Екологiчної мережi україни

Анотація. У роздiлi розкривається поняття, особливостi правового ре− жиму, перелiк складових структурних елементiв екологiчної мережi України та дається їх характеристика. В окремому параграфi подаєть− ся характеристика правового режиму територiй та об’єктiв природно− заповiдного фонду — їх поняття, класифiкацiя, режим власностi i ви− користання, порядок створення, управлiння i контролю, особливостi окремих видiв територiй та об’єктiв. Окремо аналiзуються лiкуваль− но−оздоровчi, курортнi та рекреацiйнi зони. В роздiлi представленi їх поняття, ознаки, особливостi правового режиму, порядок встановлен− ня та охорони. Видiленi й iншi складовi екологiчної мережi, зокрема, водно−болотнi угiддя, що мають мiжнародне значення, полезахиснi лi− совi смуги, вiдновлювальнi територiї екомережi тощо та подана їх за− гальна характеристика.

Ключовi поняття: бiосфернi заповiдники; ботанiчнi сади; водно−бо− лотнi угiддя, що мають мiжнародне значення; дендрологiчнi парки; державний кадастр територiй та об’єктiв природно−заповiдного фон− ду; екологiчна мережа України; заказники; заповiднi урочища; зоо− логiчнi парки; курорт; курортнi зони; лiкувально−оздоровчi зони; на− цiональнi природнi парки; округ санiтарної охорони курорту; пам’ятки природи; парки−пам’ятки садово−паркового мистецтва; полезахиснi лi− совi смуги; природнi заповiдники; природно−заповiдний фонд України; радiоактивно забрудненi землi; регiональнi ландшафтнi парки; рекреа− цiйнi зони; юридична вiдповiдальнiсть за порушення режиму природ− но−заповiдного фонду.

§ 1. Поняття, особливостi, структурнi елементи екологiчної мережi України

Однiєю з перших форм охорони навколишнього при- родного середовища була заповiдна (консервативна) форма, метою якої є збереження в первинному, природному станi особ- ливих, унiкальних чи типових за своїми характеристиками при-

родних територiй та об’єктiв i максимальне обмеження госпо- дарського впливу на них.

Тривалий час в Українi вона здiйснювалась в рамках регу-

лювання органiзацiї та забезпечення правового режиму природ- но-заповiдного фонду України на основi Закону України «Про природно-заповiдний фонд України»¹. Останнi роки цим пи- танням почала придiлятись все бiльша увага на державному рiв- нi, вiдбувається розширення площi природно-заповiдних тери- торiй та видiлення iнших особливо охоронюваних територiй. Верховна Рада України 22.09.1994 р. прийняла постанову «Про Програму перспективного розвитку заповiдної справи в Украї- нi»², метою якої було визначено полiпшення умов для збере- ження територiй та об’єктiв природно-заповiдного фонду як на- цiонального надбання, забезпечення подальшого науково об- ґрунтованого розвитку заповiдної справи в Українi на основi визнання її соцiального, економiчного та екологiчного значення для усталеного розвитку держави та народу України. На вико- нання Конвенцiї про водно-болотнi угiддя, що мають мiжнарод- не значення, головним чином як середовище iснування водо- плавних птахiв (Рамсар, 1971 р.) постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 29.08.2002 р. був затверджений Порядок надання водно-болотним угiддям статусу водно-болотних угiдь мiж- народного значення³, якi вiдповiдно отримали своє спецiальне регулювання. Ще ранiше 21.09.2000 р. був прийнятий Закон України «Про Загальнодержавну програму формування нацiо- нальної екологiчної мережi України на 2000—2015 роки»⁴, яким було введено нове комплексне поняття «екологiчна мережа». Загальнодержавна програма формування нацiональної екологi- чної мережi України на 2000—2015 роки розроблена в контекстi вимог щодо подальшого опрацювання, вдосконалення та розви- тку екологiчного законодавства України, а також вiдповiдно до рекомендацiй Всеєвропейської стратегiї збереження бiологiчно- го та ландшафтного рiзноманiття (1995 р.) щодо питання фор- мування Всеєвропейської екологiчної мережi як єдиної просто-

¹ Вiдомостi Верховної Ради України. — 1992. — № 34. — Ст. 502.

² Там само. — 1994. — № 48. — Ст. 430.

³ Офiцiйний вiсник України. — 2002. — № 36. — Ст. 1693.

⁴ Вiдомостi Верховної Ради України. — 2000. — № 47. — Ст. 405.

рової системи територiй країн Європи з природним або частко- во змiненим станом ландшафту. Наступним кроком у напрямi забезпечення правового регулювання територiй та об’єктiв, що мають особливу природоохоронну цiннiсть, стало прийняття За- кону України «Про екологiчну мережу України»¹.

Вiдповiдно до ст. 3 Закону України «Про екологiчну мере- жу України» екомережа — єдина територiальна система, яка утворюється з метою полiпшення умов для формування та вiд- новлення довкiлля, пiдвищення природно-ресурсного потенцiалу територiї України, збереження ландшафтного та бiорiзнома- нiття, мiсць оселення та зростання цiнних видiв тваринного i рослинного свiту, генетичного фонду, шляхiв мiграцiї тварин че- рез поєднання територiй та об’єктiв природно-заповiдного фон- ду, а також iнших територiй, якi мають особливу цiннiсть для охорони навколишнього природного середовища i вiдповiдно до за- конiв та мiжнародних зобов’язань України пiдлягають особли- вiй охоронi.

Особливiстю встановлення такого роду об’єкта екологiчно- го права та його правової охорони є комплексний, системний пiдхiд до формування, встановлення, регулювання, використан- ня та охорони природних елементiв, що до неї входять. Фор- мування екомержi передбачає створення територiально-цiлiс- ного природного комплексу територiй та об’єктiв з особливим правовим режимом. Слiд зауважити, що ранiше дiючi норми за- конодавства, якi встановлювали особливий природоохоронний режим окремих природних об’єктiв та територiй природно-за- повiдного фонду, не передбачали взаємоузгодження дiй у цiй галузi, екологiчно збалансованого пiдходу до запровадження єдиної системи цих об’єктiв, що характерне для формування екомережi.

Закон України «Про екологiчну мережу України» передба- чає подiл структурних елементiв екологiчної мережi на чи чоти- ри типи, забезпечуючи єднiсть та взаємозв’язок елементiв: клю- човi, сполучнi, буфернi та вiдновлюванi. Ключовi територiї за- безпечують збереження найбiльш цiнних i типових для даного регiону компонентiв ландшафтного та бiорiзноманiття (це, зокре- ма, територiї природно-заповiдного фонду). Сполучнi територiї

¹ Вiдомостi Верховної Ради України. — 2004. — № 45. — Ст. 502.

(екокоридори) поєднують мiж собою ключовi територiї, забез- печують мiграцiю тварин та обмiн генетичного матерiалу. Буфер- нi територiї забезпечують захист ключових та сполучних терито- рiй вiд зовнiшнiх впливiв. Вiдновлюванi територiї забезпечують формування просторової цiлiсностi екомережi, для яких мають бути виконанi першочерговi заходи щодо вiдтворення первин- ного природного стану.

До складових структурних елементiв екомережi вiдповiдно до ст. 5 Закону України «Про екологiчну мережу України» вклю- чаються: а) територiї та об’єкти природно-заповiдного фонду; б) землi водного фонду, водно-болотнi угiддя, водоохороннi зо- ни; в) землi лiсового фонду; г) полезахиснi лiсовi смуги та iншi захиснi насадження, якi не вiднесенi до земель лiсового фонду; ґ) землi оздоровчого призначення з їх природними ресурсами; д) землi рекреацiйного призначення, якi використовуються для органiзацiї масового вiдпочинку населення i туризму та прове- дення спортивних заходiв; е) iншi природнi територiї та об’єкти (дiлянки степової рослинностi, пасовища, сiножатi, кам’янi роз- сипи, пiски, солончаки, земельнi дiлянки, в межах яких є при- роднi об’єкти, що мають особливу природну цiннiсть); є) земель- нi дiлянки, на яких зростають природнi рослиннi угруповання, занесенi до Зеленої книги України; ж) територiї, якi є мiсцями перебування чи зростання видiв тваринного i рослинного свiту, занесених до Червоної книги України; з) частково землi сiль- ськогосподарського призначення екстенсивного використання — пасовища, луки, сiножатi тощо; и) радiоактивно забрудненi зем- лi, що не використовуються та пiдлягають окремiй охоронi як природнi регiони з окремим статусом.

Нацiональна екологiчна мережа охоплює елементи загально- державного i мiсцевого значення, якi визначаються за наукови- ми, правовими, технiчними, органiзацiйними та фiнансово-еко- номiчними критерiями. Закон України «Про екологiчну мережу України» закрiплює порядок проектування екомережi, яке здiйс- нюється шляхом розроблення регiональних, мiсцевих та зведе- ної схеми формування екомережi України, що є складовою Ге- неральної схеми планування територiї України i затверджуєть- ся Верховною Радою України (статтi 14—17 Закону України

«Про екологiчну мережу України», п. 7 Загальнодержавної про-

грами формування нацiональної екологiчної мережi України на 2000—2015 роки).

Для координацiї дiяльностi центральних i мiсцевих орга- нiв виконавчої влади — виконавцiв Загальнодержавної про- грами формування нацiональної екологiчної мережi України на 2000—2015 роки створена i дiє Координацiйна рада з питань формування нацiональної екологiчної мережi. Її правовий ста- тус визначний Положенням про Координацiйну раду з питань формування нацiональної екологiчної мережi, затвердженим постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 29.11.2001 р.¹. Аналогiчнi координацiйнi ради створюються при Радi мiнi- стрiв Автономної Республiки Крим, обласних, Київськiй та Севастопольськiй мiських державних адмiнiстрацiях (зокре- ма, розпорядженням Київської мiської державної адмiнiстра- цiї вiд 11.02.2004 р. утворено та затверджено Положення про Координацiйну раду з питань формування регiональної еколо- гiчної мережi у м. Києвi).

На територiях — складових нацiональної екологiчної мере- жi має бути забезпечено проведення спецiальних заходiв, спря- мованих на запобiгання знищенню чи пошкодженню природ- них ландшафтiв, природних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, збереження видiв тварин i рослин, занесених до Червоної книги України, полiпшення середови- ща їх iснування, створення належних умов для розмноження у природних умовах та для розселення. Як зазначає ст. 6 Закону України «Про екологiчну мережу України», включення тери- торiй та об’єктiв до перелiку територiй та об’єктiв екомережi не призводить до змiни форми власностi i категорiї земель на вiдповiднi земельнi дiлянки та iншi природнi ресурси їх влас- ника чи користувача, однак власники i користувачi територiй та об’єктiв, включених до перелiкiв територiй та об’єктiв еко- мережi, зобов’язанi забезпечувати їх використання за цiльовим призначенням. Власники i користувачi територiй та об’єктiв, включених до перелiкiв територiй та об’єктiв екомережi, беруть на себе зобов’язання щодо збереження природних ресурсiв, їх екологiчно-збалансованого та рацiонального використання (ст. 16 Закону).

¹ Офiцiйний вiсник України. — 2001. — № 49. — Ст. 2192.