11. Етикет телефонної розмови. Форми звертання в діловій мові.

Телефонна розмова – один з різновидів усного ділового мовлення. Оскільки ділові партнери часто спочатку знайомляться заочно, по телефону, дуже важливо справити на співромовника добре враження. Для цього слід дотримуватися ряду вимог:

1 Якщо ви телефонуєте в установу чи незнайомій людині, то спершу відрекомендуйтеся, а потім запитайте ім’я, по батькові та прізвище свого співрозмовника. Усе це говоріть без поспіху, розбірливо, щоб можна було записати. У великих установах подібні записи веде, як правило, секретар.

2 Завжди заінчує розмову той, хто телефонує, а не той, кому дзвонять, тому що у вас може бути два питання. Перше ви вичерапали – вам доповіли й поклали трубку. А у вас ще одне питання, і тому ви змушені телефнувати повторно.

3 Розмовляти по телефону належить чітко й стисло. Інакше – тисячі й тисячі непотрібних телефонних дзвінків, перевантаження телефонних ліній. Слід заздалегідь продумати свою телефонну розмову.

4 Правильне, раціональне використання телефону має і такий аспект – розміщення апарату.

Є декілька найважливіших правил телефонного етикету.

Якщо ви не запам’ятали прізвища чи імені та по батькові вашого співрозмоника, краще вибачитися й перепитати ще раз, ніж користуватися займенником ви та безособовими конструкціями.

Перш ніж зателефонувати комусь додому, треба ретельно продумати час (не знадто піздно чи рано). Висловлювати співчуття по телефону неприпустимо (лише особисто або листом). Телефоном не користуються для вирішення складних і відплвідальних питань.

Телефонна розмова – це один із видів усного діалогічного мовлення.

Усне мовлення в цій сфері спілкування характеризується такими засобами: голос не форсується, не напружується; до кінця фрази він помітно знижується, протягом бусіди часто змінюється; темп залежить від тематики й ситуації мовлення та від індивідуальних рис мовця; треба намагатися говорити не дуже шкидко й за можливістю чітко, зрозуміло, тон розмови має бути спокійним, витриманим, ввічливим.

Вимоги до лексики в мовленні службової особи досить високі: повна відсутністьелементів протиріччя, уникання елементів професійного жаргону, діалектизмів: багатсво дексики нейтральної, загальнолітературної; знання фразуології, володіння формулами ввічливості різних типів тощо.

Довідки різного типу по телефону дають чітко, діловити, спокійно, вічливо й достатньо повно.

12. Терміни, використання термінів в фаховій мові.

Термін – слово або словосполучення, яке точно і однозначно визначає чітко окреслене спеціальне поняття будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життся і його співвідношення з іншими поняттями в межах спеціальної сфери. Терміни мають точне, конкретне значення й тому позбавлені образності, емоційно-експрисвного забарвлення.

Головною ознакою мови професійного спілкування є наявність термінології, притаманної тій чи іншій професії, та професіоналізмів.

Кожна галузь науки оперує своїми термінами, що становлять суть термінологічної системи певної науки. У складі термінологічної лексики маємо такий поділ термінів:

1 загальнонаукові, тобто ті, що використовуються в різних галузях науки й належать до найковго стилю в цілому – еквівалент, проблема, тоерія.

2 спеціальні – ті, що закріплені за певними науковими дисциплінами:

-історичні – палеоліт, рефрмація, нова історія, середньовіччя,

-мовознавчі – тире, крапка, займенник, граматика, діалект, числівник, означення,

-літературознавчі – ямб, новела, еліпсис, фольклор, хорей, драма, метафора,

-філософські – монізм, буття, свідомість,

-математичні – квадрат, ромб, плюс, сума, конус,

-хімічні – бром, гідрат,

-економічні – гроші, фінанси, банк, бюджет тощо.

Харакетеризуються терміни за такими ознаками:

-системністю (кожен термін належить до певної терміносистеми або коли входить до кількох терміносистем, то в кожній з них має своє значення),

-наявністю дефініції (терміни не тлумачать, а визначають),

-відсутністю експресивного забарвлення, суб’єктивно-офіційних відтінків значення,

-стилістичною нейтральністю.

До вживання термінів ставляться такі вимоги:

-терміни повинні вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику формі,

-кожен термін має лише одне значення у певній науці,

-використовуючи той чи інший термін, фахівець повинен дотримуватися правил утворення похідних від нього форм, наприклад: листопад (місяць) – листопада, але листопад (процес) – листопаду,

-якщо певний термін, ужитий у тексті документа або наукової праці, викликає сумнівів, то варто перевірити його написання чи тлумачення за словником.

Отже, мова фахового спілкування забезпечує різні комунікативні потреби помців у професійній сфері. Головне правило, якого потрібно дотримуватися при вживанні термінів: використовувати у тексті лише ті терміни, значення яких можете впевнено пояснити. А щоб досягти значних успіхів у професійній діяльності, необхідно досконало володіти мовою професійного спілкуваня.