7. Сформулювати і обгрунтувати основні вимоги до спеціаліста із психолого-фізичної реабілітації

Традиційно у суспільній свідомості, при вивченні професійної діяльності спеціалістів соціономічних професій (лікарів, педагогів, соціальних працівників, психологів і т. д.) акцент робився на позитивних аспектах роботи з людьми. Разом з тим цілком очевидно, що саме робота з людьми через високі вимоги, особливу відповідальність і емоційні навантаження потенційно містять в собі небезпеку важких переживань, пов’язаних з робочими ситуаціями, і ймовірність виникнення професійного стресу.

Професійна діяльність спеціаліста із психолого-фізичної реабілітації не залежно від різновиду виконуваної роботи, належить до групи професій з підвищеною моральною відповідальністю за здоров’я і життя окремих людей, груп населення і суспільства в цілому. Постійні стресові ситуації, в які він потрапляє в процесі складної соціальної взаємодії з клієнтом, постійне проникнення в суть соціальних проблем клієнта, особиста незахищеність та інші морально-психологічні фактори здійснюють негативний вплив на його здоров’я.

Виділяють наступні особистісні риси, які бажані для спеціаліста з психофізичної реабілітації: концентрація на клієнті, бажання і здатність йому допомогти відкритість до відмінних від власних поглядів і суджень, гнучкість і терпимість; емпатичність, чутливість, здатність створювати атмосферу емоційного комфорту; автентичність поведінки, тобто здатність декларувати групі істинні емоції і переживання; ентузіазм і оптимізм, віра в здатність учасників до змін і розвитку; врівноваженість, терпимість до фрустрації і невизначеності, високий рівень саморегуляції; впевненість в собі, позитивне ставлення до самого себе, адекватна самооцінка.

7. Окреслити основні підходи щодо попередження негативних наслідків користуванням молоді інтернетом

Спеціаліст по оздоровленню людини повинен надавати сім’ї знання як щодо складнощів «цифрового світу», так і щодо соціальних та медичних проблем, пов’язаних із користуванням молоді інтернетом. Він повинен заохочувати сім’ї до вирішення таких ключових проблем, як переслідування, популярність і статус, депресія та соціальна тривожність, прийняття ризикованих рішень, статевий розвиток. Конкретні способи, з допомогою яких можна допомогти батькам:

1. Розмовляти з дітьми про використання ними інтернету, обговорювати конкретні питання, з якими стикаються сучасні діти онлайн.

2. Працювати над усуненням власних прогалин у знаннях з багатьох технологій, які використовують їхні діти.

3. Обговорити необхідність складання плану використання онлайн-ресурсів. Акцент слід робити на соціальній відповідальності та здоровому способі життя, а не на каральних методах (якщо тільки вони не є дійсно виправданими).

4. Контролювати діяльность дитини в інтернеті через активну участь і спілкування, а не тільки через віддалений моніторинг за допомогою «мережевої няні» («net-nanny» – програмне забезпечення, що використовується для контролю інтернету за відсутності батьків).