- •1. Поняття конфлікту та його види
- •2. Завершення конфлікту
- •3.Психологія конфлікту як самостійна теоретико-прикладна галузь науки
- •4. Функції третьої особи у вирішенні конфлікту.
- •1) Медіаторство, медіація, або посередництво, коли консультативні рекомендації не обов'язково мають братися до уваги учасниками конфлікту;
- •2) Примирення, коли акцент робиться не стільки на розв'язанні проблеми, скільки на припиненні конфлікту;
- •3) Арбітраж - коли рекомендації третьої сторони с обовязковими для виконання.
- •6. Основними методологічними принципами врегулювання конфліктів виступають принцип компетентності, принцип співробітництва й компромісу.
- •7.Методи конфліктологічних дослдіжень
- •8. Етапи вирішення конфлікту
- •9. Універсальна понятійна схема опису конфлікту охоплює такі понятійно-категоріальні групи: сутність, типологія, структура, функції,
- •10. Профілактика конфлікту як спосіб його попередження
- •12. Стрес-менеджмент, як ефективний метод управління стресом
- •14. Попередження конфлікту вимагає вміння управляти процесом вирішення конфліктної ситуації до того моменту, як вона переросте у відкрите протиборство.
- •15. Конфліктна і не конфліктна взаємодія
- •Ситуаційний контекст взаємодії
- •Психологічні орієнтації учасників конфлікту
- •Особистісні фактори
- •Соціально-перцептивні регулятори
- •16. Види внутрішньо особистісних конфліктів
- •17. Ситуаційний метод вивчення конфліктів. Поняття конфліктної ситуації
- •18. Поняття та складові управління конфліктом ( см 14 вопрос)
- •19. Невротичний конфлікт
- •20. Поняття та сутність медіації (см. Вопрос № 4)
- •22. Стратегії виходу з конфлікту
- •24. Механізми психологічного захисту Види психологічних механізмів захисту особистості
- •26. Чотирьох кроковий метод урегулювання конфліктів
- •27. Соціально-психологічні причини виникнення конфлікту
- •28.Поняття технології ведення переговорів. Способи демонстрацій позиції
- •29. Організаційно-управлінські причини виникнення конфліктів Організаційно-управлінські причини конфліктів
- •30. Поняття пост конфліктного сидрому
- •31. Особистісні причини конфліктів
- •32. Поняття та причини сімейних конфліктів
- •33. Структура конфлікту
- •1. Учасники конфлікту.
- •2. Предмет і об'єкт конфлікту.
- •3. Умови, в яких відбувається конфлікт.
- •4. Суб'єктивність сприйняття конфлікту.
- •34. Суїцид альна поведінка як форма вираження внутрішньо особистісного конфлікту
- •35. Обєкт та предмет конфлікту
- •36. Поняття і види інноваційних конфліктів
- •37. Учасники конфлікту ( вопрос № 33)
- •38. Наслідки сімейних конфліктів
- •39. Психологічні складові конфлікту Психологічні складові конфлікту
- •40. Специфіка педагогічних конфліктів
- •Конфлікти у школі
- •Педагогічний конфлікт: структура, сфера, динаміка
- •Конфлікт у взаємодії “вчитель — учні”
- •Міжособистісні конфлікти у педагогічному колективі
- •41.Позитивні функції конфліктів
- •42.Трудові конфлікти та форми їх вирішення
- •43.Динаміка конфліктів. Основні етапи
- •44.Типи організаційних конфліктів:вертикальні,горизонтальні,змішані
- •45.Формули конфліктів
- •46.Стратегії конфліктної поведінки
- •47.Інформаційний підхід до вивчення конфліктів
- •48.Конфлікти в батьківсько-дитячих стосунках
- •49.Соціологічний та психологічний підходи до аналізу конфліктів
- •50.Конфлікти в навчально-виховному процесі
- •51.Види внутрішньоособистісних конфліктів
- •53. Ескалація конфлікту
- •54.Способи зменшення рівня конфліктності:послаблення «системної опозиції». Умови застосування прийому силового тиску
- •55.Когнітивний дисонанс в системі внутрішньоособистісного конфлікту
- •56. Поняття та способи політичного маніпулювання. Інтеграція контр еліти.
- •57. Історіографія психології конфлікту.
- •58. Механізми виникнення між групових конфліктів.
- •61. Типологія конфліктів
- •62. Транзактний аналіз в психології конфлікту.
- •63. Структура конфлікту: психологічні складові.
- •64. Подолання конфліктогенів спілкування.
- •65. Внутрішньособистісний конфлікт і адитивна поведінка.
- •66. Психодіагностика як засіб прогнозування конфлікту.
- •67. Картографія конфлікту.
- •68. Типи конфліктних особистостей.
- •69. Етнічні конфлікти.
- •70. Маніпуляції як причина конфліктів
- •71. Характеристика учасників і середовища конфлікту.
- •72.Конструктивне розв’язання конфлікту
- •74. Внесок сучасних українських дослідників у розвиток психології конфлікту
- •75.Перспективи розвитку психології конфлікту як самостійної науки
2. Завершення конфлікту
Завершення конфлікту — це закінчення конфлікту з будь-яких причин. Основні форми завершення конфлікту: розв’язання, урегулювання, згасання, усунення, переростання в інший конфлікт.
Розв’язання конфлікту — це спільна діяльність його учасників, спрямована на припинення протидії й на вирішення проблеми, що призвела до зіткнення.
Урегулювання конфлікту відрізняється від розв’язання тим, що в усуненні суперечностей між опонентами бере участь третя сторона. Її участь можлива як за згодою протиборчих сторін, так і без їхньої згоди.
У разі завершення конфлікту не завжди усуваються суперечності, покладені в його основу.
Рис. 6.3. Основні форми завершення конфлікту
Згасання конфлікту — це тимчасове припинення протидії за збереження основних ознак конфлікту: суперечностей і напружених відносин. Конфлікт переходить із явної форми в приховану. Згасання конфлікту зазвичай відбувається в результаті:
виснаження ресурсів обох сторін, необхідних для боротьби;
втрати мотиву до боротьби, зниження важливості об’єкта конфлікту;
переорієнтації мотивації опонентів (нові проблеми, більш серйозні, ніж боротьба в конфлікті).
Під усуненням конфлікту розуміють такий вплив на нього, у результаті якого ліквідуються структурні елементи конфлікту. Незважаючи на неконструктивність усунення, існують ситуації, що вимагають швидких і рішучих впливів на конфлікт (загроза насильства, загибелі людей, дефіцит часу чи матеріальних можливостей).
Усунення конфлікту можливе такими способами:
вилученням із конфлікту одного з опонентів (перехід до іншого відділу, філії; звільнення з роботи);
виключенням взаємодії опонентів на тривалий час (відправлення у відрядження одного чи обох тощо);
усуненням об’єкта конфлікту (мати забирає в дітей, що сваряться, іграшку, через яку виникла сварка);
усуненням дефіциту об’єкта конфлікту (у третьої сторони є можливість забезпечити кожну із сторін-конфліктерів об’єктом, до володіння яким вона прагнула).
Переростання в інший конфлікт відбувається, коли у відносинах сторін виникають нові, серйозніші суперечності і відбувається зміна об’єкта конфлікту.
Результат конфлікту розглядається як результат боротьби з погляду стану сторін і їхнього ставлення до об’єкта конфлікту.
Результатами конфлікту можуть бути:
усунення однієї чи обох сторін;
припинення конфлікту з можливістю його поновлення;
перемога однієї зі сторін (заволодіння об’єктом конфлікту);
розподіл об’єкта конфлікту (симетричний чи асиметричний);
згода з правилами спільного використання об’єкта;
рівнозначна компенсація однієї зі сторін за володіння об’єктом іншою стороною;
відмова обох сторін від зазіхань на даний об’єкт;
альтернативне визначення таких об’єктів, що задовольняють інтереси обох сторін.
3.Психологія конфлікту як самостійна теоретико-прикладна галузь науки
Конфлікти існували завжди, починаючи з тих часів, коли люди почали усвідомлювати свої взаємини з навколишнім світом. Проте конфліктологія виникла порівняно недавно - у другій половині XX століття.
Становлення конфліктології пов'язане з практикою керування суспільними та груповими відносинами. Загальноприйнятого визначення конфліктології у сучасній науці також ще не склалося. Одні вбачають у ній відносно самостійну галузь наукових знань, яка виникла на стику філософії, соціології, психології та навіть психіатрії. Інші вважають ЇЇ комплексною науковою дисципліною, яка поєднує в єдину систему не пов'язані між собою дослідження конфлікту, які ведуться в рамках військових наук, мистецтвознавства, історії, математики, педагогіки, політології, правознавства, психології, соціології, філософії та деяких інших наук.
Становлення конфліктології зумовлене насамперед високою суспільною потребою у пізнанні конфліктів та способів їхнього врегулювання. Водночас ще й досі дискутується питання про те, чи існує конфліктологія як самостійна галузь наукових знань. Значення конфліктології як самостійної та орієнтовано? на практику інтегративної та міждисциплінарної галузі наукових знань постійно зростає. Це зумовлено тим, що вона допомагає прогнозувати та попереджати серйозні соціальні потрясіння, знижувати їхню гостроту, розв'язувати суперечності, які виникають між людьми.
Конфліктологія ґрунтується на підходах та методах різних наук, насамперед філософії, соціології та психології. При цьому кожна з наук розглядає конфліктологію з погляду власного предмета вивчення конфліктів та методів, які вона для цього застосовує.
У межах філософії конфліктологія - це галузь наукових знань про шляхи та способи передбачення, попередження і подолання суперечностей у житті суспільства, держави.
У соціології під конфліктом розуміють крайній випадок загострення соціальних суперечностей різних соціальних спільнот. Учені, які займаються дослідженням виробничих конфліктів, стверджують, що в одних умовах конфлікт стимулює самоорганізацію системи, сприяє досягненню цілей ефективними засобами, а в інших - призводить до нестабільності, дезорганізації та руйнування системи.
З погляду психології конфліктологія - це галузь наукових знань про шляхи та способи передбачення, попередження, подолання суперечностей у взаєминах між окремими людьми, групами, об'єднаннями та їхня гармонізація.
Різні галузі психології по-різному розуміють конфлікти. Зокрема, у соціальній психології конфлікт-це суперечність, яка виникає між людьми, породжується проблемами особистого та соціального життя, суперечностями інтересів, поглядів, соціальних установок людей.
У працях із психології управління розглядають руйнівні конфлікти, які дезорганізують нормальний хід комунікацій у трудових колективах та групах на виробництві.
Економічна психологія аналізує конфліктогенні ситуації, викликані перетворенням економіки, виробничих процесів, руйнуванням стереотипів виробничих відносин.
Отже, з одного боку, конфліктологія - інтегративна міждисциплінарна наука, у якій суттєве місце займають психологічні знання та методи. З іншого боку, у різних галузях психології та у професійній психологічній діяльності важливе значення мають психологічні проблеми та аналіз конфліктів, особливості конфліктного реагування та поведінки у конфліктах, продуктивне перетворення та подолання, а також конструктивне розв'язання конфліктів.
Конфліктологія - це відносно нова та специфічна галузь наукових знань, яка вивчає теорію та практику попередження і розв'язання конфліктів. її знання можна вважати одним із способів гармонізації людських стосунків.
Як об'єкт конфліктології визначають конфлікти різного рівня - зооконфлікти, внутрішньоособистісні, соціальні конфлікти (міжособистісні, міжгрупові, міждержавні).
Предметом конфліктології як інтегративної галузі наукових знань є загальні закономірності виникнення, розвитку і розв'язання конфліктів, а також основні принципи, способи та прийоми діяльності щодо конфліктів, тобто керування конфліктами.
Предметом вивчення загальної конфліктології є природа виникнення та розвитку конфліктної ситуації, вимірювання ступеня розвитку конфлікту, можливі шляхи цілеспрямованого впливу на конфліктну ситуацію (Бандурка, Друзь).
Конфліктологія - прикладна наукова дисципліна і разом з тим галузь професійної діяльності, яка вимагає спеціальних знань, умінь та навичок із врегулювання конфліктів і, відповідно, спеціальної підготовки.
Але багато спеціалістів вважає також, що надалі конфліктологія розвиватиметься не стільки як самостійна наука, скільки як практично орієнтована інтегративна сфера людської діяльності.
Водночас зазначимо, що знання конфліктології, а для психолога - психології конфлікту - підвищує рівень професійної компетентності спеціаліста, сприяє виробленню у нього усвідомленого ставлення до складних ситуацій у професійному житті та в побуті, а відтак дає йому змогу більш зважено та грамотно підходити до вирішення різноманітних проблем.
