«Чорна рада»

За словами Івана Франка, «Чорна рада» ‒ «найліпша історична повість в нашій літературі».

Історична основа роману ‒ події, що відбулися після Переяславської угоди 1654 року ‒ боротьба за гетьманування після смерті Богдана Хмельницького (доба Руїни).

У «Чорній раді» та наступних спробах змалювати національну старовину в художній прозі Куліш пішов шляхом вальтерскоттівського відображення історії. В епілозі до російського видання «Чорної ради» він прямо протиставив свою історико-повістувальну манеру гоголівській: «…У малоросійських повістях Гоголя міститься небагато етнографічної та історичної істини, але в них відчувається загальний поетичний тон Малоросії. Вони ближче підходять до наших народних пісень, аніж до самої натури, яка відбивається в цих піснях». За словами автора, в «Чорній раді» він виконав «завдання, котрого досі не наважився поставити перед собою жоден малоросіянин, саме ‒ написати рідною мовою історичний роман, у всій строгості форм, притаманних цьому роду творів», тобто романам вальтерскоттівського типу.

Історична основа

З глибоким знанням доби й законів історичної романістики у творі відтворено події Руїни, коли на Правобережній Україні гетьманував Павло Тетеря, а на Лівобережній наказним гетьманом був Яким Сомко. З ним за булаву змагалися полковник І. Золотаренко і запорізький кошовий Іван Брюховецький, якому й вдалося її спритно захопити на чорній раді у Ніжині у червні 1663 року, після чого він скарав своїх суперників на смерть.

Описуючи час кривавого розбрату, письменник раз по раз згадує недавнє, славетне минуле України, її славетних діячів, як-от: Петра Конашевича-Сагайдачного і Самійла Кішку, Тараса Трясила і Павлюка, Остряницю і Наливайка, Нечая і Морозенка.

У романі правдиво відтворено соціальні суперечності в Україні після переможної визвольної війни та приєднання до Московського царства: між поміщиками й селянами, шляхтою і міщанами, міщанами й козаками, козаками й селянами, запорожцями й городовими козаками («кармазинниками»), старшиною і рядовим козацтвом. Одним із наслідків цих суперечностей і стала Чорна рада, що в ній узяли участь народні низи ‒ «чернь» (звідси й назва ради).

Павло Тетеря	Яким Сомко	Іван Брюховецький

Джерела

Основним історичним джерелом для написання роману Пантелеймону Кулішу слугував літописи Самовидця та Г.Граб’янки, а літературним зразком ‒ романтичні романи шотландського письменника Вальтера Скотта.

Проблематика

Письменник акцентує увагу на суперечностях між простими козаками і старшиною, між міщанами і шляхтичами, між городовими козаками і запорожцями.

Сюжетні лінії: історична (експозиція – приїзд полковника Шрама та його сина на хутір Череваня, зав’язка – зустріч Шрама із Сомком, кульмінація – чорна рада, розв’язка – страта Сомка і Васюти, героїчна смерть Шрама) та любовна (експозиція – приїзд полковника Шрама та його сина на хутір Череваня, зав’язка – зустріч Петра з Лесею, кульмінація – двобій Петра з Кирилом Туром, розв’язка – одруження Петра і Лесі). Фінал роману звучить оптимістично, адже на фоні історичного зламу росте нова сім’я ‒ Петра і Лесі, що уособлює нове покоління.

Твір починається й закінчується сценою на хуторі Хмарищі, що є своєрідним обрамленням.

Визначальним сюжетним «стрижнем» є дорога, у яку вирушає козак Шрам зі своїм сином Петром, прямуючи з Правобережної України до Лівобережної до Якима Сомка. На цій дорозі вони зустрічають різних за соціальним статусом і політичними поглядами людей.

Конфлікт

Центральним у «Чорній раді» є конфлікт, який став наскрізним у Кулішевій творчості, ‒ між державобудівничим і руїнницьким началами в українській історії. Перше у романі уособлює старшина городових козаків (Сомко, Шрам), друге ‒ запорозька стихія й національно несвідома, схильна до соціального бунту частина селян і міщан. У виснажливій боротьбі цих двох сил ‒ державо - й культуротворчої та руїнницької ‒ й убачає письменник трагедію України.