§ 3. Охорона земель. Юридична вiдповiдальнiсть за порушення земельного законодавства

Охорона земель — система правових, органiзацiйних, еко- номiчних, технологiчних та iнших заходiв, спрямованих на рацiо- нальне використання земель, запобiгання необґрунтованому ви- лученню земель сiльськогосподарського призначення для несiль- ськогосподарських потреб, захист вiд шкiдливого антропогенного впливу, вiдтворення i пiдвищення родючостi ґрунтiв, пiдвищення продуктивностi земель лiсового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, ре- креацiйного та iсторико-культурного призначення (ст. 162 Зе- мельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про охорону земель», ст. 1 Закону України «Про державний контроль за ви- користанням та охороною земель»).

Завданням охорони земель, як зазначено в ст. 163 Земельно- го кодексу, є забезпечення збереження та вiдтворення земель-

них ресурсiв, екологiчної цiнностi природних i набутих якостей земель.

Змiстом охорони земель є система рiзного роду заходiв, що здiйснюються для забезпечення виконання поставлених завдань. Стаття 164 Земельного кодексу України закрiплює: «Охорона земель включає: а) обґрунтування i забезпечення досягнення ра- цiонального землекористування; б) захист сiльськогосподарсь- ких угiдь, лiсових земель та чагарникiв вiд необґрунтованого їх вилучення для iнших потреб; в) захист земель вiд ерозiї, селiв, пiдтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушен- ня, ущiльнення, забруднення вiдходами виробництва, хiмiчни- ми та радiоактивними речовинами та вiд iнших несприятливих природних i техногенних процесiв; г) збереження природних вод- но-болотних угiдь; ґ) попередження погiршення естетичного ста- ну та екологiчної ролi антропогенних ландшафтiв; д) консерва- цiю деградованих i малопродуктивних сiльськогосподарських угiдь.» Як зазначається в коментарi до вiдповiдної статтi Земель- ного кодексу, в нiй наведено широкий перелiк заходiв, кожен з яких може охоплювати нескiнченну кiлькiсть землеохоронних заходiв¹.

Аналогiчного роду ст. 22 Закону України «Про охорону зе- мель» встановлює iншу систему заходiв охорони земель, яка характеризується ще вищим рiвнем узагальнення, i охоплює: дер- жавну комплексну систему спостережень; розроблення загаль- нодержавних i регiональних (республiканських) програм вико- ристання та охорони земель, документацiї iз землеустрою в га- лузi охорони земель; створення екологiчної мережi; здiйснення природно-сiльськогосподарського, еколого-економiчного, про- тиерозiйного та iнших видiв районування (зонування) земель; економiчне стимулювання впровадження заходiв щодо охорони та використання земель i пiдвищення родючостi ґрунтiв; стан- дартизацiю i нормування.

Аналiзуючи заходи охорони земель, передбаченi Земельним кодексом України та Законом України «Про охорону земель», їх можна згрупувати за рiзними критерiями. Зокрема, в системi заходiв охорони земель можна видiляти наступнi.

¹ Науково-практичний коментар Земельного кодексу України - За заг. ред.

В. В. Медведчука. — К., 2004. — С. 463.

1. Загальнi вимоги i заходи, якi стосуються всiх категорiй земель та заходи щодо охорони окремих категорiй земель, якi визначаються специфiкою їх правового режиму. Зокрема, в За- конi України «Про охорону земель» видiлено окремi норми, якi присвяченi особливостям охорони земель оздоровчого, рекреа- цiйного, iсторико-культурного, природно-заповiдного та iншого природоохоронного призначення (ст. 50), земель водного фонду (ст. 43). Безпосереднi охороннi вимоги стосовно окремих катего- рiй земель мiстяться i у вiдповiдних статтях Земельного кодексу, якi визначають їх правовий режим. Спецiальнi заходи охорони земель водного фонду, земель лiсогосподарського, оздоровчого, природно-заповiдного та iншого природоохоронного призначен- ня закрiпленi в Лiсовому, Водному кодексах, законах України

«Про екологiчну мережу України», «Про природно-заповiдний фонд України», вiдповiдних пiдзаконних актах.

2. Заходи охорони, якi здiйснюються власниками чи корис- тувачами земельних дiлянок у межах своїх земельних дiлянок, та заходи охорони, якi повиннi здiйснювати суб’єкти господар- ської дiяльностi, що безпосередньо не пов’язана з використанням земельної дiлянки (заходи охорони вiд забруднення небезпечни- ми речовинами (ст. 45 Закону України «Про охорону земель»); заходи охорони вiд забруднення вiдходами (ст. 46 Закону); за- ходи охорони при застосування нових технiчних засобiв i тех- нологiй (ст. 49 Закону)). Вiдповiдно до ст. 35 Закону власники i землекористувачi, в тому числi орендарi, земельних дiлянок при здiйсненнi господарської дiяльностi зобов’язанi: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних дiлянках господарську дiяльнiсть спо- собами, якi не завдають шкiдливого впливу на стан земель та родючiсть ґрунтiв; пiдвищувати родючiсть ґрунтiв та зберiгати iншi кориснi властивостi землi на основi застосування еколого- безпечних технологiй обробiтку i технiки, здiйснення iнших за- ходiв, якi зменшують негативний вплив на ґрунти, запобiгають безповоротнiй втратi гумусу, поживних елементiв тощо; дотри- муватися стандартiв, нормативiв при здiйсненнi протиерозiйних, агротехнiчних, агрохiмiчних, мелiоративних та iнших заходiв, пов’язаних з охороною земель, збереженням i пiдвищенням ро- дючостi ґрунтiв та ряд iнших.

3. Окрему групу становлять заходи охорони ґрунтiв. Вiдпо- вiдно до ст. 1 Закону України «Про охорону земель» охорона ґрунтiв — система правових, органiзацiйних, технологiчних та iнших заходiв, спрямованих на збереження i вiдтворення родю- чостi та цiлiсностi ґрунтiв, їх захист вiд деградацiї, ведення сiль- ськогосподарського виробництва з дотриманням ґрунтозахис- них технологiй та забезпеченням екологiчної безпеки довкiлля. Стаття 37 Закону України «Про охорону земель» встановлює основнi вимоги до охорони родючостi ґрунтiв (зокрема, заборо- няється використання земельних дiлянок способами, що приз- водять до погiршення їх якостi; на землях сiльськогосподарсь- кого призначення може бути обмежена дiяльнiсть щодо: виро- щування певних сiльськогосподарських культур, застосування окремих технологiй їх вирощування або проведення окремих агротехнiчних операцiй; розорювання сiножатей, пасовищ; ви- користання деградованих, малопродуктивних, а також техно- генно забруднених земельних дiлянок; необґрунтовано iнтен- сивного використання земель). Стаття 168 Земельного кодексу України встановлює заборону власникам землi та землекорис- тувачам на зняття та перенесення ґрунтового покриву земель- них дiлянок без спецiального дозволу органiв, що здiйснюють державний контроль за використанням та охороною земель. На- казом Держкомзему України вiд 4.01.2005 р. затверджено По- рядок видачi дозволiв та анулювання спецiальних дозволiв на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрун- ту) земельних дiлянок¹. Вiдповiдно до ст. 53 Закону України

«Про охорону земель» забороняється вивезення ґрунтової маси за межi територiї України, крiм зразкiв для проведення науко- вих дослiджень.

4. Особливi заходи охорони встановлюються земельним за- конодавством щодо окремих територiй, якi з тих чи iнших при- чин не пiдлягають господарському використанню або допуска- ють обмежене їх використання. В системi таких територiй та зе- мель можна видiляти:

а) деградованi землi. Деградацiя земель — природне або ан- тропогенне спрощення ландшафту, погiршення стану, складу, корисних властивостей i функцiй земель та iнших органiчно по-

¹ Офiцiйний вiсник України. — 2005. — № 4. — С. 236.

в’язаних iз землею природних компонентiв (ст. 1 Закону Украї- ни «Про охорону земель»). До деградованих земель вiдносять- ся: а) земельнi дiлянки, поверхня яких порушена внаслiдок зем- летрусу, зсувiв, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо; б) земельнi дiлянки з еродованими, перезволо- женими, з пiдвищеною кислотнiстю або засоленiстю, забрудне- ними хiмiчними речовинами ґрунтами та iншi (ст. 171 Земель- ного кодексу України);

б) малопродуктивнi землi. До малопродуктивних земель вiд- носяться сiльськогосподарськi угiддя, ґрунти яких характери- зуються негативними природними властивостями, низькою ро- дючiстю, а їх господарське використання за призначенням є еко- номiчно неефективним (ст. 171 Земельного кодексу);

в) порушенi землi. Порушенi землi — землi, що втратили свою господарську та екологiчну цiннiсть через порушення ґрунтового покриву внаслiдок виробничої дiяльностi людини або дiї природних явищ (ст. 1 Закону України «Про охорону земель»).

г) техногенно забрудненi землi. Техногенно забрудненi зем- лi — це землi, забрудненi внаслiдок господарської дiяльностi лю- дини, що призвела до деградацiї земель та її негативного впливу на довкiлля i здоров’я людей. До техногенно забруднених зе- мель вiдносяться землi радiацiйно небезпечнi та радiоактивно забрудненi, землi, забрудненi важкими металами, iншими хiмiч- ними елементами тощо (ст. 169 Земельного кодексу). Самостiй- ний правовий режим в системi техногенно забруднених земель встановлений Законом України «Про правовий режим тери- торiї, що зазнала радiоактивного забруднення внаслiдок Чор- нобильської катастрофи»¹ щодо радiоактивно забруднених зе- мель — земель, якi потребують проведення заходiв радiацiйного захисту та iнших спецiальних втручань, спрямованих на обме- ження додаткового опромiнення, зумовленого Чорнобильською катастрофою, та забезпечення нормальної господарської дiяль- ностi (ст. 4 Закону).

Основними заходами по охоронi, вiдновленню вiдповiдних категорiй земель виступає консервацiя та рекультивацiя. Рекуль- тивацiя порушених земель — це комплекс органiзацiйних, тех-

¹ Вiдомостi Верховної Ради України. — 1991. — № 16. — Ст.198.

нiчних i бiотехнологiчних заходiв, спрямованих на вiдновлення ґрунтового покриву, полiпшення стану та продуктивностi пору- шених земель (ст. 166 Земельного кодексу). Рекультивацiї пiдля- гають землi, якi зазнали змiн у структурi рельєфу, екологiчному станi ґрунтiв i материнських порiд та у гiдрологiчному режимi внаслiдок проведення гiрничодобувних, геологорозвiдувальних, будiвельних та iнших робiт. Консервацiя земель — припинен- ня господарського використання на визначений термiн та залу- ження або залiсення деградованих i малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологiчно та економiчно неефективним, а також техногенно забруднених земельних дi- лянок, на яких неможливо одержувати екологiчно чисту про- дукцiю, а перебування людей на цих земельних дiлянках є не- безпечним для їх здоров’я (ст. 1 Закону України «Про охорону земель», глава 28 Земельного кодексу України). Наказом Держ- комзему України вiд 17.10.2002 р. затверджено Порядок консер- вацiї земель¹.

Охорона землi як природного об’єкта може одночасно роз- глядатись i як охорона прав власникiв земельних дiлянок i зем- лекористувачiв, права яких виникають саме щодо землi як при- родного ресурсу. В системi цих заходiв особливе мiсце займає вiдшкодування збиткiв власникам землi i землекористувачам, що регулюється главою 24 Земельного кодексу України та По- рядком визначення та вiдшкодування збиткiв власникам землi i землекористувачам, затвердженим постановою Кабiнету Мiнiс- трiв України вiд 19.04.1993 р. Вiдповiдно до ст. 156 Земельного кодексу України власникам землi та землекористувачам вiдшко- довуються збитки, заподiянi внаслiдок: а) вилучення (викупу) сiльськогосподарських угiдь, лiсових земель та чагарникiв для потреб, не пов’язаних iз сiльськогосподарським i лiсогосподар- ським виробництвом; б) тимчасового зайняття сiльськогоспо- дарських угiдь, лiсових земель та чагарникiв для iнших видiв використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних дiлянок; г) погiршення якостi ґрунтового покриву та iнших корисних властивостей сiльськогосподарських угiдь, лi- сових земель та чагарникiв; ґ) приведення сiльськогосподарсь- ких угiдь, лiсових земель та чагарникiв у непридатний для ви-

користання стан; д) неодержання доходiв за час тимчасового не- використання земельної дiлянки.

При цьому вiд вiдшкодування збиткiв слiд вiдрiзняти вiд- шкодування втрат сiльськогосподарського i лiсогосподарського виробництва. Вiдповiдно до ст. 207 Земельного кодексу Украї- ни втрати сiльськогосподарського i лiсогосподарського вироб- ництва включають втрати сiльськогосподарських угiдь, лiсових земель та чагарникiв, внаслiдок вилучення (викупу) їх для по- треб, не пов’язаних iз сiльськогосподарським i лiсогосподарсь- ким виробництвом, а також втрати, завданi обмеженням у зем- лекористуваннi та погiршенням якостi земель внаслiдок нега- тивного впливу, спричиненого дiяльнiстю громадян, юридичних осiб, органiв мiсцевого самоврядування або держави, а також у зв’язку з виключенням сiльськогосподарських угiдь, лiсових земель i чагарникiв iз господарського обiгу внаслiдок встанов- лення охоронних, санiтарних та iнших захисних зон. Вони ком- пенсуються незалежно вiд вiдшкодування збиткiв по наперед затверджених нормативах, у безспiрному порядку i є заходом еко- номiчного впливу — компенсацiєю за зменшення площ земель, якi використовуються у сiльськогосподарському та лiсогоспо- дарському виробництвi. Розмiри i порядок визначення втрат сiльськогосподарського i лiсогосподарського виробництва, якi пiдлягають вiдшкодуванню, затвердженi постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 17.11.1997 р.¹.

За порушення норм земельного законодавства традицiйно передбачена кримiнальна, адмiнiстративна, дисциплiнарна i ци- вiльно-правова вiдповiдальнiсть.

Кримiнальна вiдповiдальнiсть застосовується за злочини, пе- редбаченi ст. 239 КК України (забруднення або псування зе- мель), 254 КК України (безгосподарське використання земель).

Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть за порушення земельно- го законодавства передбачена ст. 52 — псування i забруднення сiльськогосподарських та iнших земель, ст. 53 — порушення пра- вил використання земель, ст. 53¹ — самовiльне заняття земельної дiлянки, ст. 53² — приховування або перекручення даних земель- ного кадастру, ст. 53³ — зняття та перенесення ґрунтового по- криву земельних ділянок без спеціального дозволу, ст. 54 — не-

своєчасне повернення тимчасово займаних земель або не приве- дення їх у стан, придатний для використання за призначенням, ст. 55 — самовiльне вiдхилення вiд проектiв внутрiгосподар- ського землеустрою, ст. 56 — знищення межових знакiв Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення. Справи про цi правопорушення вiдповiдно до статей 238¹, 242¹ даного Кодексу розглядають органи Держкомзему або Мiнприроди України.

Дисциплiнарна вiдповiдальнiсть застосовується у загальному порядку на основi норм Кодексу законiв про працю України.

Цивiльно-правова вiдповiдальнiсть застосовується у виглядi вiдшкодування збиткiв, завданих земельним ресурсам, якi ви- значаються за загальними нормами Цивiльного кодексу України. Крiм цього, для визначення розмiру стягнення використовуєть- ся Методика визначення розмiрiв шкоди, зумовленої забруднен- ням i засмiченням земельних ресурсiв через порушення приро- доохоронного законодавства, затверджена наказом Мiнекобез- пеки вiд 27.10.1997 р. в редакції наказу Мінприроди України від 04.04.2007 р.¹.