9.2. Змістові теорії мотивації

^Для встановлення пропорцiй використання внутрiшнiх і зовнiшнiх вина­город у процесi мотивацiї адмiнiстрацiя повинна визначити i чiтко уявляти потреби своїх працiвникiв. У цьому i полягає основна мета змiстових теорiй мотивацiї.

Змiстовi теорiї намагаються визначити потреби, що спонукають людей до дiї. Вони аналізують людські потреби та допомагають керівникам зрозуміти, які винагороди за працю люди цінуватимуть, а які ні. Це робиться при визначеннi обсягу та змiсту роботи виконавцiв.

Серед багатьох існуючих змістових теорiй мотивацiї, визначимо чотири основних, які вже стали класичними: Маслоу, Алдерфера, МакКлелланда та Герцберга.

9.2.1. П’ятирівнева ієрархія потреб маслоу

_Одним з перших бiхевiористiв, вченим, з робiт якого керiвники дiзналися про складнiсть людських потреб та їх вплив на мотивацiю до працi, був Абрахам Маслоу. У 40-вих роках ХХ-го вiку вiн створив теорiю "iєрархiї потреб". Це була одна з перших спроб класифiкацiї людських потреб за ступе­нем їх впливу на поведiнку. Згiдно з теорiєю потреби рангуються на 5 рiвнiв:

1. Фiзiологiчнi потреби вимагають задоволення для iснування людей. Вони передбачають потреби у їжi, водi, снi, наявностi притулку, де можливий повноцiнний вiдпочинок і вiдновлення кондицiй, статевий потяг, словом все, що сприяє пiдтриманню життєдiяльностi людини на належному рiвнi.

2. Потреби в безпецi та захистi передбачають такi компоненти: наявнiсть робочого мiсця, яке забезпечувало б вiдповiдний рiвень оплати працi та давало б перспективи на пенсiю, гарантiю медичного обслуговування, страхування життя та майна вiд нещасних випадкiв, стихiйного лиха та iн. Цi потреби iнодi називають потребами завтрашнього дня. Вони дають впевненiсть у майбутньому і захищають вiд фiзичних та психо­логiчних небезпек.

3. Соцiальнi потреби або потреби в належностi – це термiн, який характе­ри­зує вiдчуття належностi до когось чи до чогось (окремiй людинi, сiм’ї, колективу, органiзацiї), вiдчуття, що тебе сприймають оточуючi, соцiальна взаємодiя та пiдтримка. Людина ототожнює себе з однодумцями чи коле­гами по роботi, вiдчуває себе часткою певного колективу, групи чи органiзацiї, подiляє спiльнi цiлi та iнтереси. Дружба, iнформацiйний обмiн, взаємодопомога та взаємовиручка, мiкроклiмат в колективi, солiдарнiсть, лояльнiсть – це складовi соцiальних потреб.

4. До потреб у повазi належать самоповага, визнання власних досягнень, почуття власної гідності, незалежність, компетентнiсть, повага оточу­ю­чих, набутий досвiд, iмiдж, соцiальний статус, увага, пошана.

5. Потреба самореалізації – це можливiсть застосувати у повсякденному життi власний творчий потенцiал. Людина досить рiдко повнiстю ви­ко­ристовує всi гранi власного таланту, доводить до завершення свої потенцiйнi можливостi, задуми та мрiї. Адже для цього необхiднi певнi пов­но­важення та право використовувати обмеженi органiзацiйнi ресурси і пра­цю пiдлеглих. Людина обирає професiю за своїми схильностями, здібно­­­стя­ми, уподобаннями. З часом вона робить кар’єру, вдосконалює май­стер­нiсть, набуває практичних навичок і досвiду. У виглядi хобі реалiзує потребу у iнших видах дiяльностi. Потреби у самореалізації залежать вiд амбi­цiй­нос­тi, честолюбства, рiвня розвитку у тiй чи iншiй галузi, кола iнтересiв, обдарованостi, ретельностi та наполегливостi у досягненнi мети тощо.

Згiдно з теорiєю Маслоу п’ять основних типiв потреб становлять iєрархiчну структуру, яка визначає поведiнку людини як домiнуючий фактор. Потреби вищих рiвнiв не мотивують людину взагалi або мотивують частково до того часу, поки незадоволенi потреби нижчих рiвнiв. Наприклад, людина, що на­галь­но вiдчуває голод чи спрагу, не буде мотивуватися можливiстю задовольнити потреби психологiчного характеру. У цей час її не хвилюють інші потреби.

Задоволена потреба втрачає свiй мотивуючий вплив на поведiнку конкретної людини. Потреби виникають i вимагають свого задово­лен­ня у порядку класифiкації, тобто потреби нижчих рiвнiв вимагають вирiшення i формують лiнiю поведiнки людини ранiше, нiж на моти­вацiю почнуть дiяти потреби вищих рiвнiв. Отже, задоволення потреб мусить відбуватися за висхідною, відповідно до ієрархії. До того ж, на думку Маслоу, якщо нижчий рівень потреб не задоволено, то людина має спуститися (у межах піраміди потреб), повернутись назад і задо­вольнити його. Наприклад, робота задовольняє потребу товариськості і поваги. Але із втратою роботи у людей знову з’являється зацікавленість до основних потреб, таких як їжа, і потреб безпеки, на зразок притулку і одягу.

У кожний конкретний момент людина прагне до задоволення тiєї по­треби, яка для неї є найбiльш важливою i вважається чи усвiдомлюється більше за iншi.

З розвитком людини як особистостi її потенцiал постiйно розширюється, тому потреба в самореалізації нiколи не буде повнiстю задоволена. Через це процес мотивацiї поведiнки через потреби нескiнченний.

Доцільно порівняти ієрархію потреб з організаційною політикою:

• потреби самореалізації – робота, що вимагає максимальних зусиль;

• потреби поваги – ранг посади працівника;

• соціальні потреби – стосунки у робочій групі;

• потреби безпеки – пенсійна програма;

• фізіологічні потреби – основна заробітна плата.⁸⁹

Керівники повинні розрізняти мотиваційні стимули, оскільки кожна ситуа­ція має свої мотиваційні сили.

Теорія Маслоу не завжди підтверджувалася під час досліджень. Шер­мергорн резюмує: “Потреби людини змінюються відповідно до стадії, на якій пере­­буває кар’єра особи, розміру організації і навіть географічного місце­зна­­ход­жен­ня. Немає переконливих підстав вважати, що задоволення потреби на одному рівні зменшуватиме її значення, збільшуючи вагу наступ­ної вищої потреби.”⁹⁰

Основний недолiк теорiї Маслоу полягає в тому, що в ній невраховані iндивiдуальнi особливостi людини.