3.Форми культури:

Загальнолюдська культура (у сенсі культури, виробленої людством протягом всієї історії його існування і опертої на загальнолюдські цінності істини, добра, краси, справедливості тощо);

Суперкультура (у значенні культури, створеної конкретним суспільством, яка передається з покоління в покоління);

Субкультура (в розумінні культури як сукупності переконань, цінностей, норм, зразків поведінки, характерних для певної соціальної спільноти; приклад – національні, професійні субкультури, субкультура організацій тощо);

Контркультура (у сенсі культурної моделі певної групи, яка протистоїть або знаходиться у контрфронтації до панівної суперкультури та субкультур просуспільних спільнот. Смелзер…)

Девіантна культура (як різновид субкультури; притаманна групам з соціально відхиленою поведінкою, наприклад, стиль життя і антисоціальна поведінка наркоманів, тощо)

Особистісна культура (культура конкретного індивіда).

В більшості європейських суспільств на початок ХХ ст.. склалися дві форми культури.

Висока культура – витончене мистецтво, класична музика та література – складалась і сприймалася елітою.

Народна культура, що включала казки, фольклор, пісні і міфи, належала бідним. Продукти кожної з цих культур були призначені для визначеної публіки і ця традиція рідко порушувалася. З появою засобів масової інформації (радіо, масових друкованих видань, телебачення, грамзапису, магнітофонів ) відбулося стирання відмінностей між високою та народною культурою. Так виникла масова культура, котра не пов’язана з регіональними, релігійними чи становими субкультурами. Засоби масової інформації та масова культура нерозривно пов’язані між собою.

Культура стає «масовою», коли її продукти стандартизують і поширюють серед широкої публіки. Велика популярність багатьох сучасних співаків - приклад такого явища. Масова культура, будучи поверховою, меншою мірою збагачує духовно, ніж висока, що уособлює творче натхнення і глибоке сприйняття. Масова культура, на думку багатьох дослідників (Лео Лоувенталь), не здатна зафіксувати справжні почуття, і частково цьому в сучасному суспільстві не створені умови для більш повної реалізації особистості.

Субкультури. У всіх суспільствах існує багато підгруп, що мають різні культурні цінності та традиції. Система норм та цінностей, що відрізняє групу від більшості суспільства, називається субкультурою. Субкультура формується під впливом таких факторів, як соціальний стан, етнічне походження, релігія і місце проживання. Цінності субкультури впливають на формування особистості членів групи.

Контркультура та конфлікт.

Термін «субкультура» не означає, що та чи інша група виступає проти пануючої культури. Але в багатьох випадках більшість суспільства відноситься до неї з неодобренням чи недовір’ям. Ця проблема може виникнути навіть по відношенню до субкультур лікарів чи військових. Але іноді група активно намагається виробити норми чи цінності, які суперечать основним аспектам пануючої культури. На основі таких норм і цінностей формується контркультура. Відома контркультура у західному суспільстві – богема, а найбільш яскравий приклад у ній – хіпі 60-х років. Рух хіппі містив багато елементів богемної контркультури. Наприклад, переконання, що дітей можна врятувати від недоліків сучасного суспільства, якщо їх виховувати у відриві від нього (підрозумівалося, що люди від природи є непорочні, і в умовах нормального соціального середовища можуть створити гармонійний порядок). Серед інших цінностей богеми виділяються прагнення до самовираження, бажання жити сьогоднішнім днем, вимога повної свободи, заохочення рівності чоловіків і жінок та любов до екзотики. Це означає заперечення таких цінностей пануючої культури, як самодисципліна, самообмеження в теперішньому заради нагороди в майбутньому, успіх відповідно до загальноприйнятих правил. Цінності контркультури можуть бути причиною тривалих і невирішених конфліктів у суспільстві. Однак часом вони проникають в саму пануючу культуру. Довге волосся, винахідливість в мові та одязі, вживання наркотиків, характерні для хіппі, отримали широке поширення в американському суспільстві, де головним чином через засоби масової інформації, як часто буває, ці цінності стали менш дивними, тому менш привабливими для контркультури і, відповідно, менш загрозливими для пануючої культури.