16. Макіавелі “Державець”

У центр світобачення поставив людину, яка у своїй діяльності керується власними інтересами.

Мислитель доводить, що політичні події, зміни в державі відбуваються не з Божої волі, не з примхи чи фантазії людей, а мають об'єктивний характер. Н. Макіавеллі намагається розкрити закономірності сус­пільно-політичних явищ, з'ясувати причини зміни однієї форми держави іншою, визначити найкращу з них, розгля­нути проблеми співвідношення влади правителя і народу тощо. Ввів термін statо, тобто «держава». . Державу розглядав як політичний стан сус­пільства , що характеризується певними відносинами між владою і підданими. .Учений вважав, що державу створили не Бог, а люди, виходячи з потреби спільного блага. Метою держави є забезпечення кожному вільного користування майном і безпеки. Але після того як влада стала спадковою, нащад­ки вождів все більше відхилялися від справедливості і перейшли до пригнічення народу. Абсолютна влада шидко розбещує як правителів, так і підданих. У результаті монархія перетворюється на тиранію, яка не має права на існування і мусить бути знищена разом з тираном. настає аристократичне правління, з часом воно вироджується в олігархію, яка зазнає участі тиранії. Далі народ вводить народне правління, після чого кругообіг форм держави повторюється.

Н. Макіавеллі розрізняє монархію, аристократію і народ­не правління, спотворенням яких є тиранія, олігархія та охлократія. Перші три форми правління він називає пра­вильними, але вважає їх нестійкими й недовготривалими. Найкращою, на його думку, є змішана форма, в якій поєд­нуються елементи всіх правильних форм. Віддає перевагу республіці, бо вона найбільше відповідає вимогам рівності і свободию. Республіка є більш стійкою, ніж монархія, вона краще пристосовується до різних умов, забезпечує єдність і міць держави, породжує в людей патріотизм. Принципово іншими є його погляди, подані у трактаті «Правитель». Основний зміст цієї праці складають змалювання образу ідеального, на думку Н. Макіавеллі, правителя та рекомен­дації щодо того, як йому здійснювати і зміцнювати свою владу.

Н. Макіавеллі стверджував, що заради досягнення полі­тичних цілей правитель може використовувати будь-які засоби, незважаючи на вимоги моралі: вдаватися до обману, діяти лестощами і грубою силою, фізично знищувати своїх політичних противників тощо. Правитель має бути схожим на сильного лева, щоб страхати вовків, і на хитрого лиса, щоб не втрапити в пастку.

Трактат «Государь» - это руководство по созданию сильного централизованного государства в Италии, кстати, эту задачу итальянцы сумели выполнить только в 19 в., с большим опозданием от других европейских стран.

Способы захвата престола.

· Нужно приобретать власть не милостью судьбы, а личной доблестью. Именно так поступали Кир и Ромул.

- Можно приобретать власть даже с помощью злодеяний. Жестокость применена хорошо, когда её проявляют быстро и сразу, но не упорствуют в ней, и плохо применена, когда расправы поначалу совершаются редко, но со временем учащаются, а не становятся реже.

Способы удержания тиранической власти в завоёванной стране.

· Искоренить род прежнего государя.

· Переселиться на жительство в завоёванную страну, ибо только так можно своевременно заметить смуту.

· Учредить колонии в завоёванной стране.

· В чужой стране государь должен стать защитником слабых соседей и должен ослаблять, громить сильных.

· Нужно разрушить завоеванное государство или обложить его данью.

Способы удержания тиранической власти и борьбы против угрозы политических заговоров.

· Нужно властвовать в окружении слуг, поставленных по желанию правителя, а не в окружении баронов, властвующих не его милостью, а в силу древности рода.

· Нужно обезопасить себя от врагов, приобрести друзей, побеждать силой или хитростью, внушать страх и любовь народу, а солдатам – послушание, иметь преданное и надёжное войско, устранять людей, которые могут или должны навредить, обновлять старые порядки, избавляться от ненадёжного войска и создавать своё, являть суровость и милость, великодушие и щедрость, вести дружбу с правителями и королями так, чтобы они либо с учтивостью оказывали услуги, либо воздерживались от нападений.

· Единовластие учреждается либо знатью, либо народом. После этого государь не волен выбирать народ, но волен выбирать знать, ибо это его право карать и миловать, приближать и подвергать опале.

· Государь должен опираться на собственное войско из граждан и не должен опираться на наёмное или союзническое войско. Военное дело – есть единственная обязанность, которую государь не может возложить на своих слуг.

· Государю следует опасаться тайных заговоров. Для этого не следует ожесточать знать и следует быть угодным народу.

Качества характера, которыми должен обладать государь.

· Государь должен быть скупым, а не щедрым, чтобы не обирать подданных и иметь средства для обороны. Ничто другое не истощает государства так, как щедрость.

· Государь должен быть в меру жестоким, чтобы уберечь общество от беспорядка, который порождает грабежи и убийства. От этого страдает всё население, тогда как от кар страдают лишь отдельные люди.

· Выгоднее для государя, когда его боятся, чем когда его любят. Ибо люди по своей природе неблагодарны и непостоянны, склонны к лицемерию и обману, их отпугивает опасность и влечёт нажива.

· Государь может нарушать своё честное слово по мере надобности.

· Государь не должен возбуждать презрение к себе. Презрение к себе государи возбуждают своим непостоянством, легкомыслием, изнеженностью, трусостью и нерешительностью.

Вывод: Если государь хочет сохранить власть, он должен иногда отступать от добра, норм морали и пользоваться этим умением по мере надобности. О государе судят по конечному результату, поэтому пусть государи стараются сохранить власть и одержать победу. Для этого все средства хороши.