- •1) Лібералізм
- •2). Політична теорія м. Вебера
- •3). Типологія політичного лідерства
- •6). Політична свідомість
- •7). Гетьманська монархія Липиннського
- •8). Політичні конфлікти
- •9). Тоталітаризм
- •10. Громадсько-політичні рухи. Їх сутність та типи
- •11. Виборчна кампанія
- •12. Теоретичні засади консервативної ідеології
- •13. Сучасні теорії демократії
- •14. Сучасні теорії еліт
- •15. Платон “Держава”
- •16. Макіавелі “Державець”
- •17. Ідеї федералізму та автономії Драгоманова та Грушевського
- •18. Липинський “Листи до братів-хліборобів”
- •19. Політичний режим
- •20. Громадянське суспільство
- •21. Поняття та ф-ії держави
- •22. Мораль і політика
- •23. Концепції політичної думки Стародавнього світу.
- •24. Арістотель «Політика»
- •25. Дослідження Арістотелем і Платоном сутності і форм ідеальної організації держави.
- •26. Українська політ. Думка хіх-хх ст..
- •27. Політико-правова думка України від «Руської Правди» до конституції Пилипа Орлика
- •28. Гоббс, Локк, Руссо про суспільний договір
- •33. Структура та функції політичної ідеології. Політична ідеологія має трирівневу структуру свого функціонування:
- •Предмет, методи, категорії і функції політології
- •Політика як суспільне явище і форма діяльності.
- •40. Політичні партії. Генеза і типологія їх функцій.
- •Політична культура
- •Політичні системи
- •43. Політична складова міжнародних відносин. Специфіка і форми закордонної політики.
- •44.Демократія
- •45. Соціал- демократія
- •Марксизм
- •47. Сутність та риси лідерства
- •48. Сучасні елітарні теорії. Їх типологія та функції.
- •49. Соціальна структура суспільства
- •51. Вищі органи влади і управління
- •Місцеві органи влади і управління
- •52. Політична влада
- •53. Глобальні проблеми людства та шляхи їх розв’язання.
- •54. Національно-радикальний напрям (Донцов, Міхновський)
- •55. Цицерон про державу і право
23. Концепції політичної думки Стародавнього світу.
Політична думка стародавнього світу. Перші спроби систематизувати знання про політику і надати їм наукоподібну форму починають робитися з VI-IV ст. до н.е. такими вченими, як Конфуцій, Сократ, Платон, Арістотель та ін. Конфуцій (Кун Цзи, 551-479 рр. до н.е.) - знаменитий філософ і педагог Китаю, один із засновників філософсько-етичної концепції політики. В основі його політичного навчання лежали принципи суворого порядку, заснованого на моральних нормах. Одним з найвпливовіших політичних вчень було конфуціанство, згідно якому:
ідеальне правління державою повинне спиратися на мораль, зокрема, на такі етичні поняття, як «взаємність», «золота середина» і «людинолюбство». Ці поняття складають «правильний шлях» (дао), якому повинен слідувати кожний, хто бажає жити у згоді з самим собою та іншими людьми;
«благородні мужі» (правителі) повинні проявляти турботу про своїх підданих, виховувати їх силою власного етичного прикладу;
держава є великою сім'єю, де правитель - це батько, а піддані - його сини.
Платон (427-347 рр. до н.е.) - один з найбільших мислителів в історії людства. Основу вчення старогрецького філософа про суспільство і державу склали діалоги «Держава», «Політик», «Закони». Основні положення політичного вчення Платона:
існує вічний і незмінний світ ідей й і світ явищ; останній є спотвореною копією світу ідей;
суспільство є віддзеркаленням вічних ідей, існуючих незалежно від дійсності; найважливіша безпосередня форма існування суспільства - держава;
ідеальне суспільство складається з трьох станів: правителів-філософів, воїнів-вартових, а також ремісників і землеробів;
кожний стан зайнятий своєю справою: філософи-мудреці здійснюють справедливе правління; варта захищає суспільство; ремісники і землероби створюють матеріальні засоби життя. Перші два стани не мають ні власності, ні сім'ї;
держава регулює все життя громадян аж до висновку браку і народження дітей. Ідеальною державою є досконала аристократія - правління філософів-мудреців. Інші чотири форми держави - тимократія (правління честолюбців), олігархія, демократія і тиранія - не є досконалими.
Особливо заззначимо, що Платон першим вказав на взаємозв'язок політики і держави з соціальними змінами (розподіл праці, поява класів, нерівності). Арістотель (384-322 рр. до н.е.) – видатний старогрецький філософ, учень Платона. Свої основні соціально-політичні погляди висловив в роботі «Політика». Політична теорія Арістотеля:
затверджувала, що держава є результатом природного розвитку людини (сім'ї, селища), а не божого промислу, і тим самим заперечувала можливість існування ідеальної держави;
розглядала місто-державу як вищу форму спілкування людей, що відображає сутність людини («політичної тварини»), - в людині закладено інстинктивне прагнення до спільного мешкання, результатом чого є сім'я, община і, нарешті, держава;
визначала головну мету держави як досягнення «кращого життя», загального блага для всіх громадян.
Форми державного устрою Арістотель класифікував за двома критеріями: 1) кількості правлячих; 2) мета правління. Серед них:
монархія, аристократія і політія є правильними формами, оскільки правителі в таких державах переслідують загальне благо для всіх громадян;
тиранія, олігархія, демократія - неправильні, оскільки служать корисливим інтересам правителів;
кращою формою є політія - правління більшості, що володіє майновим і освітнім цензом. Політія була конкретним виразом ідеї про змішаний режим, що втілює всі кращі риси аристократії (чесноти правителів), олігархію (багатство) і демократію (свобода). Переводячи цю думку Арістотеля на сучасну мову, можна сказати, що це - правління на користь середнього класу.
Цицерон (106-43 рр. до н.е.) - римський оратор, державний діяч, письменник. В роботах «Про державу» і «Про закони» спробував сформулювати механізми удосконалення Римської держави. Згідно Цицерону:
держава є «з'єднання багатьох людей, зв'язаних між собою згодою в питаннях права і спільністю інтересів»;
в основі їх згоди лежать властиві людській природі якості - розум і справедливість, які складають природне право, вищий, істинний закон;
джерелом цього вищого закону є божественний початок і раціональна, соціальна природа людей. Цей закон розповсюджується на всіх людей, і відмінити або обмежити його неможливо.
якнайкращим є змішаний режим, що поєднує достоїнства царської влади (турботу монарха про підданих), аристократія (мудрість правителів) і демократії (свободу народу).
Заслуга Цицерона полягає в тому, що він заклав правовий принцип у взаємостосунки керівників і керованих. Тим самим він сформулював основи теорії правової держави.
