МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА МАРКЕТИНГУ

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ МІЖНАРОДНИЙ МАРКЕТИНГ

СТУДЕНТА ІІІ КУРСУ

СПЕЦІАЛЬНОСТІ МАРКЕТИНГ

30 ГРУПИ

ВОЙТЮКА ЄВГЕНІЯ ІЛЛІЧА

ЖИТОМИР - 2014

ЗМІСТ

1.СТЕРЕОТИПИ, ПОВ’ЯЗАНІ З УКРАЇНОЮ 3

Дослідження сприйняття України 5

Рівень поінформованості про Україну 6

Характеристики України 8

Складові сучасного іміджу України 9

Візуальні стереотипи 9

Якою європейці хочуть бачити Україну 10

Висновки 11

2.ТОВАР ДЛЯ ЕКСПОРТУ 12

Проаналізувавши ринок панчішних виробів в Україні я дійшов висновку що з наявним рівнем розвитку і якістю продукції можна виготовляти нашу продукцію на експорт. Як приклад я використав Житомирську панчішну фабрику. Україна гарно забезпечена сировиною необхідною для виготовлення, а Житомир є одним з головних джерел сировини приблизно 80%. 12

3.АНАЛІЗ МАРКЕТИНГОВОЇ СИТУАЦІЇ НА РИНКУ 17

4.АНАЛІЗ МАРКЕТИНГОВОЇ СИТУАЦІЇ 20

5.ОЦІНКА ПРИВАБЛИВОСТІ РИНКІВ 22

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 24

1.Стереотипи, пов’язані з україною

Стереотипи про українців Основним його висновком було те, що іноземці про Україну знають дуже мало. Настільки мало, що ліпше було б сказати: не знають майже нічого, окрім нашого Чорнобиля і, інколи, про помаранчевої революції. А стереотипи можуть виникнути лише про щось або когось, кого знають. Більшості взагалі не відомо про існування такої країни. А дехто інколи взагалі шукає її на карті Африки. І це, на нашу думку – головний стереотип про Україну. Люди, які асоціюють нашу країну із Росією, вважають, що у нас дуже холодно і ніби тут всі ходять в шапках вушанках. Це – ще один стереотип про Україну.

Ходять чутки, що українці вживають занадто багато спиртного. Це теж не зовсім так. Дійсно, таке явище існує, але серед певного кола населення, здебільшого в маленьких містечках і селах, де відчувається нестача робочих місць, що приводить до низького рівня життя. Обсяг споживання алкоголю в Україні приблизно такий, як і в Італії, що займає 22 місце.

Існує також стереотип, що українці споживають занадто багато сала і що сало ледь не є основним блюдом на столі звичайних українців. На Україні історично вирощувалися дуже сальні породи свиней і, звичайно, сало споживалося в різному вигляді: топленим, соленим або смаженим. На сьогодення сало вживають більш літнє покоління, або як данину традиції вам можуть запропонувати мелене сало з часником в українському ресторані до інших національних страв...

Також кажуть, що ми часто занадто тихо балакаємо. Ми цього не помічаємо. І якщо таке дійсно існує, це, на нашу думу, пов’язано з багаторічною історією проживання в країні, де висловлюватися відкрито було не прийнято і навіть небезпечно. Скоріш за все, ми тверді зовні, щоб нас було складно поранити, бо ми дуже тендітні і ніжні всередині. Ми себе вважаємо дуже гостинними, готовими прийти на допомогу, ми любимо давати поради, навіть коли нас не запитують, а ще – людьми з загостреним почуттям гумору!

Також іноземці говорять, що у нас дуже багато красивих жінок. Нам складно погодитися чи ні з цим твердженням. Порівнюючи наших жінок з закордонними можемо зазначити: ми інші. Ми любимо гарний одяг і, дійсно, більшість дівчат в Україні приділяє неабияку увагу своєму зовнішньому вигляду.

Останнім часом багато заробітчан з України працює у країнах Західної Європи – Італії, Португалії, Іспанії та інших країнах, заробляючи гроші на тих роботах, що місцевими вважаються мало оплачуваними. Про наших співвітчизників тут склалися вже зовсім інші стереотипи, а серед притаманних для українців рис відзначаються працьовитість, гостинність та гідність. Хоча ще декілька років про Україну тут говорили або погано, або ніяк, згадуючи про наслідки Чорнобиля, нелегальну міграцію і українських повій. Можливо, пройде зовсім небагато часу і ми почнемо руйнувати погані стереотипи про українців, відкриваючи свої двері і повідомляючи про себе як про націю, готову зайняти гідне місце серед своїх сусідів. Бо нам дійсно є чим пишатися. Правда ми і самі цього ще до кінця не розуміємо…

Що нас найбільше цікавить: якою Україна постає перед очима інших народів.  Варіанти:  - мешканці ЄС вбачають у нас газових злодіїв, - американці все ще відносять нашу країну до комуністичного табору, - німці називають Україну землею транзитного газу, - росіянам кортить повернути нашу країну назад у світле майбутнє, тому вони бачать її як південну Росію, - французи при назві України задають питання: «Хіба це не в Росії», - поляки обзивають споконвічні українські землі своїми колишніми колоніями, - італійці знають лише про наших українських дівчат з косою на голові (все-таки думаю це не стосується білої і знедоленої ЮВТ), - болгари шанують Україну, як прабатьківщину, - британці, потрапивши в Україну, вигукують: «Що це за чудернацька країна?» - прямої відповіді, які асоціації виникають у мешканців Ватикану, не має, автор посилає нас до Білорусі. А на ній тавро: «Що це взагалі таке». Отже, Україна очима ватиканців не що інше, як «що це взагалі таке», але значно більше за Білорусію».

А тепер можна підсумувати, якою Україну бачать європейці. З усього переліченого випливає лише один висновок: Україну в Європі не знають!!!