Соціологія культури

1.Поняття культури. Соціологія культури.

2.Складові частини культури.

3.Форми культури:

4.Методологічні засади соціологічного аналізу культури.

1. Поняття культури. Соціологія культури.

Слово «культура» походить від латинського слова colere, що означає культивувати, чи вирощувати, грунт. У ХVІІІ – ХІХ ст. його стали вживати і стосовно людей. Це слово тоді застосовувалося головним чином до аристократів, щоб відокремити їх від «некультурного» простого народу. Сучасне наукове визначення культури відкинуло аристократичні відтінки цього поняття. Воно символізує переконання, цінності і виразні засоби (що застосовуються в мистецтві чи літературі), які є спільними для якоїсь групи; вони служать для впорядкування досвіду та регулювання поведінки членів цієї групи. Вірування і погляди підгрупи часто називають субкультурою.

Поняття культури у працях Н.Смелзера. Засвоєння культури здійснюється з допомогою навчання. Як ми знаємо з попередньої теми, люди унікальні, оскільки їхня поведінка лише частково зумовлена інстинктами. Нам дійсно властиві рефлекси – автоматичні відповіді на стимули. Нам також властиві внутрішні біологічні потреби, наприклад голод, спрага. Для їхнього задоволення люди і тварини повинні виконувати складний ряд дій. Якщо людська поведінка генетично запрограмована лише певною мірою, що її формує? Частково на це питання відповідає концепція культури. Людей, незважаючи на всі їх відмінності один від одного, можна навчити думати, вірити і діяти визначеним способом. Людська поведінка, особливості якої засвоєні всією групою, яка передається від старших поколінь нащадкам чи в якійсь мірі сприймається від іншої групи, називається «культурою». Отже, культура організує людське життя. У житті людей культура в значній мірі здійснює ту ж функцію, яку в житті тварин виконує генетично запрограмована поведінка. Оскільки культура не отримується біологічним шляхом, кожне покоління відтворює її і передає наступному поколінню. Цей процес є основою соціалізації.

Визначення культури. На думку О.Якуби, суспільство і культура в дійсності – це не тотожні поняття, бо вони співвідносяться як характеристики цілого і його якісних властивостей. За визначенням О.Якуби, поняття культури означає якісну характеристику суспільства, виражає міру його прогресу, рівень і міру досягнень у значенні панування над силами природи і своїми власними соціальними зв’язками та відносинами. У найбільш загальному розумінні цього слова культура – це системна інтегрована якість суспільства, втілення досягнень в його розвитку.

Культура розглядається в соціології як складне динамічне утворення, що має соціальну природу і знаходить вираз у соціальних відносинах, скерованих на створення, засвоєння, збереження і розповсюдження матеріальних предметів і духовних феноменів. Нині фіксуються три основні сфери прояву людської культури:

-ставлення людей до природи (передбачає гармонію зв’язків між людиною і природою);

-ставлення до інших людей (має на меті оптимізацію міжособистісних, міжетнічних, міждержавних відносин, створення культурного клімату взаємовідносин в колективі, сім’ї, в побуті);

-ставлення людини до самої себе (скероване на самопізнання, самовиховання, самовдосконалення, саморозвиток).

Культура і контроль. Культура формує особистості членів суспільства, тим самим вона значною мірою регулює їхню поведінку. Без культури люди були б повністю дезорієнтовані. Не зумовлена моделями культури (системами значимих символів) поведінка людей стала б практично некерованою, вона б зводилася до спонтанних вчинків і нестримних емоцій, в людини практично не зміг би сформуватися досвід. Про те, наскільки важлива культура для функціонування індивіда та суспільства, можна судити по поведінці людей, не охоплених соціалізацією. Неконтрольована поведінка так званих дітей джунглів, які були повністю позбавлені спілкування з людьми, свідчить про те, що без соціалізації люди не здатні засвоїти впорядкований спосіб життя, оволодіти мовою і навчитися добувати засоби до існування.

Якщо культура регулює поведінку людей, чи можемо ми як З.Фрейд назвати її репресивною? Фрейд дослідив конфлікт між культурою (чи «цивілізацією») та інстинктивним началом людської натури. Часто культура дійсно придушує прагнення людини, головним чином сексуальні та агресивні. Але вона не виключає їх повністю. Вона швидше визначає умови, за яких вони задовольняються.

Однак, враховуючи важливість впливу культури на поведінку людей, ми не повинні разом з тим перебільшувати її можливості. Здатність культури керувати людською поведінкою обмежена з багатьох причин. Перш за все не безмежні біологічні властивості людського організму. Так само існує межа знань, які може засвоїти людський мозок. Соціобіологи, зокрема, вважають, що такі складні моделі поведінки, як войовничість і великодушність, спадкуються генетично. Фактори оточуючого середовища також обмежують вплив культури. Наприклад, засуха чи виверження вулкана може зруйнувати налагоджений спосіб землеробства.

Культурний відбір. Інша важлива особливість культури полягає к тому, що культурні цінності формуються на основі відбору визначених видів поведінки і досвіду людей. Кожне суспільство здійснило свій відбір культурних форм. В одній культурі матеріальні цінності ледве признаються, в іншій вони чинять вирішальний вплив на людей. У деяких суспільствах війну вважали найблагороднішою діяльністю людини. В інших її ненавиділи, а представники третіх не мали про неї уявлення. Відповідно до норм одної культури жінка має право виходити заміж за свого родича, наприклад за дядька по матері. Норми іншої культури це рішуче забороняють. В нашій культурі галюцинації вважаються симптомом психічного захворювання. Інші суспільства розцінюють «містичні бачення» як вищу форму свідомості.

Універсальні елементи культури. Порівняння двох чи декількох культур переконує, що відмінностям між ними немає числа. Значно важче визначити загальні риси, властиві усім культурам – культурні універсалії. Джордж Мердок (1965) виділив більше 60 культурних універсалій. До них належить спорт, прикрашання тіла, спільна праця, танці, освіта, поховальні ритуали, звичай дарувати подарунки, гостинність, заборони кровозмішування, жарти, мова, релігійні обряди, сексуальні обмеження, виготовлення знарядь праці і спроби впливати на погоду.

Однак для різних культур можуть бути характерними різні види спорту, прикрас і т.д. Оточуюче середовище є одним із факторів, що зумовлює ці відмінності.

Чому існують культурні універсалії? На думку Мердока всі культури повинні сприяти задоволенню визначених фізіологічних, соціальних і психологічних потреб, хоча можливі різні варіанти. З іншого боку (Кларк), на задоволення так званих базисних потреб – біологічних, психічних чи соціальних – впливають культурні цінності і норми, що не мають нічого спільного з цими потребами. Людна може влаштувати урочистий обід, щоб похвалитися обстановкою свого будинку чи з інших причин. Отже, базові потреби не можуть зумовлювати специфічні аспекти культури.

Етноцентризм і культурний релятивізм. Дуже часто ми вважаємо «правильним» тільки західний спосіб життя, а незахідний – диким чи варварським. Ця тенденція судити про інші культури з позиції переваги своєї власної називається етноцентризмом. Етноцентризм пов’язаний із ксенофобією – страхом та неприязню до чужих поглядів та звичаїв. Протилежна етноцентризму точка зору називається культурним релятивізмом, за якою кожна культура може бути зрозумілою лише у власному контексті і розглядати її треба як єдине ціле. Ні одна цінність, ритуал чи інші особливості даної культури не можуть бути цілком зрозумілі, якщо розглядати їх окремо. Культурний релятивізм сприяє розумінню тонких відмінностей між близькими культурами. Наприклад, в Німеччині двері в установах завжди закриті, щоб роз’єднати людей щоб не відволікалися, а в США часто відкриті. Закриті двері для американця має завсім не той сенс, що для німця. Вітчизняні соціологи, уникаючи цих крайнощів (етноцентризму та культурного релятивізму), зазначають, що в дійсності оцінка різновидів культур неможлива без порівняльного аналізу, без врахування, з одного боку, універсальних елементів культури, а з другого – величезного розмаїття етнонаціональних культур.

Групова ідентичність і культура. Культура – цемент будови суспільного життя. І не лище тому, що вона передається від одної людини до іншої в процесі соціалізації, але також тому, що формує в людей почуття приналежності до визначеної групи. Члени одної культурної групи в більшій мірі відчувають взаєморозуміння, довіряють і співчувають один одному, ніж постороннім. Їхні спільні почуття відображені в слензі та жаргоні, в улюблених стравах, моді а інших аспектах культури.

Культура не лише зміцнює солідарність між людьми, але й є причиною конфліктів всередині груп і між ними. Це можна проілюструвати на прикладі мови, головного елементу культури. З одного боку, можливість спілкування сприяє згуртуванню членів соціальної групи. Спільна мова об’єднує людей. З іншого – спільна мова виключає тих, хто не говорить на цій мові чи говорить на ній трохи інакше.