Об’єкти конституційно-правових відносин

Об'єкт конституційно-правових відносин - певні дії, особисті, соціальні або державні блага, які безпосередньо задовольняють інтереси і потреби суб’єктів цих відносин і з приводу яких їх учасники вступають у ці відносини і здійснюють свої суб’єктивні конституційні права і обов’язки. Наприклад, КУ до їх переліку відносить: народний і державний суверенітет, державну територію, державну символіку, українську мову, політичну та ідеологічну багатоманітність, землю, державний бюджет тощо. Специфічним об'єктом конституційно-правових відносин є публічна влада. Об'єктом конкретних конституційно-правових відносин частіше всього виступають певні дії, що набувають відповідного оформлення. Наприклад, згідно зі ст. 88 КУ ВРУ обирає зі свого складу Голову ВРУ, Першого заступника і заступника Голови ВРУ, і відповідні дії ВРУ оформлюються постановами.

Матеріальними видами об’єктів конституційно-правових відносин є:

• політичні блага – конституційний лад, суверенітет, влада, влада народу, державна влада, громадянство, депутатський мандат, посада, територіальна цілісність тощо;

• дії уповноваженого суб’єкта;

• дії зобов’язаних суб’єктів;

• речі та інші майнові і духовні блага;

• поведінка суб’єктів конституційно-правових відносин;

• результати поведінки суб’єктів таких відносин;

• природні об’єкти.

Видами об’єктів нематеріальних конституційно-правових відносин є:

• особисті нематеріальні блага людини і громадянина (життя, здоров’я, честь, гідність);

• певні соціальні властивості і риси об’єднань, спільностей;

• духовні цінності.

Суб’єкти конституційно-правових відносин

Суб'єкти конституційно-правових відносин - це особи, спільноти людей, органи, організації тощо, які згідно з приписами конституційно-правових норм є носіями суб'єктивних юридичних прав і обов'язків. Суб'єктами конституційного права зазначені особи, організації тощо можуть стати лише за умови їхньої правосуб'єктності, яка містить правоздатність і дієздатність.

Cуб'єктами конституційно-правових відносин можуть бути:

• фізичні особи - громадяни, іноземці, біпатриди (особи, які мають два громадянства), апатриди (особи без громадянства);

• спільноти (колективи) людей - народ України, територіальні громади, населення адміністративно-територіальних одиниць (областей, Автономної Республіки Крим, районів);

• Українська держава в цілому;

• АРК;

• ОДВ України та їхні посадові особи;

• ОМС та їхні посадові особи;

• кандидати в депутати, кандидати у ПУ, кандидати на посади сільських, селищних, міських голів;

• народні депутати України;

• депутати місцевих рад;

• збори виборців;

• депутати представницьких ОМС, сільські, селищні, міські голови;

• органи та посадові особи ВРУ;

• виборчі комісії;

• об'єднання громадян - політичні партії, громадські організації, профспілки, релігійні об'єднання;

• органи самоорганізації населення, загальні збори громадян за місцем проживання тощо.

Конституційні норми: поняття, структура, класифікація

Конституційно-правова норма — це формально визначене, встановлене чи санкціоноване Українським народом, Українською державою, територіальними громадами чи спільнотою АРК правило поведінки або діяльності, що регулює суспільні відносини, які є предметом конституційного права, і забезпечується системою конституційних гарантій.

Особливості (порівняно з іншими):

• змістом, оскільки регулюють особливе коло суспільних відносин

• установчим характером приписів, що містяться в цих нормах,- вони визначають систему ОДВ, встановлюють форму правових актів (закони, укази, постанови, розпорядження), порядок їх прийняття і оприлюднення тощо

• джерелами, в яких вони виражені

• особливостями структури, оскільки для них не є характерною класична тричленна структура

• особливостями кола суб'єктів, відносини між якими вони регулюють

• ступенем визначеності приписів - значна частина конституційно-правових норм має загальнорегулятивний характер (норми-принципи, норми-декларації, норми-дефініції, норми-програми, норми-роз'яснення, норми-довідки тощо)

• безпосередній та прямий характер їхньої дії (пряма дія – це дія через закон, зміст якого визначається нормою Конституції: закон конкретизує цю норму; якщо такого закону немає, то норма може діяти безпосередньо)

• вищу юридичну силу норм деяких конституційно-правових актів (КУ, окремі акти КСУ, конституційні закони мають вищу юридичну силу порівняно з іншими нормативними актами)

• особливий юридичний зміст (специфічна сфера регулювання суспільних відносин)

Класифікація

За змістом:

• норми, які закріплюють засади конституційного ладу України

• основи правового статусу людини і громадянина

• систему ОДВ

• територіальний устрій тощо

За юридичною силою:

• норми, що містяться в КУ та ЗУ

• указах ПУ

• постановах КМУ

• актах ОМС тощо.

За ступенем визначеності припису, що міститься в нормі:

• диспозитивні - такі норми, які надають суб'єктам можливість вільного вибору виду поведінки на їх розсуд. Наприклад: «ПУ створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби» (п. 28 ст. 106 КУ).

• Імперативні - передбачають чітко визначену поведінку суб'єктів за відповідних обставин: «Державний бюджет України затверджується щорічно ВРУ на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період» (ч. 1 ст. 96 КУ).

За призначенням у механізмі правового регулювання:

• Матеріальні - передбачають вплив на суспільні відносини безпосереднім правовим регулюванням. Вони визначають структуру і порядок утворення ОДВ та ОМС, встановлюють правовий статус людини і громадянина тощо. Наприклад, «ОМС в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території» (ч. 1 ст. 144 Конституції України).

• Процесуальні норми визначають форми, в яких реалізуються матеріальні конституційно-правові норми: «рішення ВРУ приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування» (ч. 2 ст. 84 КУ).

За часом дії:

• Тимчасові - містяться в актах тимчасової дії, у перехідних положеннях КУ

• Постійні - не мають визначеного строку дії.

За територією дії:

• діють на території України

• Автономної Республіки Крим

• окремих адміністративно-територіальних одиниць.

За характером приписів, що містяться в конституційно-правових нормах:

• Уповноважуючі - право суб'єктів державно-правових відносин виконувати певні дії, визначають межі їх повно­важень

• Зобов'язуючі - обов'язки відповідних суб'єктів діяти певним чином

• Заборо­няючі - неприпустимість відповідних суб'єктів порушувати правові приписи

За функціональною спрямованістю:

• Регулятивні

• Охоронні (ч. 6 ст. 17 Конституції України, «на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених за­коном»)

Установчі норми формують фундамент правового регулювання, суспільних відносин і правового статусу людини в Україні, закріплюють основи конституційного ладу, права, свободи і обов'язки громадян.

Забезпечувальні норми — це норми, які містять гарантії реалізації і суб'єктами конституційно-правових відносин прав і обов'язків.

Декларативні норми визначають завдання правової регламентації окремих видів суспільних відносин.

Дефінітивні норми — це визначення конституційно-правових явищ і категорій. Наприклад: «КМУ є вищим органом у системі ОВВ» (ч. 1 ст. 113 КУ).

Колізійні норми — це норми, що призначені для усунення супе­речностей між конституційно-правовими приписами.

Оперативні норми визначають дату вступу в дію нормативно-правового акта, припинення його дії.

Структура

Структура норми конституційного права (за Тодикою) – логічно узгоджена внутрішня побудова, зумовлена фактичними відносинами, що характеризується наявністю взаємопов’язаних і взаємодіючих елементів реально виражених у конституційно-правових актах.

Гіпотеза установляє умови дії норми. Є в ст. 111наприклад.

• Абстрактні

• Казуальні

• Альтернативні

Диспозиція – варіант правомірної чи неправомірної поведінки.

Санкція – міра юридичної відповідальності за неправомірну поведінку.