108. Встановіть відповідність між рядками із твору та його жанром.

	Уривок із твору		Жанр
1	Було літо, було літо, а тепер зима, Гостив чумак по дорогах на своїх волах.	А	Дума
2	Іване, Іване, святий Яне, Освяти же нам вшитко зілля.	Б	Балада
3	Чи не той то хміль, Що коло тичин в’ється? Ой, той то Хмельницький, Що з ляхами б’ється.	В	Історична пісня
4	«Бо вже я потурчилась, побусурменилась Для розкоші турецької, для лакомства нещасного!»	Г	Календарно-обрядова пісня
		Д	Соціально-побутова пісня

109. Встановіть відповідність між зображенням та назвою твору.

	Зображення		Назва твору
1		А	«Гуляв чумак на риночку»
2		Б	«Дума про Марусю Богуславку»
3		В	«Чи не той то хміль»
4		Г	«Віють вітри, віють буйні»
		Д	«Щедрик»

110. Морозенко із однойменної історичної пісні – це:

А. Вигадана особа.

Б. Богдан Хмельницький.

В. Один із соратників Богдана Хмельницького.

Г. Казковий персонаж.

111. Героїня народної думи «Маруся Богуславка» прославилася тим, що:

А. Була красунею.

Б. Стала дружиною турецького пана.

В. Визволила 700 козаків-бранців із неволі турецької.

Г. Після одруження із турецьким вельможею не захотіла повертатися в Україну.

112. Зображений на фотографії політичний і військовий діяч є героєм твору:

А. «Ой Морозе, Морозенку». Б. «Віють вітри, віють буйні». В. «Дума про Марусю Богуславку». Г. «Чи не той то хміль».

Давня література Періодизація давньої української літератури (за Авраменком о.М.)

Хронологія	Загальна характеристика літературного процесу	Твори (автори)
І період ХІ ст.	Доба монументального стилю Виникнення рукописних творів: повчання, житіє, літопис тощо; творам цього періоду характерна зосередженість на змісті; простота композиції; уславлення «великодержавництва»; прилучення до прадавньої віри.	«Поучення дітям» Володимира Мономаха; «Повість минулих літ» Нестора Літописця.
ІІ період ХІІ – ХІІІ ст.	Доба орнаментального стилю «Олітературнення» жанрів попереднього періоду. Творам цього періоду властива мозаїчність композиції, використання символів, використання тропів.	Київський літопис, Києво-Печерський патерик, «Слово о полку Ігоревім».
ІІІ період Середина ХІV – початок ХVІІ ст.	Український ренесанс Упровадження латино мовної й польськомовної літератур; вихід перших друкованих книг; виникнення полемічної прози. Цей період відзначався поверненням до античних зразків. У літературі панує латинська мова, повертається античний ідеал краси, особлива увага приділяється цінності людської особистості, звільненню її від середньовічних догм.	Павло Русин з Кросна, Себастіан Кльонович, Петро Скарга.
ІV період Кінець ХVІІ – початок ХVІІІ ст.	Українське бароко Культурний спалах, який приніс у літературу багато нового (шкільна драма, україномовні вірші). Творам властива підкреслена урочистість, пишність, складність, динамічність композиції, мінливість. Літературі бароко властиве поєднання релігійних і світських мотивів, образів, тяжіння до різноманітних контрастів, метафоричності, алегоричності, прагнення вразити читача.	Іван Величковський, Лазар Баранович, Семен Климович, Іван Вишенський, Григорій Сковорода.

До наших днів дійшло два види пам’яток давньоруської літератури: перекладні та оригінальні. Із прийняттям християнства, будівництвом храмів і запровадженням шкільної освіти зростає попит на християнську церковну літературу, богослужебні книги, що й обумовило виникнення перекладної літератури (біблійні книги, апокрифи, «житія», патерики й ін.). Перекладна література приходила на Русь головним чином із Візантії. Процес перенесення, «вживлення» чужоземних пам’яток сприяв не тільки культурному збагаченню наших предків, засвоєнню ними філософського, культурного, морально-етичного досвіду інших народів, а й стимулював розвиток оригінальної творчості.

Оригінальна давньоруська література представлена у жанрах літописання («Повість минулих літ», «Київський літопис»), «повчань» («Поученіє» Володимира Мономаха), ораторсько-моралізаторської прози («Слово про закон і благодать» Іларіона), агіографічних творів, або життєписів святих («Сказання про Бориса і Гліба», «Києво-Печерський патерик») та ін. Найвидатнішою пам’яткою літератури Київської Русі є анонімне «Слово о полку Ігоревім». Твори Княжої доби були переважно релігійного змісту, мали релігійний характер і були написані церковнослов’янською мовою.

Остромирове Євангеліє ‒ одна з найвидатніших пам’яток старослов’янського письменства в давньоруській редакції, до виявлення в 2000 році Новгородського кодексу вважалася найдавнішою книгою, яка була створена на Русі. «Остромирове Євангеліє» містить євангельські читання для неділі і свят. Переписане 1056 ‒ 1057 рр. з староболгарського оригіналу, як гадають, у Києві дияконом Григорієм для новгородського посадника Остромира, який в написі книги названий «близьким» родичем князя Ізяслава Ярославича.

Ізборники 1073 та 1076 років ‒ пам’ятки давньоруського перекладного письменства, створені для чернігівського князя Святослава Ярославича, відомі також як Ізборники Святослава. Одні з найдавніших писемних пам’яток давньослов’янської мови на теренах України-Русі.

Обидва Ізборники містять статті релігійно-морального характеру, матеріали з граматики, поетики, риторики; стверджується користь знань і читання книжок.

Мова творів

У ті часи співіснували мови давньоруська та старослов’янська, або церковнослов’янська. Давньоруською мовою писалися літературні твори, а також державні документи, скажімо, «Поученіє» Володимира Мономаха, «Слово о полку Ігоревім», збірник правових документів «Руська Правда», різні грамоти, ділові акти, договори руських князів (Олега, Ігоря, Святослава) з греками. Після прийняття християнства поряд з давньоруською мовою вживалася і церковнослов’янська, якою перекладалися книги, потрібні для відправлень християнського культу.