14. Мовна норма у віртуальному просторі.

Поява Інтернету у 60-их роках ХХ ст. як комунікативного каналу, а в ХХІ ст. як засобу масової комунікації призвело до виникнення не тільки глобального інформаційного простору, але й особливих віртуальних світів, мережних товариств, мережної культури і мови. Сьогодні можна з упевненістю говорити про зародження нового стилю – стилю Інтернет-спілкування. Цей особливий функціональний різновид мови – мова електронних засобів комунікації – почав привертати увагу вчених-філологів ще наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст.

Особливості мови Інтернет-спілкування:

• Оскільки інформація, що передається, має максимально стислий зміст, вона подається без розділових знаків та розрізнення великих і малих літер.

  • Спостерігається вживання російських слів (пока, приветики), позначене елементарним незнанням або небажанням правильного написання слів (извените, памагите). Лінгвісти говорять навіть про те, що принцип «пишу, як чую» стає в Інтернеті комунікативною нормою.

  • Традиційними стали абревіатурні скорочення англійських виразів (ok – з англ. o’key – добре; norm – усе нормально), молодіжні сленгові слова (мобілка, по ходу).

• «Смайлики» (посмішки). Це спеціальні знаки, якими можна виражати свої почуття при написанні листів чи відповідей на них (досить повернути голову на 90 градусів ліворуч, щоб зрозуміти, що саме цей «смайлик» означає).

• У словах, фразах чи реченнях великими буквами виділяються окремі букви або буквосполучення, що вказує на посилення емоційності та експресивності.

Зазначимо, що на лінгвістичне оформлення текстів впливають вік, освіта, фах, стать. Крім того, інтенсивність використання російських слів обумовлене мовною ситуацією того чи іншого регіону України, а домінування англійської мови у віртуальному просторі відображає її позицію та силу впливу в сучасному світі.

Сприймаючи ці явища, необхідно дбати про культуру і красу мови, намагаючись дотримуватися мовних традицій.

15. Стандарт і субстандарт. Нормативні вимоги до усного і писемного висловлювання.

Ознакою національної мови є її багатовимірність, що виявляється у співіснуванні в ній мовного стандарту та субстандарту (арго, жаргонів, сленгу). Між указаними лінгвальними феноменами існує діалектичний зв’язок, який сприяє розвитку національної мови та збагачує уявлення про неї.

Арго – це таємна мова, якою користується члени закритої групи, а жаргон – атрибут негерметичної групи, це соціальний діалект певної вікової спільноти чи професійної корпорації. На відміну від арго і жаргону мовне середовище усного спілкування великої кількості людей, яке відрізняється від мовної норми, отримало назву «сленг». сленг – це емоційно-забарвлена лексика, яка виникає й існує внаслідок установки на інтимний, фамільярно-знижений стиль розмови за соціально-мовної єдності тієї чи іншої групи носіїв.

Сленг характерний перш за все для молоді. Цим він відрізняється, з одного боку, від жаргонів, що об’єднують різні категорії мовців за родом занять, захопленнями, суспільним становищем тощо, а з другого – і від арго, яким користуються члени закритої соціальної групи.

До субстандарту ставляться мовні елементи, які мають властивості системи, які проявляються на всіх мовних рівнях. До типових мовним сферам субстандарта належить діалект, а також мова фольклору. Розмовний кодифікований і некодифицированной мова займає проміжне положення між стандартом і субстандартом.

Вимоги до усного висловлювання:

1. Ясність, недвозначність у формулюванні думки.

2. Логічність, смислова точність, небагатослівність мовлення.

3. Відповідність між мовними засобами та обставинами мовлення.

4. Співмірність мовних засобів та стилю викладу.

5. Різноманітність мовних засобів (багатство лексики в активному словниковому запасі мовця)

6. Самобутність, нешаблонність в оцінках, порівняннях, зіставлен­нях, у побудові висловлювань.

7. Виразність дикції, відповідність інтонації мовленнєвій ситуації.

Писемне мовлення — мовлення, зафіксоване на папері за допомогою спеціальних графічних знаків. Специфіка писемного мовлення полягає в тому, що воно є вторинним стосовно усного. Писемне виникло пізніше від усного і спирається на нього, як на своє джерело.

Вимоги до писемної мови:

- точність,

- послідовність і лаконічність,

- виклад фактів,

- гранична чіткість у висловлюванні.