7. Пояснити методику діагностики кількості соматичного здоров'я (за г.Л.Апанасенко)

Методика діагностики кількості соматичного здоров'я дозволяє комплексно оцінити стан здоров'я людини, тому що поєднує основні антропометричні показники, оцінку стану вегетативної нервової системи й гемодинаміки. Її перевагою є простота, гарна переносимость і безпека для пацієнтів (особливо для пацієнтів старшого віку), система не вимагає спеціального дорогого устаткування, проводить оцінку в загальноприйнятих метричних величинах. Методика може використовуватися для індивідуальної оздоровчої роботи, а також як критерій динамічної оцінки ефективності процесу оздоровлення. Результати всіх етапів дослідження порівнюють із даними в таблиці й визначають клас пацієнта, що також дозволяє уніфікувати й порівнювати дані. При цьому визначають:

Росто-ваговий коефіцієнт (індекс Кетле) – це відношення показника маси тіла до росту індивіда.

Життєвий індекс – це відношення ЖЕЛ до маси тіла досліджуваного

Силовий індекс — оцінює силу м'язів-згиначів пальців найсильнішої кисті (правої або лівої) у кілограмах, у відсотках до маси тіла в кілограмах.

Подвійний добуток – це добуток ЧСС на АДсист, помножене на 102 (ЧСС х Адсист х 102), він відбиває функціональні можливості організму, досконалість роботи вегетативної нервової системи і навіть дозволяє опосередковано судити про МПК при зростаючому навантаженні.

Проба Мартіне-Кушелевского дозволяє визначити функціональний клас випробуваного за рахунок визначення часу відновлення серцевих скорочень після фізичного навантаження. Час відновлення ЧСС до вихідного рівня є критерієм віднесення пацієнта в один з функціональних класів . Аналіз динаміки зміни АТ дозволяє судити про тип реакції на фізичне навантаження. Результати кожної з перерахованих вище проб оцінюються певною кількістю балів, які в підсумку підсумуються

7. Окреслити основні шляхи і форми збереження людиною складових власного здоров’я.

Дуже важливо, що для підтримування здоров’я на оптимальному рівні, недостатньо лише уникати факторів негативного ризику (алкоголізм, тютюнопаління, наркоманія, нераціональне харчування), для цього потрібно розвивати тенденції, які працюють на формування здорового способу життя Є п'ять принципів концепції зміцнення здоров'я:

1) зміцнення здоров'я охоплює все населення в його повсякденному житті, а не зосереджує увагу на людях, що піддаються ризику певних захворювань;

2) зміцнення здоров'я спрямоване на фактори та причини, що детермінують

3) зміцнення здоров'я проводиться різними, шляхами й методами, що доповнюють один одного

4) зміцнення здоров'я розраховане на ефективну й конкретну участь громадськості;

5) професіонали в охороні здоров'я, особливо на рівні первинної медико-санітарної допомоги, відіграють найважливішу роль у впровадженні в маси ідей і засобів зміцнення здоров'я.

До основних принципів здорового способу життя належать:

• соціальні: спосіб життя повинний бути естетичним, моральним, вольовим;

• біологічні: спосіб життя повинний відповідати віковим особливостям, раціонально забезпеченим енергетично, зміцнюючим та якісно динамічним.

Ралізація цих принципів залежить від соціально-економічних заходів та формування моделей поведінки людини. Дотримання здорового способу життя передбачає: прагнення до фізичної досконалості; досягнення душевної, психічної гармонії в житті; забезпечення повноцінного раціонального харчування; виключення з життя самодеструктивної поведінки; дотримання правил особистої гігієни та загартовування організму.