1.2.Гп та загальна характеристика Франції

Франція - найбільша за територією країна в Західній Європі площею 551 500 квадратних кілометрів (площа суші дорівнює 545 630 квадратним кілометрам).За площею займає перше місце серед західноєвропейських країн. Франції належить острів Корсика в Середземному морі. Столиця - Париж

Країна межує з п'ятьма країнами Європейського Союзу та зі Швейцарією, а тунель під Ла-Маншем з'єднує її з Великобританією. На заході Франція омивається Атлантичним океаном (Біскайський затоку і протоку Ла-Манш), а на сході - Середземним морем.Франція на півдні межує з Іспанією (довжина кордону 623 км) та Андоррою (60 км), на південному сході з Монако (4,4 км), на північному сході з Бельгією (620 км) і Люксембургом (73 км), на сході зі Швейцарією (573 км) та Італією (488 км), з Німеччиною (451км) на сході і північному сході.

Рисунок 1.2.1карта з межами Франції

Центральна Франція складається з 22 областей та чотирьох острівних територій: Гваделупи, Гайани, Мартініки і Реюньона.

Більше 2 мільйонів жителів проживає на острівних французьких територіях, три чверті яких живуть в DOM TOM (у французьких департаментах і острівних територіях).

Франція володіє великим географічним різноманітністю. На півночі країни простираються великі рівнини. Юра, Вогези, Центральний масив, Альпи, дуже древні гірські ланцюги формують хребет уздовж всієї східної частини країни.

Західна частина країни пологіша і багата ріками. Річки відносно невеликі. Наприклад, Сена, Ионна, Марна і Уаза. Вони течуть у напрямку Атлантичного океану і Ла-Маншу. Рейн тече на північ, а Сона і Рона впадає в Середземне море.

Франція — друга за площею (після України) європейська держава, яка займає крайній захід Західної Європи. Через територію держави проходять залізничні й автомобільні шляхи, що з'єднують країни Європи з важливими портами Атлантики.

За кількістю населення Франція посідає трете місце серед європейських країн. Тривалий час природний приріст населення в країні, завдяки демографічній політиці уряду, став дещо вищим, ніж в інших розвинутих державах Європи. Середня тривалість життя французів — 79 років (83— жінки, 75— чоловіки). Останніми роками у Франції кількість населення збільшується, завдяки імміграції населення з колишніх колоній, країн Східної Європи і Північної Африки, Італії та Туреччини.

Франція однонаціональна держава. Близько 85 % населення становлять французи, які належать до романської мовної групи індоєвропейської мовної сім'ї. Найчисленніші національні'меншини — корсиканці, баски, ельзасці, бретонці, фламандці та вихідці з країн Північної й Західної Африки. Більшість віруючих складають християни-католики.

Розміщене населення нерівномірно. Середня його густота — близько 120 осіб на 1кв км. У промислово розвинутих районах вона сягає до 300 осіб на 1кв км, тоді як у горах густота становить 20—ЗО осіб на 1кв км. 73 % населення — це міські жителі, які в основному проживають у 50 міських агломераціях країни (понад 60% населення країни). Близько 1/5 жителів Франції (10,3 млн осіб) проживає в Паризькій агломерації. Центрами великих агломерацій є Ліон, Марсель, Лілль, які вже мають понад мільйон жителів. Сільське населення переважно живе в невеликих населених пунктах і хуторах.

У структурі зайнятості переважає сфера послуг (71 %), у промисловості — близько 25 %, у сільському господарстві — 4 % економічно активного населення.Досить високий рівень безробіття (майже 10%).

Особливістю національного господарського комплексу Франції є значна частка у ньому державного сектора. На державних підприємствах працює 25 % зайнятого населення. Державні монополії контролюють 25 % промислового виробництва. Велику роль у розвитку економіки країни відіграють іноземні монополії.

Франція — високорозвинута постіндустріальна країна з потужним агропромисловим комплексом. Однак у структурі ВНП питома вага, промислової продукції в декілька разів перевищує частку продукції аграрного сектора.

На частку Франції припадає 17% промислового і 20% сільськогосподарського виробництва Західної Європи.

Сучасна французька економіка - одна з найбільш потужних у світі. На рубежі XX і XXI ст. Франція займає серед провідних країн Заходу 5-е місце в світі за ВВП на душу населення, 5-е - за питомою вагою в світовому промисловому виробництві, 4-е - по частці в світовому експорті, однак за рівнем економічного розвитку поступається ФРН і цілому ряду малих країн (Норвегії, Данії, Швейцарії, Люксембургу).

Характерною тенденцією розвитку промисловості Франції в останні роки є високі темпи розвитку галузей, що визначають НТП. Для цього країна має висококваліфіковані кадри, транспортні комунікації, нове технологічне устаткування. Значну роль відіграють галузі, що переробляють сільськогосподарську продукцію.

Сільське господарство Франції за загальним обсягом виробництва сільськогосподарської продукції посідає перше місце серед європейських країн, а у світі поступається тільки США та Канаді. Більшу частку її виробляють дрібні господарства (до 20 га землі). Однак в умовах посилення конкуренції з боку країн ЄС все більшого значення набувають великі господарства, що користуються підтримкою держави.

Провідними галузями тваринництва Франції є скотарство м'ясо-молочного напрямку, свинарство і вівчарство. Зосереджене воно переважно у Західному та Центральному районах. Високим рівнем інтенсивності характеризується тваринництво Північного та Паризького районів. Рибальство є галуззю спеціалізації районів, що розмішуються уздовж атлантичного узбережжя.

Транспортний комплекс Франції є одним із найрозвинутіших в Європі. Залізничний транспорт посідає друге місце за вантажообігом, хоча його значення останнім часом зменшується. Протяжність залізничних колій — понад ЗО тис. км, половина з них електрифікована.

Провідну роль відіграє автомобільний транспорт, який здійснює перевезення більшої частини пасажирів та вантажів. Країна забезпечена густою мережею автомобільних шляхів високої якості.

Неухильне зростання впливу подієвого туризму як на світову економіку в цілому, так і на економіку окремих країн і регіонів є однією з найбільш значних, постійних і довгострокових тенденцій, які супроводжують формуванню та розвитку світового господарства. Сьогодні ефективне функціонування системи подієвого туризму неможливо без планування, регулювання, координації і контролю з боку структур, відповідальних за його розвиток. Таким чином, від правильної побудови та ефективної реалізації туристської політики залежать роль і місце конкретної держави на ринку міжнародного туризму. У світі існує величезна кількість міст, що володіють багатим культурним, історичним і природним потенціалом. Але більша частина туристських ресурсів цих регіонів є потенційною і незатребуваною в силу або недоступність і відсутності туристичної індустрії, або неможливості генерації та організації споживання туристичного продукту з яких-небудь інших об'єктивних або суб'єктивних факторів. Тому перед туристичними фірмами стоїть завдання цільового та розумного використання всіх туристських ресурсів регіону