Способи прийняття конституцій

Три основні сп особи прийняття конституції: виборцями шляхом референдуму, представницьким органом та главою держави або главою виконавчої влади.

Історично першими способами її прийняття були установчі збори та референдум.

Референдум забезпечує найвищу ступінь легітимності конституції.

До представницьких органів, які можуть наділятися установчою владою (за дорученням народу), належать установчі збори (конституційні асамблеї, конституційні конвенти тощо), парламент, надпарламентські установи.

1. Установчі збори - це представницький орган, що обирається спеціально з метою розроблення і прийняття конституції. Вперше установчі збори (Філадельфійський конвент) було скликано у США 1787 p. За способом формування виділяють дві групи установчих зборів:

• сформовані шляхом загальних і прямих виборів;

• збори, частина делегатів яких обирається шляхом прямих або непрямих виборів, а інша частина призначається.

За обсягом компетенції установчі збори поділяються на:

• суверенні, які наділяються правом розробляти і приймати конституцію (США, 1787 p.);

• несуверенні, які розробляють і приймають проект конституції, а для затвердження вона виноситься на референдум або передається іншому органові (наприклад, конституції Кувейту, 1962 p.). Власне, такі органи виконують роль консультативних установчих зборів.

Залежно від призначення установчі збори поділяються на:

а) установчі збори з обмеженими повноваженнями - представницькі органи, для яких розроблення (розроблення і прийняття) конституції є єдиною функцією, після здійснення якої вони розпускаються (наприклад, США, 1787 p.);

б) установчі збори з необмеженою компетенцією - представницькі органи, які одночасно з установчою владою здійснюють повноваження парламенту (Франція, 1946 p.; Італія, 1947 p.; Бразилія, 1988 p.).

2. У багатьох країнах світу, зокрема і в Україні, конституції приймалися парламентами. Є два способи:

• реорганізація парламенту в установчі збори, що передбачає спеціальну процедуру отримання парламентом мандата виборців на те, щоб діяти як установчі збори;

• без формальної реорганізації в установчі збори, коли конституція приймається із застосуванням звичайної парламентської процедури, передбаченої конституцією, що скасовується.

Парламентський спосіб прийняття конституції застосовується також і як попереднє ухвалення конституції перед тим, як вона виноситься на референдум ( Польщі 1997 p.). Такий спосіб прийняття конституції дозволяє поєднати кваліфіковане обговорення проекту в парламенті з реалізацією права народу висловити свою волю відносно тексту конституції.

3. Надпарламентські установи - це діючі спорадично виборні органи, які формують постійнодіючий парламент (приміром, Всекитайські збори народних представників - КНР, З'їзд народних депутатів - Росія, за Конституцією РСФСР 1978 p., Великий народний хурал - Монголія).

4. Глава держави. Введення Конституції в дію одностороннім актом глави держави. Такі конституції називаються октройованими або дарованими.

В історії конституційного розвитку було прийняття конституції вищим керівним органом правлячої політичної партії - Конго, 1969 p.; Іраку, 1970 р.

Розроблення і прийняття деяких конституцій пов'язується з окремими видатними політичними діячами, і вони називаються «харизматичними». Такими, наприклад, можна вважати сталінську Конституцію СРСР (1936 p.), деголлівську Конституцію Франції (1958 р.).

ВРУ прийняла КУ від імені укр. народу. ВРУ сама прийняла КУ як орган установчої влади. БРЄД. Народ нібито уповноважив її прийняти Конституцію від його імені. «А народ хтось питав?».