7. Сформулювати та обгрунтувати вимоги до спеціалістів із психолого-фізичної реабілітації

Традиційно у суспільній свідомості, при вивченні професійної діяльності спеціалістів соціономічних професій (лікарів, педагогів, соціальних працівників, психологів і т. д.) акцент робився на позитивних аспектах роботи з людьми. Разом з тим цілком очевидно, що саме робота з людьми через високі вимоги, особливу відповідальність і емоційні навантаження потенційно містять в собі небезпеку важких переживань, пов’язаних з робочими ситуаціями, і ймовірність виникнення професійного стресу.

Професійна діяльність спеціаліста із психолого-фізичної реабілітації не залежно від різновиду виконуваної роботи, належить до групи професій з підвищеною моральною відповідальністю за здоров’я і життя окремих людей, груп населення і суспільства в цілому. Постійні стресові ситуації, в які він потрапляє в процесі складної соціальної взаємодії з клієнтом, постійне проникнення в суть соціальних проблем клієнта, особиста незахищеність та інші морально-психологічні фактори здійснюють негативний вплив на його здоров’я.

Виділяють наступні особистісні риси, які бажані для спеціаліста з психофізичної реабілітації: концентрація на клієнті, бажання і здатність йому допомогти; відкритість до відмінних від власних поглядів і суджень, гнучкість і терпимість; емпатичність, чутливість, здатність створювати атмосферу емоційного комфорту; автентичність поведінки, тобто здатність декларувати групі істинні емоції і переживання; ентузіазм і оптимізм, віра в здатність учасників до змін і розвитку; врівноваженість, терпимість до фрустрації і невизначеності, високий рівень саморегуляції; впевненість в собі, позитивне ставлення до самого себе, адекватна самооцінка, усвідомлення власних конфліктних областей, потреб, мотивів; багата уява, інтуїція; високий рівень інтелекту.

7. Пояснити, що входить до поняття «самооцінка здоров’я» та

розкрити її роль у визначенні ставлення індивіда до здоров’я.

Ставлення до здоров’я як психічне утворення містить когнітивний, емоційний і поведінковий компоненти.

Когнітивна складова ставлення до здоров’я залежить від психологічної компетентності особистості. Психологічна компетентність особистості зумовлена особливостями буденної психології і психогігієни того соціуму й етносу, до якого належить індивід. Когнітивний компонент характеризує знання людини про своє здоров’я, розуміння ролі здоров’я в життєдіяльності, знання основних факторів, які впливають як негативно, так і позитивно на здоров’я людини.

Мотиваційно-поведінковий компонент визначає місце здоров’я в індивідуальній ієрархії термінальних та інструменттальних цінностей людини, особливості мотивації у здоровому способі життя, а також характеризує особливості поведінки у сфері здоров’я, ступінь прихильності людини до здорового способу життя, особливості поведінки у разі погіршення здоров’я.

Емоційна складова ставлення до здоров’я передбачає переживання свого здоров’я чи нездоров’я й є вкрай значущою в контексті загальної самооцінки особистості, у визначенні її “лінії життя”, “плану життя”, “стилю життя”. Емоційний компонент відображає переживання й почуття людини, пов’язані зі станом її здоров’я, а також особливості емоційного стану, зумовлені погіршенням фізичного чи психічного самопочуття людини.

Відношення до здоров'я обумовлено об'єктивними обставинами, у тому числі вихованням і навчанням. Критерієм міри адекватності відношення до здоров'я в побуті може служити ступінь відповідності дій і вчинків людини вимогам здорового способу життя, а також нормативним вимогам медицини, санітарії, гігієни. Відношення до здоров'я містить у собі й самооцінку людиною свого фізичного й психічного стану, що є свого роду індикатором і регулятором його поводження. Самооцінка фізичного й психічного стану виступає як реальний показник здоров'я людей.

Для зручності порівняння даних щодо самооцінки здоров'я за певний проміжок часу використовують індекс самооцінок здоров'я, який розраховується як середній бал самооцінки здоров'я (від 5 - "дуже добре" до 1 - "дуже погане" здоров'я). Не існує динаміки в оцінці власного стану здоров'я населенням України за останні сім років.

Аналіз взаємозв'язку самооцінки з рядом соціально-демографічних показників показує, що самооцінка здоров'я більше за все залежить від віку респондентів: з віком стан здоров'я погіршується. Існує також кореляція між самооцінкою здоров'я та статтю респондентів: жінки схильні оцінювати своє здоров'я гірше, ніж чоловіки .