2. Характеристика основних теорій (концепцій) підприємства

В економічній теорії існує декілька фундаментальних концепцій підприємств, які розкривають філософію їх виникнення, особливості діяльності та ліквідації, а саме:

1. Неокласична теорія розглядає підприємство як цілісний об'єкт, в межах якого відбувається перетворення вхідних економічних ресурсів у готову продукцію. Ця модель підприємства ґрунтується на виробничій функції, яка виражає залежність результатів виробництва від витрачених факторів та їх конкретних комбінації. Саме тому основним завданням підприємства полягає у визначенні обсягів та структури залучених ресурсів, необхідних для виготовлення оптимального обсягу продукції та максимізації прибутку.

2. Інституціональна концепція пов’язана із трансакційними витратами, які є наслідком використання ринкового механізму ціноутворення (витрати на пошук інформації про потенційних постачальників та покупці товарів; витрати на здійснення ринкових угод, налагодження ділових відносин; витрати контролю за реалізацією контрактної угоди; витрати, пов’язані з юридичним захистом контракту тощо). Ринкові трансакції (угоди) завжди передбачають певні витрати, порівнюючи які підприємець має можливість вибору між ринковою формою організації, контрактною системою і внутрішньою ієрархією. Таким чином, фірма розглядається як організація, що створюється людьми для більш ефективного використання їх можливостей. Трансакційні витрати, пов’язані із придбанням продукції, завжди менші у разі створення організації, ніж тоді, коли процес виробництва відбувається без створення підприємства. Поведінка підприємства характеризується особливостями укладання та виконання контрактів із зовнішніми організаціями та працівниками.

3. Еволюційна теорія – зосереджує увагу на дослідженні особливостей поведінки підприємств у середовищі собі подібних. Згідно даної концепції усі підприємства, які діють в певній галузі або на певному ринку, вивчаються з позиції біологічної популяції. Поведінка конкретного підприємства при цьому визначається діловими стосунками із іншими учасниками ринку та власними внутрішніми характеристиками. В процесі такої взаємодії формуються відповідні управлінські технології реагування на зміни зовнішнього середовища, які закріплюються у внутрішніх стандартах. Саме цим конкретне підприємство і відрізняється від аналогічних суб’єктів ринку. З часом під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів модель поведінки підприємства еволюціонує в напрямку більш ефективних способів досягнення поставлених цілей. Прихильники даної теорії не виділяють єдиного критерію оптимальності управлінських рішень, оскільки його вибір залежить від історичного досвіду розвитку підприємства і носить суто індивідуальний характер.

4. “Теорія виживання” сформувалась на противагу еволюційній теорії як вчення, яке базується на твердженні, що в період загострення кризових явищ застосування традиційних методів управління є невиправданим, оскільки вони не забезпечують належну адаптацію підприємства до постійних зовнішніх змін. За таких обставин протікання поступової еволюції стає неможливим і єдиним завданням підприємства стає виживання. При цьому керівники підприємства приймають рішення, які здатні забезпечити їм короткострокову вигоду.

5. Підприємницька теорія ґрунтується на дослідженні підприємства як сфери реалізації підприємницьких талантів та ініціатив управлінця на основі доступних для нього економічних ресурсів. Рушійною силою розвитку підприємства вважається особа підприємця, при цьому не має значення, на якій посаді він працює, оскільки ефективність діяльності підприємства прямо залежить від повноти використання його потенціалу. Дана теорія виділяє три типи підприємців: макропідприємці (управління зовнішніми зв'язками підприємства; мезопідприємці (управління внутрішніми матеріальними і фінансовими потоками); мікропідприємці (організація робочих місць). Таким чином, модель поведінки підприємства за даною теорією формується на основі ефективної взаємодії підприємців усіх типів.

6. Концепція агентської моделі підприємства відображає взаємовідносини між власниками та менеджерами підприємства. Згідно з цією концепцією власники, які не виступають безпосередніми керівниками підприємства, як правило, не володіють тим обсягом інформації, яка доступна для його менеджерів. За цих обставин важливим є налагодження ефективних комунікацій між власниками та менеджерами, стимулювання праці останніх з метою досягнення поставлених цілей підприємства та забезпечення добробуту власників.

7. Інтеграційна концепція – розглядає підприємство як відносно стійку, цілісну соціально-економічна систему, основною метою створення якої є інтеграція (об’єднання) в просторі та часу процесів виробництва продукції та відшкодування затрачених ресурсів. Таким чином, діяльність підприємства спрямовується не на задоволення економічних інтересів учасників, а на раціональну організацію виробничого процесу.

8. Концепція підприємства як “відкритої”, матеріально-речової та соціально-економічної системи, яка розглядає діяльність підприємства як погоджений у часі та просторі потік ресурсів (сировини, матеріалів, обладнання, грошей, трудових ресурсів, інформації), результатом якого є створення доданої вартості та формування резервів для майбутнього зростання. Процес функціонування підприємства як “відкритої” матеріально-речової системи можна описати за допомогою моделі “вхід — вихід”. На “вході” підприємство отримує із зовнішнього середовища фінансові і трудові ресурси, інформацію, матеріали, сировину тощо. У процесі діяльності вони перетворюються у продукцію, послуги, нову інформацію, що й формує «вихідні потоки», тобто результати діяльності системи. Через “вхідні” та “вихідні” потоки підприємство сполучається із відповідними ринками. Підприємство як соціально-економічна система характеризується спеціалізацією процесу виробництва продукції, здатної задовольняти потреби цільової групи споживачів. Таким чином, обрана концепція підприємства зосереджує увагу на необхідності, з одного боку, враховувати вплив зовнішнього середовища на діяльність організації, а з іншого, вимагає формувати ефективну виробничу систему.