18. Поняття та складові управління конфліктом ( см 14 вопрос)

19. Невротичний конфлікт

Невротичний конфлікт - це психогенний розлад, в основі якого лежить непродуктивна та нераціональна суперечність між особистістю та значущими для неї сторонами дійсності, яка супроводжується виникненням хворобливих, обтяжливих переживань невдач, незаловолених потреб, недосяжності життєвих цілей. Невротичний конфлікт виявляється у різних фобіях, страхах, підвищеній тривожності, відчутті неповноцінності.

Невротичний конфлікт за своєю суттю конфлікт психологічний, мотиваційний, проте він має значну стійкість і силу, що приводить в кінцевому підсумку до продукування хворобливих симптомів - неврозу. 

1. Неврастенічний тип невротичного конфлікту визначається, перш за все, як протиріччя між можливостями особистості і її прагненнями, завищеними вимогами до себе або невідповідність між завданнями особистості та можливостями їх здійснення (характерний для неврастенії: " я хочу, але в мене не вистачає сил "). Особливостям конфлікту цього типу сприяє певне виховання, коли стимулюється нездорове прагнення до особистого успіху без реального обліку фізичних і психічних можливостей і ресурсів. Суб'єктивне прагнення до роботи заради досягнення особистого успіху і престижу полегшено призводить до станів втоми і перевтоми в таких осіб.  .  2. Істеричний тип невротичного конфлікту - характеризується надмірно завищеними претензіями особистості, які поєднуються з недооцінкою або повним ігноруванням об'єктивних реальних умов або вимог оточуючих (характерний для істеричного неврозу: " я хочу, хоча і не маю права "). Причина цього типу конфлікту - це особливості виховання, коли стимулюється прагнення дитини бути в центрі уваги оточуючих (виховання за типом "кумира сім'ї"). Таких осіб відрізняє перевищення вимогливості до оточуючих над вимогливістю до себе, у них трохи нижче здатності гальмувати свої бажання, що суперечать суспільним вимогам і нормам. 

3. Обсесивно-психастенический тип невротичного конфлікту характеризується суперечливими внутрішніми тенденціями і потребами, боротьбою між бажанням і обов'язком, моральними принципами і особистими симпатіями (характерний для неврозу нав'язливих станів: " я хочу, але не можу зважитися "). Особливе значення для формування цього типу конфлікту мають посилені особистісні риси за типом невпевненості та нерішучості, які формуються з дитинства в умовах виховання, коли має місце пред'явлення суперечливих вимог до особистості.

К. Хорні "Ваші внутрішні конфлікти". Проблеми внутрішніх

конфліктів особливо цікавили К. Хорні, як а присвятила їм низку

основоположних досліджень ("Наші внутрішні конфлікти", "Невротична

особистість нашого часу" та ін.). Нормальний конфлікт передбачає вибір

між різними можливостями, позиціями, переконаннями тощо; здійснюючи

його, людина розв'язує конфлікт. Невротичний конфлікт завжди несвідомий:

внутрішні суперечності поглинають людину, не залишають їй вибору,

роблять пї безпомічною. Невротик не просто втрачає здатність розібратися

в собі й своїх бажаннях, він стає нездатним вирішити свої внутрішні

проблеми, що і є, за Хорні, основним джерелом конфліктів. Три основні

типи соціальної спрямованості — "рух до людей", "рух від людеїЗ", "рух

проти людей" -наявні в кожній людині і виявляються залє>-кно від

ситуації: здатність співпрацювати з людьми, віддалятися ві^д них,

боротися з ними, У невротика ці типи відносин виявляються несумісними,

якийсь із типів стає домінуючим, придушуючи інші. Таким чином,

міжособистісні конфлікти є скоріше проявами внутріїшньоособистісної

тенденції, яку Хорні називає "рух проти людей" і яка фактично

перетворюється на "базову" установку стосовно іншміх і себе і певну

філософію життя.