47

1. Охарактеризувати поняття «здоров’я» за визначенням вооз і пояснити зміст кожної складової

Здоров’я – це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя людини, а не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів. Здоров’я – це повноцінний стан організму, який характеризується оптимальною саморегуляцією, повною узгодженістю при функціонуванні всіх органів та систем, рівновагою взаємозв’язку організму та зовнішнього середовища, при відсутності хворобливих проявів. Тому основною ознакою здоров’я, є здатність до значної пристосованості організму до впливів різноманітних чинників зовнішнього середовища. Розрізняють три види здоров’я: здоров’я фізичне, психічне й моральне (соціальне):

- фізичне здоров’я – природний стан організму, зумовлений нормальним повноцінним функціонуванням усіх його органів і систем. Якщо всі органи і системи функціонують добре та злагоджено, то й в цілому організм людини, як саморегулююча система функціонує та розвивається;

- психологічне здоров’я, залежить від стану головного мозку, воно характеризується рівнем і якістю мислення, розвитком уваги й пам’яті, ступенем емоційної стійкості, розвитком вольових якостей;

- моральне або соціальне здоров’я, визначається моральними принципами, які є фундаментальною основою соціального життя індивіда, тобто життя в людському суспільстві.

2. Охарактеризувати психічні відхилення, пов’язані зі старінням та їх вплив на здоров'я людини

Старіння не може розглядатися як проста інволюція, згасання й регрес, швидше це триваюча трансформація людини, що включає багато пристосувальних і компенсаторних механізмів. Період старості має ряд відмітних рис, серед яких важливу роль відіграє припинення трудової діяльності або зміна її характеристик (зниження інтенсивності та обсягу). Внаслідок зміни соціального статусу відзначається надлишок вільного часу, звуження звичного кола спілкування, втрата провідної ролі в родині, ослаблення або зміна виховних функцій тощо. Комплекс перерахованих факторів неминуче викликає порушення життєвого стереотипу, веде до необхідності його зміни, адаптації до нових зовнішніх умов. Таким чином, люди старшого віку повинні пристосовуватися не тільки до нової ситуації зовні, але й адекватно реагувати на зміни в самих собі.

Люди похилого віку страждають від психічних захворювань значно частіше, ніж молоді й люди середнього віку, але звертаються до психіатрів і психотерапевтів у два рази рідше, ніж населення в цілому.

Люди старше 60 років часто не звертають уваги на розлади пам’яті, настрою та поведінки, розглядаючи їх як неминучий результат старіння. На жаль, така неправильна точка зору характерна й для родичів, які все пояснюють літнім віком і думають, що однаково нічого не можна зробити. Характерною рисою психопатологічних розладів у літньому й старечому віці є феномен соматизації, тобто тілесного вираження психічних розладів. Такі хворі звертаються по допомогу до лікарів загального профілю, які не завжди можуть розпізнати психічні порушення в літніх пацієнтів, особливо якщо це стосується депресивних порушень і легких розладів пам’яті й мислення.

У пацієнтів літнього віку широко представлені різні прояви неврозоподібного синдрому, в основі якого — насамперед церебральний атеросклероз. Хворі стають дратівливими, нетерплячими, погано переносять шум, легко з’являються сльози на очах, відзначається зниження пам’яті, порушується сон. Найпоширеніше психічне порушення літнього віку — депресія.