вони існують на сучасному етапі історії. Мислення розвивається протягом усього життя людини в процесі його діяльності. На кожному віковому етапі мислення має свої особливості.

Мислення - це активний пошук, встановлення зв'язків і відносин між подіями, явищами і предметами.

Мислення - це мабуть, найскладніший пізнавальний процес, за допомогою якого ми пізнаємо світ і перетворюємо його.

Оброботка, переварювання інформації - це і є мислення. І відбувається така обробка завжди за допомогою спеціальних розумових операцій:

(таблиця: «Розумові операції». Додаток 3. )

• Аналіз - уявне розділення предметів і зв'язків, відділення в них їх частин, ознак, властивостей тощо.

• Синтез - уявне обʼєднання окремих частин, ознак і властивостей. Ці операції приймають участь практично в будь пізнавальної діяльності.

• Порівняння - уявне встановлення подібності або відмінності предметів за суттєвими або несуттєвими ознаками. Це дуже важлива розумова операция, без якої ми б взагалі не могли відрізнити один предмет від іншого.

Навіть найменші діти вміють порівнювати: відрізнити маму від тата, червону кульку від жовтої. З віком порівняння ускладнюється, тобто ознак, за якими можна порівнювати стає більше. Дошкільнята хоч і вміють порівнювати, але на основі всього декількох ознак, зазвичай це колір, форма, величина і наявність якихось незначущих деталей. Порівняння у них носить випадковий характер і не відбувається різнобічного аналіза. Вміння знаходити суттєві ознаки - важлива передумова оволодіння наступної важливої операції - узагальненням.

• Узагальнення - уявне об'єднання предметів, явищ в групи за загальними і суттєвими ознаками:

1. за родовими (зовнішніми ознаками): меблі, транспорт, іграшки...

Тут потрібно знати узагальнюючі слова і вміти бачити спільну ознаку для всіх предметів. Не розбираючись в цих поняттях, дитина не узагальнить.

Наприклад: Д/гра «4-й зайвий»: огірок, помідор, капуста і банан.(0-3); червана, синя, жовта, біла сукня (16+).

Тобто, дитина готова до узагальнення за родовими ознаками, коли ці ознаки очевидні для неї.

2. за функціональними ознаками. Це складніше, потрібно більше знати про предмети, вміти їх порівнювати за різними ознаками.

Наприклад а). (0-3) 1. метелик, молоток, морква, замок;

2. сачок, цвях, заєць, ключ.

б). (16+) 1. чоловік, жінка, дитина, бабуся;

2. машина, комп’ютер, посуд, нитки.

Уже в ранньому дошкільному віці діти здатні до узагальнення: лопаткою можуть капати не тільки пісок, але і землю, сніг. Це як би початкове узагальнення. Пізніше, коли дитина в достатній мірі оволодіває словом, вона здатна до узагальнення за родовими, а потім і за функціональними ознаками на наочному матеріалі (за умови, що дитина знає узагальнюючі слова).

Наступна операція, яка тісно пов'язана з узагальненням, називається:

• Класифікація - розподіл предметів на класи та групи відповідно до найважливіших ознак.

Класифікація можлива тоді, коли дитина вже вміє узагальнювати та порівнювати.

Звичайно, оволодіти повною мірою прийомами узагальнення і класифікації навіть старший дошкільник ще не в змозі. Однак, якщо починати узагальнювати і класифікувати ще в молодшій групі (колір, форма, величина), то до старшої групи діти на достатньому рівні оволодівають цим вмінням.

Основні труднощі класифікації та узагальнення полягають в умінні бачити різні спільні ознаки.

• Давайте повторимо, чим відрізняються такі схожі поняття?

1)узагальнення і 2)класифікація?

1. Даються схожі предмети і один зайвий - потрібно назвати їх узагальнюючим словом.

2. Дається багато різних предметів - потрібно розкласти по групах.

Ще одна важлива операція, важливе розумове вміння:

• Систематизація - приведення в систему, вміння разташовувати об'єкти в певному порядку, встановлювати між ними певну послідовність.

Для того, щоб вміти систематизувати потрібно вміти порівнювати, класифікувати, знаходити якусь закономірність.

В групах раннього віку – це розташування предметів від маленького до великого.

1. Пропоную Вам виконати це завдання, склавши пірамідку (0+),

2. А Вам, пропоную пошикуватись за зростом: від найвищого до найнижчого (16+),

3. В сер. групі – елементарні послідовні картинки: «Що спочатку, що потім» (0+),

4. А вам з ускладенням (16+).

• Смислове порівняння або побудова умовиводів за аналогією

(в старшій групі).

Коли дитина вміє співвідносити, тобто порівнювати предмети за їх зовнішніми ознаками, можна переходити до формування вміння порівнювати, співвідносити за змістом.

Співвіднести предмети за змістом - означає знайти будь-які зв'язки між ними. А для цього потрібно вміти звертати увагу на їх функції, призначення предметів. Старший дошкільник вже цілком здатний давати прості умовиводи за аналогією і співвідносити предмети за змістом. Спочатку на наочному матеріалі, потім на слух.

• Зараз я пропоную Вам побудувати умовивід за аналогією. Я починаю висловлювання а Ви по черзі продовжуєте його:

1. Якщо літо тепліше зими, то зима …

Якщо зошит тонше книги, то книга …

Якщо алмаз міцніше каменя, то камінь …

Якщо місто більше села, то село …

Якщо смола темніша землі, то земля …

2. У ведмедя ніс, а у слона …

У чая пакетик, а у балерини …

Ножиці ріжуть, а теща …

Курка несе яйця, а дитина несе …

Борщ вариться, а мозок …

3. Протилежні за змістом слова:

Кучерявий – … (лисий)

Гора - …(низовина)

Тиша - …(гамір, шум)

Газ - …(тормоз)

Тупий - …(гострий)

4. Аналогія від «Най»:

Найбільший - океан, а найменше - ... (джерело)

Найбільший - слон, а найменша - ... (мишка)

Найтовщий стовбур у дуба, а найтонший у … (берізки)

Найтемніший колір – чорний, а найсвітліший - …(білий)

Найкраща зміна у жінки - вагітність, а найгірша у чоловіка …(стрижка)

Першим видом мислення в онтогенезі є наочно-дійове, що спирається на предметну діяльність дитини.

(Таблиця, додаток 4.)

Уже в ранньому дошкільному віці діти здатні встановлювати найпростіші зв'язку: наприклад:

1) якщо підштовхнути предмет на край столу, він впаде;

2) якщо одягнути на кілочок кільце, а потім ще кілька - вийде пірамідка.

Розвивається первинне наочно-дійове мислення, яке є основним до 4-5 років. Дитина думає тільки тоді, коли бачить предмети безпосередньо і може з ними щось зробити. У неї ще недостатньо розвинене уявлення. Діти 5-7 років вдаються до цього виду мислення, як правило, тоді, коли постає завдання, для виконання якого в них немає досвіду й знань або ж їх дуже мало.

З 4-5 років - уже починає активно розвиватися наочно-образне мислення. Домінують дії з образами. Діючи з образами подумки, дитина уявляє собі реальну дію з предметами та її результат і таким чином виконує завдання. Забезпечує цей процес образне мислення. Наприклад:

1. якщо під шафу закотиться предмет, дитина вже уявить собі, чим його краще дістати;

2. дитина вже може описати предмети за схемою;

3. може планувати свої дії подумки, уявляти собі результат, будь-який образ того, що виходить, чого ще немає і що не можна сприйняти. Н-д: уявляє собі будинок (з якимось дахом) і починає малювати або будувати.

Логічне мислення формується на основі наочно-образного і є вищою стадією розвитку мислення взагалі. Процес досягнення цієї стадії доволі тривалий і складний. Пояснюється це тим, що повноцінний розвиток логічного мислення вимагає не лише високої розумової активності, але й передбачає наявність у людини певної суми знань про спільні й суттєві ознаки предметів та явищ навколишнього світу. Дослідження психологів свідчать, що лише на 14-му році життя дитина досягає, стадії формально-логічних операцій, після чого її мислення стає все більш схожим на мислення дорослої людини.

Проте основи логічного мислення закладаються ще в дошкільному дитинстві. Вже в 6-7 років дитина здатна оволодіти на елементарному рівні такими способами логічного мислення як порівняння, узагальнення, класифікація, систематизація й змістове співвідношення. Тому в цьому віці дітей вже можна навчати цих способів. Про мислення дитини можна говорити тоді, коли вона починає відображати найпростіші зв’язки між предметами і явищами й правильно діяти відповідно до них.

У процесі навчання вдосконалюється здатність дітей формулювати судження і робити умовиводи. Судження дітей дошкільного віку розвиваються поступово, від простих форм до складних, у міру оволодіння знаннями й більш складними граматичними формами мови. Лише під впливом розвитку до малюка приходить уміння правильно міркувати, обґрунтовувати й доводити ті чи інші положення більш-менш впевнено й правильно.

Важливо пам'ятати, що види мислення розвиваються одне з іншого, одне є передумовою для розвитку іншого. Ніколи у дитини не буде логічного мислення, якщо достатньо не розвинеться наочно-образне. І не можна прискорити розвиток наочно-образного мислення, якщо наочно-дійове ще розвинене недостатньо.

Отже, ми з вами розглянули психічні процеси, які відіграють величезну роль у сенсорному, математичному розвитку дитини, і взагалі в освоєнні світу. Тепер при виборі вправ та завдань для дітей ви будете краще уявляти, які психічні процеси вони розвивають та які з них доцільно використовувати для кожного вікового періоду.

Додаток 1

Додаток 3

Додаток 4

Розвиток памʼяті в ранньому віці

Пам’ять у ранньому віці відзначається стрімким розширенням досвіду. Не випадково письменник Лєв Толстой зауважував, що весь досвід людини складається з двох однакових частин: той, який вона накопичила до трьох років, та той, що поповнювався протягом решти життя.

Пам’ять дитини раннього віку залежить від можливостей її сприймання, а саме у можливостях дитини до виділення ознак в об’єктах. Зростає рухова самостійність дитини, що дозволяє їй розрізняти властивості предметів: форму, розмір, просторові співвідношення.

Одразу після року пам’ять дитини поступово відокремлюється від процесу сприйняття. Замість впізнавання (тобто відтворення при повторному сприйманні) виникає власне відтворення з опорою на образ об’єкту за його відсутності.

На третьому році життя дитина вже здатна запам’ятовувати елементарні способи поведінки та дій. Дитина засвоює, що можна, а що заборонено, як слід збиратись на прогулянку, вітатись з іншими дітьми, звертатись до старших тощо.

У результаті активного розвитку мовлення інтенсивно розвивається словесна пам’ять. Починає діяти принцип смислової організації пам’яті. Дитина не тільки краще розуміє слова дорослого, але й прагне до цього.

Особливості розвитку процесів памʼяті у дітей молодшого дошкільного віку

У молодшому дошкільному віці дитина накопичує досвід орієнтування в навколишньому середовищі. Завдяки цьому збагачується її памʼять, яка характеризується мимовільністю та емоційною забарвленістю.

Дитина запамʼятовує те, що становить для неї безпосередній інтерес і використовує у своїх іграх, тобто запамʼятовує те, чим вона маніпулює.

У дитини четвертого року життя домінує образна памʼять: зорова, слухова, рухова. В цьому віці дитина з десяти запропонованих предметів може відтворити в середньому не більше ніж чотири. Ця обмеженість яскраво проявляється і в умовах запамʼятовування окремих слів. Але яскраві, нові. Незвичні предмети привертають увагу дитини, можуть залишити слід в її свідомості. Дитина краще запамʼятовує те, що:

• вражає її своєю яскравістю;

• може використовувати у своїх іграх, тобто те, чим вана може діяти.

Так, процесом запамʼятовування дорослі можуть керувати завдяки:

• використанню особливостей обʼєктів в ігровій ситуації;

• залученю дитини до різних видів дитячої діяльності (малювання, конструювання, ліплення).

Розвиток процесів памʼяті у дітей середнього дошкільного віку

Особливо інтенсивно в дитини пʼятого року життя розвивається памʼять. Вона посідає важливе місце в розширенні досвіду пізнання дитиною навколишнього світу та орієнтації в ньому.

На пʼятому році життя у дитини зʼявляється потреба у довільному відтворенні, а згодом і довільному запамʼятовуванні. За допомогою дорослих вона починає оволодівати простим прийомом довільного запамʼятовування – повторення. Збільшується обсяг того, що дитина здатна запамʼятати. Наприклад, коли дитина переказує казку, вона не лише відтворює основні події, а й вдається до подробиць, передає пряме й авторське мовлення. Для розвитку памʼяті дитини найважливішим є:

• мовленнєве спілкування;

• слухання літературних творів;

• сюжетно-рольова гра.

Розвиток процесів памʼяті у дітей старшого дошкільного віку

У дітей шостого року життя розвиваються такі види памʼяті, як:

• мимовільна;

• довільна;

• образна;

• смислова.

Під час мимовільного запамʼятовування дитина включається в активну розумову діяльність, зміст якої становить для неї безпосередній інтерес. Під впливом вимог дорослого відбувається процес довільного запамʼятовування. Дитина самостійно може ставити за мету запамʼятати та пригадати навчальний матеріал.

Стає доступним смислове запам'ятовування, що базується на розумінні матеріалу, встановленні значущих зв'язків між частинами інформації. Однак мимовільна пам'ять більш продуктивна, особливо якщо вона пов'язана із проявами інтересів, інтелектуальних, естетичних, моральних емоцій.

Виникає ще один вид пам’яті – особистісна, яка виявляється у новому виді відтворення – спогадах про події з життя дитини, її успіхи в діяльності, взаємостосунки з дорослими й однолітками.

Найпродуктивнішим на шостому році життя дитини є образне запамʼятовування, тому використання наочності в цьому віковому періоді має велике значення для запамʼятовування дитиною нвчального матеріалу.