§ 3.Правовий режим лiкувально- оздоровчих, курортних та рекреацiйних зон

0. Поняття та особливостi правового регулювання лiкувально-оздоровчих та курортних зон

Певнi особливостi в правовому регулюваннi мають при- роднi територiї, якi наділені особливими природними харак- теристиками i можуть забезпечити життєво необхiднi потреби людини в оздоровленнi, вiдпочинку, нормальному iснуваннi. Збереження i охорона таких територiй (зон) можлива при на- явностi детального, досконалого правового регулювання. До таких зон належать курортнi, рекреацiйнi, лiкувально-оздоров- чi. Цi види природних територiй визначенi рядом законодав- чих актiв.

Зокрема, стосовно курортних i лiкувально-оздоровчих зон, вперше законодавством України вони були видiленi i вiднесе- нi до природних територiй та об’єктiв, що пiдлягають особливiй охоронi, Законом України «Про охорону навколишнього при- родного середовища». Стаття 62 цього Закону встановлює: ку- рортними i лiкувально-оздоровчими зонами визнаються терито- рiї, якi мають вираженi природнi лiкувальнi фактори: мiнеральнi

джерела, клiматичнi та iншi умови, сприятливi для лiкування i оздоровлення людей.

У системi категорiй земель Земельний кодекс України видi- ляє землi оздоровчого призначення — землi, що мають природ- нi лiкувальнi властивостi, якi використовуються або можуть використовуватись для профiлактики захворювань i лiкування людей (ст. 47).

У Водному кодексi України, зокрема в ст. 62, визначено по- няття лiкувальних водних об’єктiв, тобто тих, що мають природ- нi лiкувальнi властивостi, а в ст. 64 кодексу говориться також про користування водами i видiлення дiлянок водних об’єктiв для оздоровчих, рекреацiйних i спортивних цiлей.

Лiсовий кодекс України в системi категорiй лiсiв видiляє рекреацiйно-оздоровчi лiси (ст. 39), а також визначає право ви- користання корисних властивостей лісів для культурно-оздо- ровчих, рекреацiйних, спортивних, туристичних та освітньо-ви- ховних цiлей (ст. 67).

Спецiальне правове регулювання вiдносин, що розглядають- ся, міститься у Законi України «Про курорти»¹. Стаття 1 цього Закону дає визначення понять «курорт» i «лiкувально-оздоров- ча мiсцевiсть». Курорт — освоєна природна територiя на зем- лях оздоровчого призначення, що має природнi лiкувальнi ресур- си, необхiднi для їх експлуатацiї будiвлi та споруди з об’єктами iнфраструктури, використовується з метою лiкування, медич- ної реабiлiтацiї, профiлактики захворювань та для рекреацiї i пiдлягає особливiй охоронi. Лiкувально-оздоровча мiсцевiсть — природна територiя, що має мiнеральнi та термальнi води, лi- кувальнi грязi, озокерит, ропу лиманiв та озер, клiматичнi та iншi природнi умови, сприятливi для лiкування, медичної реабiлi- тацiї та профiлактики захворювань.

Стаття 4 Закону України «Про курорти» розрiзняє курорти державного i мiсцевого значення. До курортiв державного зна- чення належать природнi територiї, що мають особливо цiннi та унiкальнi природнi лiкувальнi ресурси (тi, що рiдко (не часто) зустрiчаються на територiї України, мають обмежене поширення або невеликi запаси у родовищах та є особливо сприятливими i ефективними для використання з метою лiкування, медичної

¹ Вiдомостi Верховної Ради України. — 2000. —№ 50. — Ст. 435.

реабiлiтацiї та профiлактики захворювань). До курортiв мiсцево- го значення належать природнi територiї, що мають загальнопо- ширенi природнi лiкувальнi ресурси (якi зустрiчаються в рiзних регiонах України, мають значнi запаси та придатнi для викорис- тання з метою лiкування, медичної реабiлiтацiї та профiлакти- ки захворювань).

Як бачимо, законодавство не вiдзначається чiткiстю i одно- типнiстю при оперуваннi поняттями в данiй сферi вiдносин. До- цiльно було б чiтко визначити i розмежувати поняття «курорт- них зон», «лiкувально-оздоровчих зон», «курортiв» тощо.

Зокрема, лiкувально-оздоровчими зонами мали б визнаватись природнi територiї, що мають явнi лiкувально-оздоровчi влас- тивостi i природнi лiкувальнi ресурси. Вони повиннi виявля- тись, облiковуватись, братись пiд особливу охорону. Як вiд- значається в лiтературi, лiкувально-оздоровча мiсцевiсть також має природнi ресурси, але, на вiдмiну вiд курортної, у неї не завжди є необхiдна для органiзацiї лiкування та оздоровлення людей iнфраструктура i, вiдповiдно, юридичний статус курор- ту. Саме лiкувально-оздоровчi мiсцевостi треба розглядати як резервнi територiї, на яких в майбутньому можливе створення курортiв¹.

Курортною зоною є освоєна лiкувально-оздоровча територiя (зона), на якiй розмiщенi об’єкти iнфраструктури, лiкувально- курортнi заклади, призначенi для органiзацiї лiкування, реабiлi- тацiї, профiлактики захворювань.

Юридичними ознаками курортних, лiкувально-оздоровчих зон i курортiв виступають:

• пiдтверджена у встановленому порядку наявнiсть приро- дних лiкувальних ресурсiв або лiкувальних оздоровчих ресур- сiв, придатних для використання з метою поновлення та змiц- нення здоров’я людей;

• наявнiсть вiдповiдних висновкiв щодо можливостi вико- ристання таких територiй для лiкування, оздоровлення, вiдпо- чинку, в тому числi для органiзацiї господарської дiяльностi;

• прийняття вiдповiдними органами рiшення про оголошен- ня цих територiй та встановлення їх меж, розмiрiв, видiв;

¹ Екологiчне право України: Пiдручник - За ред. А. П. Гетьмана, М. В. Шуль- ги. — Харкiв, 2005. — С. 313—314.

• визначення порядку господарювання, проживання i при- родокористування для забезпечення охорони зазначених зон, за- хисту їх вiд забруднення i передчасного виснаження¹.

Порядок оголошення, визначення лiкувально-оздоровчих та ку- рортних зон детально врегульований лише стосовно створення курортiв i включає ряд етапiв (статтi 7—11 Закону України «Про курорти»):

• подання клопотання про оголошення природних терито- рiй курортними, що може здiйснюватись органами виконавчої влади, мiсцевого самоврядування, зацiкавленими пiдприємства- ми, установами, органiзацiями, громадянами;

• розгляд цих клопотань, який здiйснюється: щодо природ- них територiй державного значення — спецiально уповноваже- ним центральним органом виконавчої влади з питань дiяльностi курортiв з урахуванням пропозицiй Верховної Ради Автономної Республiки Крим, обласних, Київської та Севастопольської мi- ських рад; щодо природних територiй мiсцевого значення — вiд- повiдними мiсцевими органами виконавчої влади з питань дiяль- ностi курортiв. Таким органом на сьогоднi виступає Державний департамент з питань дiяльностi курортiв, що дiє в складi Мiнi- стерства охорони здоров’я України, Положення про нього затвер- джене постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 06.05.2001 р.²;

• погодження схвалених клопотань з власниками чи корис- тувачами земельних дiлянок;

• розроблення проектiв оголошення природних територiй курортними з обов’язковим проведенням державної екологiч- ної та санiтарно-гiгiєнiчної експертизи;

• прийняття рiшення про оголошення природних територiй курортними, якi приймаються: щодо курортiв державного зна- чення — Верховною Радою України за поданням Кабiнету Мiнi- стрiв України; щодо курортiв мiсцевого значення — Верховною Радою АРК, обласними, Київською та Севастопольською мiськи- ми ради за поданням вiдповiдними органами виконавчої влади. Стосовно визначення статусу iнших лiкувально-оздоровчих територiй та ресурсiв, то окремi положення з цього питання ре-

¹ Екологiчне право: Особлива частина: Пiдруч. для студ. юрид. вузiв i фак. - За ред. В. I Андрейцева. — К., 2001. — С. 484.

² Офiцiйний вiсник України. — 2001. — № 20. — Ст. 843.

гулюються поресурсовими кодексами. Зокрема, вiдповiдно до ст. 20 Земельного кодексу України вiднесення земель до тiєї чи iншої категорiї (в тому числi — оздоровчого призначення) здiйс- нюється на пiдставi рiшень органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування; вiдповiдно до ст. 62 Водного кодексу України перелiк водних об’єктiв, вiднесених до категорiї лiку- вальних, iз зазначенням запасiв вод та їх лiкувальних властиво- стей, а також iнших сприятливих для лiкування i профiлактики умов, затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України за поданням спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої вла- ди з питань охорони здоров’я, спецiально уповноваженого цент- рального органу виконавчої влади з питань геологiї та викорис- тання надр i спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань водного господарства.

Правовий режим вiдповiдних зон має свої особливостi, зумов- ленi природними особливостями самих територiй i спрямований, в першу чергу, на збереження лiкувальних, оздоровчих, рекреа- цiйних характеристик, попередження їх забруднення i виснажен- ня. Особливостями правового режиму лiкувально-оздоровчих та курортних зон є:

• можливiсть встановлення бiльш суворих екологiчних нор- мативiв, що передбачено ст. 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»;

• цiльове використання в залежностi вiд їх властивостей — лiкувальних, оздоровчих тощо;

• обмеження господарської та iншої дiяльностi, що може не- гативно вплинути на їх природнi характеристики.

За загальним правилом згiдно з ст. 62 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» в межах ку- рортних i лiкувально-оздоровчих зон забороняється дiяльнiсть, яка суперечить їх цiльовому призначенню або може негативно впливати на лiкувальнi якостi i санiтарний стан територiї, що пiдлягає охоронi.

Найбiльш детально врегульована правова режим охорони лiкувальних ресурсiв курортiв. У межах курорту встановлюєть- ся округ санiтарної охорони, зовнiшнiй контур якого збiгається з межею курорту та в межах якого забороняється будь-якi ро- боти, що призводять до забруднення ґрунту, повiтря, завдають шкоди лiсу тощо (статтi 27, 28, 29 Закону України «Про курор-

ти»). Цей округ подiляється на зони: перша зона — зона суворо- го режиму (її режим встановлений ст. 31 Закону); друга — зо- на обмежень (ст. 32 Закону); третя — зона спостережень (ст. 33 Закону).

За порушення режиму лiкувально-оздоровчих та курортних зон традицiйно може бути застосована кримiнальна, адмiнiст- ративна, дисциплiнарна та цивiльно-правова вiдповiдальнiсть. Щоправда, законодавство не мiстить спецiальних норм, якi б передбачали власне вiдповiдальнiсть за порушення режиму да- них зон, що є значним недолiком, i вiдповiдно, в залежностi вiд виду порушення, вiдповiдальнiсть застосовується як за лiсо-, водо-, надро- та iншi порушення.