Завдання № 15

1. Розкрити особливості трансформації феномену «цінність здоров’я» в сучасних умовах

Кожна людина хоче бути здоровим. Очевидно, причина невідповідності між потребою в здоров'я і її дійсною повсякденною реалізацією людиною полягає в тім, що здоров'я звичайно сприймається людьми як щось безумовно дане, як сам собою факт, що розуміє, потреба в якому хоча й усвідомлюється, але подібно кисню, відчувається лише в ситуації його дефіциту. Чим адекватніше відношення людини до здоров'я, тим інтенсивніше турбота про нього.

Розходження, обумовлені самооцінкою здоров'я, спостерігаються й у способі життя респондентів. Однією з головних причин цих розходжень є фактори мотиваційного порядку, зокрема усвідомлення людиною міри своєї відповідальності за сохранність і зміцнення здоров'я. Так, якщо особи з гарною самооцінкою здоров'я в 52,5% випадків вважають, що «стан здоров'я людини насамперед залежить від нього самого», те особи із задовільною й поганою самооцінкою - відповідно в 35,5 і 37,3%. Виділяють два типи відношення до здоров'я:

Перший - в охороні здоров'я орієнтований, насамперед, на зусилля самої людини, або умовно «на себе». До першого типу відносяться особи з гарною самооцінкою здоров'я. Їх характеризує схильність приписувати відповідальність за результат своєї діяльності власним зусиллям і здатностям.

Другий - орієнтований переважно на «зовнішні причини», коли зусиллям людини приділяється другорядна роль. До другого типу відносяться особи переважно з поганою й задовільною самооцінкою здоров'я, що приписують відповідальність за результати своєї діяльності зовнішнім силам і обставинам. Отже, характер турботи людини про здоров'я пов'язаний з його особистісними властивостями. Звідси треба, що виховання адекватного відношення до здоров'я нерозривно пов'язане з формуванням особистості в цілому.

2. Охарактеризувати особливості оцінювання здоровья студентів

Здоров'я студентів. Отже, здоров'я характеризується рівнем виражених ознак для кожної особи (або групи осіб). З-поміж таких груп населення з 20-х років минулого століття стали окремо досліджувати постійно зростаючу групу студентської молоді. Здоров'я студентів визначається за такими показниками:

• загальна захворюваність,

• інфекційна захворюваність,

• індекс здоров'я,

• відсоток часто і тривало хворіючих студентів,

• поширеність і структура захворюваності,

• відсоток студентів з нормальним фізичним розвитком,

• відсоток студентів розподілених за групами здоров'я.

Індекс здоров'я визначається за кількістю студентів, які жодного разу не зверталися до лікаря впродовж року. Він зростає вдвічі від І курсу (приблизно 8%) до V курсу (15%). За цей час майже вдвічі збільшується кількість студентів, які часто (більше ніж чотири рази за поточний навчальний рік) і тривалий час хворіють.

3. Пояснити методики обчислення і аналізу комплексного показника громадського здоров’я – «показника суспільного здоров’я»

Суспільне здоров'я відбиває здоров'я індивідуумів, з яких складається суспільство, але не є сумою здоров'я індивідуумів. Навіть ВООЗ дотепер не запропонувало короткого і ємного визначення суспільного здоров'я. «Суспільне здоров'я - такий стан суспільства, що забезпечує умови для активного продуктивного способу життя, не стиснутого фізичними й психічними захворюваннями, тобто це те, без чого суспільство не може створювати матеріальні й духовні цінності, це і є багатство суспільства» (Ю. П.Лисицин).

Потенціал суспільного здоров'я — міра кількості і якості здоров'я людей і його резервів, накопичених суспільством. Індекс суспільного здоров'я — співвідношення здорового і не здорового способу життя населення. Експерти ВООЗ при виробленні стратегії «здоров'я для всіх в XXI столітті» вибрали такі показники суспільного здоров'я: % ВВП, що йде на охорону здоров'я; доступність первинної медико-санітарної допомоги; забезпеченість населення безпечним водопостачанням; % особи, підданих імунізації від інфекційних хвороб; стан харчування дітей, зокрема, % дітей, що народилися з низькою масою тіла (< 2,5 кг); рівень дитячої смертності й середньої тривалості життя; рівень грамотності дорослого населення; частка ВВП на душу населення. У міжнародній практиці для опису суспільного здоров'я традиційно використовують:

1. Комплекс демографічних показників: народжуваність, смертність (загальну, дитячу, перинатальну, вікову), середню тривалість майбутнього життя;

2. Показники захворюваності (загальної, по окремих вікових групах, для інфекційних, хронічних неспецифічних захворювань, окремих видів захворювань, захворюваності з тимчасовою втратою працездатності й т.д.);

3. Показники інвалідності (загальної, дитячої, вікової ;

4. рівень фізичного розвитку.