7. Охарактеризувати стадії синдрому емоційного вигорання і представити їх як прогресуючий процес

Дж. Грінберг розглядає емоційне вигорання як прогресуючий процес:

1. Перша стадія емоційного вигорання («медовий місяць»). Працівник зазвичай задоволений роботою і завданнями, ставиться до них з ентузіазмом. Однак, в процесі продовження робочих стресів професійна діяльність починає приносити все менше задоволення і працівник стає все менше енергійним.

2. Друга стадія («недостача палива»). З’являється втома, апатія, можуть виникнути проблеми зі сном. За відсутності додаткової мотивації і стимулювання у працівника втрачається інтерес до своєї праці або зникають привабливість роботи в даній організації і продуктивність його діяльності. Можливі порушення трудової дисципліни і віддаленість (дистанціювання) від професійних обов’язків. У випадку високої мотивації працівник може продовжувати горіти, підживлюючись внутрішніми ресурсами, але на шкоду власному здоров’ю.

3. Третя стадія (хронічні симптоми). Надмірна праця без відпочинку, особливо «трудоголіків», призводить до таких фізичних явищ, як виснаження і схильність до захворювань, а також до психологічних переживань - хронічної дражливості, загостреної злоби чи почуття пригніченості, «загнаності в кут». Постійне переживання нестачі часу (синдром менеджера).

4. Четверта стадія (криза). Як правило, розвиваються хронічні захворювання, в результаті чого людина частково чи повністю втрачає працездатність. Посилюються переживання невдоволеності власною ефективністю і якістю життя.

5. П’ята стадія емоційного вигорання («пробивання стіни»). Фізичні і психологічні проблеми переходять в гостру форму і можуть спровокувати розвиток серйозних небезпечних захворювань, які загрожують життю людини. У працівника з’являється стільки проблем, що його кар’єра знаходиться під загрозою.

7. Пояснити методики обчислення і аналізу традиційних показників оцінки стану здоров’я населення

Природний приріст населення — різниця між народжуваністю й смертністю населення з розрахунку на 1000 осіб населення. У цей час у країнах Європи спостерігається зниження природного приросту населення за рахунок зниження народжуваності.

Середня тривалість очікуваного життя — число років, яке у середньому може прожити дане покоління народжених , якщо припустити, що на всьому протязі їхнього життя смертність буде такою ж, як у рік вирахування. У цей час високим показником уважається 65...75 років і більше, середнім 50...65 років і низьким 40...50 років.

Показником постаріння населення є частка осіб 60 років і більше. Високим постарінням населення вважається, якщо така вікова категорія становить 20% населення й більше, помірним постарінням - 5...10%, низьким - 3...5%.

7. Охарактеризувати поняття «парадокс здоров’я» та пояснити причини його існування

Відносно здоров’я у багатьох людей маються серйозні суперечності. З одного боку, цінність здоров’я, зрозуміло, достатньо велика й у буденній свідомості, навіть без посилань на наукові докази. Проте, з другого боку, в установці на збереження здоров’я вираження дієвого, поведінкового компоненту не відповідає ні обсягу знань про здоров’я, ні силі емоційних реакцій на його послаблення. Причому це є властиве не тільки людям здоровим, а й тим, хто вже має достатньо виражені розлади здоров’я. невідповідальність між потребою людини в хорошому здоров’ї, з одного боку, й її зусиллями, спрямованими на збереження й укріплення свого фізичного і психологічного благополуччя, – з другого.Основні причини такого стану речей:

1. Потреба у здоров’ї актуалізується, як правило, у разі його втрати. Здорова людина сприймає своє здоров’я як дане.

2. Дія механізмів захисту, мета яких – виправдання нездорової поведінки.

3. Установка на пасивне ставлення до здоров’я. Хвороби сприймаються як щось випадкове чи таке, що на долю випало. Однією з причин таких установок є недостатність необхідних знань про здоров’я, способи його формування, збереження та зміцнення.

4. Вплив минулого досвіду. Частина інформації про підтримання свого здоров’я, яка не відповідає переконанням, що склалися протягом життя, просто не сприймається людиною або піддається критиці.

5. Ефект теорії реактивності. Виявляється під час планування, створення й оцінення ефективності реклами здорового способу життя, яка часто будується не на пропаганді форм поведінки, які зберігають здоров’я, а на забороні нездорових звичок (наприклад, “паління шкодить здоров’ю”).

6. Особливості соціального мікро- і макрооточення. Соціальне схвалення відіграє вагому роль у формуванні способу життя. Наприклад, у компанії однолітків, які палять, людина менше замислюється над тим, що паління шкідливе, і з більшою ймовірністю стане палити, якщо не має такої звички.

7. Дія ефекту затриманого зворотного зв’язку – одна з головних причин негігієнічної поведінки людей, нехтування правилами здорового способу життя. Коли людина розпочинає раціонально харчуватися, робити ранкову гімнастику, загартовуватись, результат цих дій не помічається відразу, для цього потрібні місяці й роки. Тому часто людина припиняє здійснювати такі заходи й до них не повертається.

8. Брак державної політики у сфері здоров’я