1. Офіційно-діловий стиль. Підстилі, ознаки, мовні засоби. Призначення одс.

ОДС – це мова ділових паперів, розпоряджень, постанов, заяв; автобіографій, резолюцій, протоколів, законів, актів, наказів, анкет, розписок тощо. Це один найдавніших стилів. Сфера вживання ділового стилю зумовлює його жанрову розгалуженість. Обслуговуючи пореби суспільства в державному, громадському, економічному і політичному житті, тексти ОДС мають виразні відмінності і в межах того самого жанру. Одак для всіх текстів ОДС характерні дуже виразні спільні мовні риси:

1 точність, послідовність і лаконічність викладу фактів, графічна чіткість у висловленні. Діловий стиль позбалений образності, емоційності та індивідуальних авторських рис.

2 наявність усталених мовних зворотів, певна стандартизація початків і закінчень документів.

3 наявність реквізитів, які мають певну черговість. У різних видах ділових паперів склад реквізитів неоднаковий, він залежить від змісту документа, його призначенння й способу обробки. Закріплення за реквізитами постійного місця робить документи зручними для зорового сприймання, спрощує їх обробку. Підпис є обов’язковим реквізитом будь-якого документа.

4 лексика здебільшого – нейтральна, вживається в прямому значенні. Залежно від того, яку саме галузь суспільного життя обслуговує ОДС, він може містити суспільно-політичну, професійно-виробничу, науково-термінологічну лексику.

5 для чіткої організації текст ділиться на параграфи, пункти, підпункти.

6 найхарактерніші речення – прості поширені. Вживаються також складні речення з сурядним і підряжним зв’язком.

Отже, тексти ОДС вимагають аргументації тверджень, точності формулюваннь, не припускають двозначності сприймання змісту.

Сфера вживання ділового стилю зумовлює його жанрову розгалуженість. Основне призначення ОДС – регулювати ділові стосунки в сфері офіційно-ділових відносин та обслуговувати громадські потреби людей у типових ситуаціях. Основна ф-я – інформативна, за допомогою якої стиль надає висловлюванню характер документа.

Підстилі:

1 законодавчий – використовується в законотворчій сфері у вигляді Конституції, законів, указів, статутів, постанов тощо.

2 дипломатичний – використовується у фері міждержавних офіційно-ділових стосутків у вигляді договрі, конвекцій, протоколів, заяв тощо.

3 юридичний – використовується в юриспунденції у вигляді актів, позовних заяв, протоколів, постанов, запитів, повідомлень тощо.

4 адміністративно-канцелярський – використовується в професійно-виробничій сфері, правових взаєминах і діловодсвті у вигляді офіційної кореспонденції, договорів, контрактів, заяв, автобіографій, доручень тощо.

Основні мовні засоби: на нейтральному тлі загальновживаних мовних елементів широке використання суспільно-політичної та адміністративно-канцелярської термінології (відрядження, протокол, наказ, вищезазначений, вищезгаданий, нижчепідписаний, пред'явник, пред'явлений, заява, заявник, сторони, показання, ухвала, угода, розпорядження, резолюція, інструкція, план, звіт, документ, декларація, кредит); специфічна термінологія на зразок порушити питання, подати пропозицію; відсутність емоційно-експресивної лексики і будь-якої мовної індивідуальності автора, обмежена синонімія. У синтаксисі офіційно-ділового стилю переважають: безособові і наказові форми дієслів; безособові, інфінітивні, неозначено-особові, узагальнено-особові речення; іменний присудок, складні синтаксичні конструкції, дієприкметникові і дієприслівникові звороти. Обов'язковим є чітко регламентоване розміщення і побудова тексту, обсяг основних частин, наявність обов'язкових стандартних висловів (тому в діловому спілкуванні прийнято частіше користуватися готовими бланками).