64. Подолання конфліктогенів спілкування.

Головну роль у виникненні конфліктів відіграють так звані конфліктогени. Конфликтогенами називаються слова, дії (або бездіяльність), що можуть призвести до конфлікту.

Спілкування, з одного боку, є головним інструментом для розв’язання конфліктів. З другого боку, недотримання норм мовленнєвої культури нерідко призводить до того, що саме спілкування стає причиною породження конфліктної ситуації. Щоб не допустити цього, рекомендується дотримуватися певних правил. Наприклад, не намагатися планувати свою комунікативну поведінку на підставі хибних припущень. Для цього пропонуються такі поради:

• побудувавши певну низку припущень, необхідно чітко з’ясувати, які з них ґрунтуються на об’єктивних фактах, а які - лише на суб’єктивних емоційних виявах;

• у разі неповної впевненості в деяких припущеннях важливо проаналізувати, наскільки ймовірно, що партнер буде діяти відповідно до висунутого припущення;

• якщо дозволяє ситуація, краще відкрито спитати в об’єкта припущень, наскільки ці припущення відповідають реальній картині;

• доцільно обміркувати, чи не може бути причиною виникнення ускладнень у стосунках з іншою особою висунення нею хибних припущень і чому вони могли виникнути.

Слід зазначити, що найкращим способом попередити чи подолати конфлікт є забезпечення відкритого обговорення з протилежною стороною основних вихідних припущень щодо кожного суб’єкта.

Однією з типових причин виникнення конфлікту є брак спілкування. Зрозуміло, що цю проблему можна ліквідувати за рахунок збільшення його часу. Для попередження цієї проблеми науковці рекомендують:

• завжди намагатися перевіряти, наскільки правильно зрозумів слова співрозмовник, за необхідністю повторювати йому свою думку чи наказ;

• передаючи неприємну для особи новину, необхідно це зробити в тактовній, але зрозумілій для неї формі;

• якщо брак спілкування пов’язаний з діями іншої людини, треба відкрито пояснити їй причину свого незадоволення й описати свої сподівання на майбутнє.

65. Внутрішньособистісний конфлікт і адитивна поведінка.

Внутріособистісний конфлікт - це такий стан особистості та її структури, при якому одночасно в ній існують взаємовиключні і суперечливі мотиви, цілі, ціннісні орієнтири, з якими особистість не в змозі впоратися на даний момент, не може виробити моделі поведінки та пріоритети. Можна дати і трохи більш просте визначення. Внутрішньоособистісний конфлікт - це таке стані особистості та її внутрішньої структури, яке характеризується протиборством елементів усередині неї.

Можна сказати, що дане протиріччя з'являється на основі деяких причин:

• Внутріособистісний конфлікт є результатом взаємодії протилежних елементів внутрішнього світу людини.

• Сторонами конфлікту можуть виступати одночасні, але різнопланові цілі, мотиви, бажання та інтереси.

• Сили, які впливають на особу, рівновеликі. Інакше, одна з сил б швидко взяла верх.

• Внутріособистісний конфлікт обов'язково супроводжується проявом негативних емоцій.

Адиктивна поведінка (addiction - схильність) одна з форм деструктивної поведінки, яка виражається в прагненні до відходу від реальності шляхом зміни свого психічного стану за допомогою прийому деяких речовин або постійної фіксації уваги на певних предметах або активностях (видах діяльності), що супроводжується розвитком інтенсивних емоцій. Цей процес настільки захоплює людину, що починає керувати його життям. Людина стає безпорадним перед своєю пристрастю. Вольові зусилля слабшають і не дають можливості протистояти адикції. Види адиктивної поведінки мають свої специфічні особливості і прояви, вони не рівнозначні і за своїми наслідками. При залученості в якусь діяльність розвивається психологічна залежність, м'якша за своїм характером. Але всі ці види об'єднують спільні адиктивні механізми. Видами адитивної поведінки є: алкоголізм; наркоманія; прийом лікарських засобів, в дозах, що перевищують терапевтичні; азартні ігри тощо.