17. Ситуаційний метод вивчення конфліктів. Поняття конфліктної ситуації

Конфліктна ситуація – це нагромадження суперечностей, які містять суттєву причину конфлікту. Для переростання протиріччя, яке виникло в конфліктну ситуацію необхідно:       – щоб ситуація була досить значимою для учасників конфлікту;       – перепони зі сторони одного із опонентів досягненню цілей іншому учаснику;       – пере вершення рівня особистої чи групової терпимості до виникнення перепон одній із сторін.       Для переростання конфліктної ситуації в конфлікт необхідний зовнішній вплив, поштовх, іншими словами – інцидент. Інцидент – це збіг обставин, що є приводом для конфлікту. В якості інциденту можуть виступати і дії третьої особи. наприклад, висловлювання колеги по роботі чи друзів. Інцидент може виникнути і випадково, незалежно від волі учасників, внаслідок об’єктивних причин (неврахування психологічних особливостей іншої сторони).       В конфліктній ситуації вже можна зазначити можливих учасників майбутнього конфлікту – суб’єктів, а також і об’єкт самого конфлікту. Суб’єктами конфлікту є учасники конфліктної взаємодії, інтереси яких безпосередньо задіті. В якості суб’єктів можуть виступати окремі особистості, групи, організації.       Важливою складовою будь-якого конфлікту є об’єкт – тобто те, на що претендує кожна із конфліктуючих сторін. Наприклад ресурси, право власності, нова посада... Слід відмітити, що для виникнення конфліктної ситуації не обов’язково щоб був об’єкт конфлікту. Конфлікт може розпочатися і без нього. Поганий настрій, неприязнь до колеги по роботі може послужити причиною конфлікту.       Конфліктна ситуація – поняття досить нестійке, воно може змінюватися при зміні будь-якого із елементів: поглядів опонентів, відношенню до об’єкту, поява умов, які утруднюють чи унеможливлюють взаємовідносини опонентів, відмова одного із суб’єктів від подальшої взаємодії. Поряд з цим деякі конфліктні ситуації існують роками, не переростаючи в конфлікт тільки тому, що суб’єкти не спілкуються один з одним. Наприклад, образа сусідів один на одного – як наслідок припинення спілкування на декілька років.

Системно-ситуаційний аналіз конфлікту — один з перспективних наукових методів емпіричного дослідження конфліктів. При системно-ситуаційному аналізі конфлікт розглядається як соціально обумовлена і динамічна система, яка не зводиться до простої суми своїх елементів, що має структуру, у якій властивості елемента визначаються його місцем у цій структурі. Як одиниця системно-ситуаційного аналізу конфлікту використовується конфліктна ситуація, що має певні змістовні і динамічні характеристики, тимчасові і просторові межі. За допомогою ретроспективного аналізу створюється “банк” конфліктних ситуацій. Він дозволяє, застосовуючи методи математичної статистики, виявити низку залежностей і тенденцій, закономірностей розвитку конфлікту, на основі яких робляться узагальнення і пропонуються рекомендації. В основі методу лежить ідея системно-ситуативного аналізу діяльності, запропонованого психологом Б. Я. Шведіним.

Іншим варіантом методичної процедури експериментального вивчення конфліктів є створення конфліктних ситуацій між учасниками експерименту в лабораторних умовах. Зазвичай випробуваному треба виконати якесь завдання, а підставна особа - учасник експерименту - заважає йому. Отже, вивчається вибір стратегії поведінки, реагування учасників на конфліктну ситуацію.

Ситуаційний метод — це метод, у виборі якого головну роль відіграє ситуація. Він застосовується тоді, коли жоден з відомих ізольованих методів не дає змоги швидко й ефективно досягти накреслених завдань у наявних конкретних умовах. За складом ситуаційний метод комбінується з багатьох шляхів і способів. У ньому переплітаються традиційні та нові шляхи, способи, ідеї. Метод дозволяє обирати нестандартні рішення, тому його й називають нестандартним, творчим. Вважають, що саме ситуаційним методом досягли значних успіхів у навчанні, вихованні і розвитку школярів відомі педагоги-новатори В.Ф.Шаталов, Є.М. Ільїн, М.П.Ґудзик, І.П.Волков, СМ. Лисенкова та ін.

Структура і зміст даного методу не стабільні. Вони змінюються від ситуації до ситуації. Метод базується на власному розумінні педагогічного процесу, його баченні і тому є самостійним, творчим доробком педагога.