58. Кого хотіли половецькі воєначальники «опутати красною дівицею»?

А. Святослава.

Б. Ігоря.

В. Всеволода.

Г. Кончака.

59. Встановіть відповідність між ілюстрацією та епізодом із «Слова про похід Ігорів».

	Ілюстрація		Епізод із твору
1		А	Сонце світиться на небесах - Ігор-князь в Руській землі», - дівчата співають на Дунаї, в’ються голоси через море до Києва.
2		Б	Боян же, браття, не десять соколів на стадо лебедів пускав, а свої віщії персти на живії струни накладає, - і вони самі князям славу рокотали.
3		В	А Ігор-князь поскочив горностаєм в очерет і білим гоголем на воду. Зметнувсь на борзого коня і скочив з нього сірим вовком. І помчав він до лугу Дінця, і полетів соколом під млою, забиваючи гусей і лебедів на сніданок, обід і вечерю.
4		Г	Ігор жде милого брата Всеволода. І сказав йому буй-тур Всеволод: «Один брат, один світ світлий - ти, Ігорю! Оба ми є Святославичі!
		Д	Ярославна рано плаче у Путивлі на заборолі.

60. Персонаж якого твору зображено на малюнку?

А. Оповідь «Про заснування Києва».

Б. Оповідь «Про помсту княгині Ольги».

В. Оповідь «Про напад хозарів».

Г. «Слово про похід Ігорів».

Українське бароко

Поетика літературного бароко поєднує в собі різнорідні, протилежні елементи й форми. Бароко гармонійно сполучає трагічне з комічним, піднесене з вульгарним, жахливе з кумедним. Примхливо синтезуються в ньому християнські та язичницькі елементи. Так, Богородиця йменується Діаною, хрест порівнюється з тризубом Нептуна, в богословських трактатах з’являються амури й купідони тощо. Таке поєднання «непоєднанного» і стає однією з найхарактерніших барокових рис. Поетика бароко органічно «сплавляє» символіку з побутовим натуралізмом, аскетику ‒ з гедонізмом, сакральне ‒ із жартівливим. Для митців бароко немає абсолютно нічого, що не могло б співіснувати. За допомогою метафори все можливо поєднати. Головне, аби таке примхливе сполучення вражало й було дотепним.

Українське бароко виникає на рубежі XVI–XVII століть і розвивається протягом двох віків. «Справжній початок бароко, ‒ зазначає Д. Чижевський, ‒ це Мелетій Смотрицький, це проповіді та почасти вірші Кирила Транквіліона Ставровецького, а повна перемога бароко ‒ утворення київської школи. Найбільшими культурно-політичними успіхами, які відігравали велику роль в історії українського барокового письменства, були: відновлення православної ієрархії 1620 року та заснування київської школи 1615 року й її реформи, проведені Могилою (1644 р.) та Мазепою (1694 р.). І нові ієрархи, і професори Академії були головними репрезентантами бароко».

Бароко в Україні поширюється в усіх жанрах тодішньої літератури. В поезії українського бароко виникає силабічний вірш, поряд з яким існує також вірш народний. Найвідомішим жанром барокової поезії була духовна пісня. Різноманітні жанрові форми існують і всередині поезії світської: філософська й еротична лірика, панегірик та епіграма, пейзажні та емблематичні вірші тощо.

Ч и не найоригінальнішими творами українського бароко були так звані «віршові іграшки» ‒ твори експериментальні, формотворчі, певною мірою «авангардистські». Поширені були такі форми, як акростих і мезостих (у першому початкові літери кожного рядка утворювали ім’я автора, у другому ‒ потрібні слова складалися з літер, що знаходилися посередині вірша), наприклад, І О смерті пАм’ятай, і На суд будь чуткий, ВЕЛьмИ Час біжить сКорО, В бігу Своєм прудКИЙ (якщо уважно подивитися на виділені літери, то можна побачити, що в них автор зашифрував власне ім’я: «ІОАН ВЕЛИЧКОВСКИЙ»), кабалістичні вірші (числове значення слов’янської абетки давало можливість підрахувати рік написання твору), фігурні вірші (друкувались у формі хреста, яйця, чарки тощо). І. Величковський створює «раки літеральні» ‒ вірші, рядки яких можна читати однаково як справа наліво, так і зліва направо («Анна пита мя я мати панна…»), алфавітний вірш, слова якого починаються з літер алфавіту («Аз благ всѣх глубина, // Дѣва єдина…»), вірш-протей, що створювався за допомогою механічної перестановки слів з місця на місце: