§ 3. Види юридичної вiдповiдальностi за екологiчнi правопорушення

У системi рiзновидiв юридичної вiдповiдальностi за екологiчнi правопорушення розрiзняють: кримiнальну, адмiнi- стративну, цивiльно-правову, дисциплiнарну вiдповiдальнiсть.

Кримiнальна вiдповiдальнiсть регулюється Кримiнальним ко- дексом України i застосовується у випадку вчинення екологiч- них злочинiв. Кримiнальна вiдповiдальнiсть в галузi екологiч- них вiдносин є особливою формою захисту суспiльства вiд еко-

логiчних злочинiв, якi характеризуються пiдвищеним ступенем суспiльної небезпеки i вiдповiдно передбачає бiльш суворiшi за- ходи вiдповiдальностi, нiж iншi види вiдповiдальностi. Суб’єкта- ми притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi є тiльки фiзич- нi особи (в бiльшостi — спецiальнi суб’єкти). Вона застосовуєть- ся лише судом. У чинному Кримiнальному кодексi України, на вiдмiну вiд попереднього, такi злочини виокремленi в самостiй- ний роздiл 8 «Злочини проти довкiлля», який охоплює 19 скла- дiв злочинiв. Усi вони передбачають екологiчно-небезпечнi на- слiдки. При цьому законодавцем збереженi традицiйнi склади екологiчних злочинiв, зокрема «незаконна порубка лiсу» (ст. 246),

«незаконне полювання» (ст. 248), «незаконне заняття рибним, звiриним або iншим водним добувним промислом» (ст. 250), а також введено ряд нових, ранiш вiдсутнiх складiв злочинiв: «без- господарське використання земель» (ст. 254), «проектування чи експлуатацiя споруд без систем захисту довкiлля» (ст. 253), «по- рушення правил екологiчної безпеки» (ст. 236).

Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть — це вид юридичної вiд- повiдальностi, що найчастiше має мiсце в сферi природокорис- тування та охорони навколишнього середовища. Адмiнiстрати- вна вiдповiдальнiсть полягає в застосуваннi компетентним ор- ганом держави заходiв адмiнiстративного впливу за здiйснення екологiчного адмiнiстративного правопорушення та регулюється Кодексом України про адмiнiстративнi правопорушення i еко- логiчним законодавством. Перелiк екологiчних адмiнiстративних правопорушень мiститься в главi 7 КУпАП «Адмiнiстративнi правопорушення в галузi охорони природи, використання при- родних ресурсiв, охорони пам’яток iсторiї та культури».

За своїми об’єктивними ознаками адмiнiстративне правопо- рушення зовнi схоже зi злочином, однак основним критерiєм їх розмежування є ступiнь небезпеки дiяння, тяжкiсть заподiяних наслiдкiв. Кодекс про адмiнiстративнi правопорушення в якостi однiєї з попереднiх умов накладання адмiнiстративної вiдповi- дальностi передбачає вiдсутнiсть у вчиненому порушеннi ознак складу злочину. Вiдповiдно до ч. 2 ст. 9 КУпАП адмiнiстратив- на вiдповiдальнiсть за порушення, передбаченi даним кодексом, настає лише в тому випадку, якщо цi порушення за своїм характе- ром не тягнуть кримiнальної вiдповiдальностi. Основнi ознаки, що дають можливiсть розмежувати екологiчний злочин i адмi-

нiстративний проступок, наводяться, як правило, у Кримiналь- ному кодексi України. Це — повторнiсть здiйснення екологiч- ного правопорушення, наявнiсть умислу, систематичнiсть, тяж- кiсть наслiдкiв, якi свiдчать про пiдвищену небезпеку та iншi. Так, порушення правил щодо боротьби з хворобами та шкiдни- ками рослин квалiфiкується як злочин (ст. 247 КК України), якщо таке дiяння спричинило тяжкi наслiдки. Якщо таких на- слiдкiв немає, то дiяння квалiфiкується як адмiнiстративне пра- вопорушення (ст. 105 КУпАП). Стаття 240 Кримiнального ко- дексу України передбачає вiдповiдальнiсть за порушення вста- новлених правил охорони надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкiлля. Якщо вказаної небезпеки немає, порушення правил охорони надр тягне адмiнiстративну вiдповiдальнiсть (статтi 57, 58 КУпАП).

За вчинення адмiнiстративних правопорушень до винних застосовуються передбаченi КУпАП адмiнiстративнi стягнення. Основним видом адмiнiстративного стягнення за порушення екологiчних вимог на практицi є штраф. Суб’єктами застосуван- ня адмiнiстративної вiдповiдальностi є визначене КУпАП коло органiв (посадових осiб), уповноважених розглядати справи про адмiнiстративнi правопорушення: мiсцевi суди; органи санiтар- но-епiдемiологiчної служби, органи держкомзему, органи рибо- хорони, органи лiсового господарства, органи мiнприроди та iн- шi. Їх пiдвiдомчiсть розмежована в роздiлi 3 КУпАП.

Дисциплiнарна вiдповiдальнiсть за екологiчне правопору- шення регламентується ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» i Кодексом законiв про працю України. Вона виражається у накладеннi власником пiд- приємства, установи, органiзацiї чи уповноваженим ним органом на винного працiвника дисциплiнарного стягнення за невико- нання чи неналежне виконання ним його трудових обов’язкiв, пов’язаних з використанням природних ресурсiв, охороною нав- колишнього середовища, за порушення вимог екологiчного за- конодавства, дотримання якого є його посадовим обов’язком. Законодавство не встановлює конкретного перелiку дисциплi- нарних проступкiв у галузi охорони довкiлля, за якi настає вiд- повiдальнiсть, як це має мiсце стосовно адмiнiстративної чи кри- мiнальної вiдповiдальностi. Правопорушення може, наприклад, полягати у невиконаннi головним iнженером пiдприємства ви-

мог посадової iнструкцiї щодо експлуатацiї промислового устат- кування. Особливiстю накладення дисциплiнарного стягнення є те, що воно може накладатись на правопорушника незалежно вiд настання екологiчних наслiдкiв, за одним лише фактом вчи- нення правопорушення.

Згiдно iз статтею 147 Кодексу законiв про працю України до порушникiв можуть бути застосованi наступнi дисциплiнарнi стягнення: догана i звiльнення. Як рiзновид дисциплiнарної мi- ри вiдповiдальностi до посадових осiб i спецiалiстiв, винних у порушеннi екологiчних вимог, за рiшенням їх управлiнських ор- ганiв застосовують депремiювання, тобто повне чи часткове поз- бавлення премiї за пiдсумками року, наприклад, за невиконан- ня планiв i заходiв щодо охорони навколишнього середовища або за порушення природоохоронного законодавства. Даний вид стягнення є бiльш ефективним та доцiльним для профiлактич- ного впливу на працiвника, нiж його звiльнення.

Цивiльно-правова вiдповiдальнiсть у галузi охорони навко- лишнього природного середовища полягає у покладаннi на пра- вопорушника обов’язку вiдшкодувати потерпiлiй сторонi май- нову чи моральну шкоду, заподiяну в результатi порушення еко- лого-правових вимог, i передбачену Цивiльним кодексом Укра- їни. Однак вiдносини по використанню об’єктiв природи не є тотожними майновим, цивiльно-правовим вiдносинам. Їх спе- цифiка зумовила особливостi правового регулювання вiдносин по вiдшкодуванню шкоди, заподiяної природним об’єктам, що проявилось у встановленнi особливого порядку вiдшкодування такої шкоди i стало пiдставою для обґрунтування в наукових джерелах iснування самостiйного виду вiдповiдальностi за еко- логiчнi правопорушення — матерiальної вiдповiдальностi.

З нашої точки зору, бiльш точними є твердження, що мате- рiальна вiдповiдальнiсть за шкоду природному середовищу є про- явом цивiльно-правової вiдповiдальностi. У даному випадку ма- терiальна вiдповiдальнiсть за екологiчнi порушення є цивiльно- правовою вiдповiдальнiстю, i здiйснюється вона вiдповiдно до норм цивiльного i цивiльно-процесуального законодавства. Стат- тя 68 Закону України «Про охорону навколишнього природно- го середовища» передбачає обов’язок вiдшкодувати заподiяну шкоду, а ст. 69 Закону вказує на необхiднiсть її компенсацiї в повному обсязi.

Форми компенсацiї екологiчної шкоди можуть бути рiзни- ми. Насамперед, при можливостi, доцiльно застосовувати вiд- шкодування шкоди в натурi, коли порушник за власний кошт повинен усунути негативнi наслiдки своїх протиправних дiй (посадити лiс, провести рекультивацiю земель тощо). Якщо ж такий спосiб неприйнятний, то порушник зобов’язаний вiдшко- дувати заподiянi збитки, розрахунок яких в екологiчному правi має свої особливостi, оскiльки при заподiяннi шкоди природ- ним об’єктам не завжди можна визначити реальнi збитки, осно- вна вага в їх змiстi належить неодержаним доходам, значне мiс- це займають затрати на вiдновлення, покращання природного середовища.

В лiтературi розрізняється ряд способiв обчислення розмi- рiв збиткiв при екологiчних правопорушеннях, а саме: затратний (за фактичними затратами на вiдновлення порушеного стану навколишнього природного середовища i здоров’я людей), нор- мативний (за встановленими нормативами), розрахунковий (за вiдповiдними методиками розрахунку розмiру шкоди), таксовий (на пiдставi наперед встановлених такс)¹.

Зокрема, такса є своєрiдною розрахунковою одиницею, та- рифом, що має умовний характер i мiстить в своєму розмiрi на- перед визначену оцiнку збиткiв, витрат держави, що виникнуть у зв’язку зi знищенням окремих природних компонентiв. Такси враховують, як зазначається в лiтературi, у вартiсному виразi всi негативнi майновi наслiдки, а також культурну, наукову, iсто- ричну цiннiсть природних об’єктiв, їх розповсюдженiсть в дано- му регiонi та iншi ознаки². Вони становлять завчасно розрахова- ну i зафiксовану оцiнку заподiяної екологiчної шкоди у виглядi кратностi до розмiру мiнiмальної заробiтної плати чи неоподат- ковуваного мiнiмуму доходiв громадян. Так, наприклад, вiдпо- вiдно до затверджених наказом Державного комiтету лiсового господарства України та Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища України 18.07.2007 р. такс для обчис- лення розмiру вiдшкодування збиткiв, завданих унаслiдок пору-

¹ Балюк Г. I. Екологiчне право України: Конспект лекцiй у схемах: Навч. посiбник. — К., 2006. — С. 80.

² Кравченко С. Н. Материальная ответственность в системе охраны при-

роды. — К., 1981. — С. 45.

шення законодавства в галузi мисливського господарства та по- лювання (крiм видiв, занесених до Червоної книги України), так- са за незаконне добування або знищення лося складає 20000 грн., кабана — 10000 грн., зайця — 500 грн.¹.

Застосування такс, методик не є особливим видом вiдповi- дальностi, а тiльки полегшує визначення збиткiв у процесi вiд- шкодування. Такси чи методики мають допомiжний характер i у випадку їх вiдсутностi шкода визначається у загальному цивi- льно-правовому порядку. Як зазначено в п. 15 постанови пле- нуму Верховного Суду України вiд 10.12.2004 р. «Про судову практику у справах про злочини та iншi правопорушення проти довкiлля»², розглядаючи у кримiнальних справах цивiльнi по- зови про вiдшкодування шкоди, заподiяної довкiллю, суди по- виннi керуватися нормами природоохоронного законодавства, а у випадках, коли це питання не врегульоване зазначеним за- конодавством, — вiдповiдними положеннями Цивiльного кодек- су України.

Контрольнi запитання і завдання

1. Якi особливостi iнституту юридичної вiдповiдальностi за екологiчнi правопорушення?

2. В яких випадках може допускатись одночасне застосування заходiв юридичної вiдповiдальностi i заходiв економiчного механiзму охорони довкiлля?

3. Порiвняйте порядок сплати зборiв за забруднення довкiл- ля (як елемент економiчного механiзму) та вiдшкодування шкоди заподiяної негативним впливом на довкiлля (в по- рядку юридичної вiдповiдальностi) за критерiями пiдстав застосування, суб’єктiв, розмiрiв, порядку стягнення ви- плат тощо.

4. Яка основна характеристика екологiчного правопорушен- ня визначає його «екологiчну спрямованiсть» i вiдрiзняє вiд iнших — «не екологiчних»?

5. Якi особливостi елементiв складу екологiчного правопо- рушення?

¹ Офiцiйний вiсник України. — 2007. — № 58. — Ст. 2319.

² Вiсник Верховного Cуду України. — 2005. — № 1.

6. Коли i за яких пiдстав може застосовуватись дисциплi- нарна вiдповiдальнiсть в екологiчних вiдносинах?

7. На основi аналiзу норм КпАП України визначте перелiк органiв, уповноважених розглядати справи про адмiнi- стративнi правопорушення в галузi охорони довкiлля.

8. Якi екологiчнi протиправнi дiяння вiднесенi КК Украї- ни до злочинiв у галузi охорони довкiлля? Чим вiдрiзня- ються екологiчнi злочини вiд iнших екологiчних право- порушень?

9. Яка особливiсть визначення розмiрiв шкоди, заподiя- ної об’єктам природи? Яким чином ця особливiсть про- являється в правових нормах?

10. Що представляють собою затвердженi такси чи методи- ки, якi використовуються для визначення розмiру збит- кiв, заподiяних об’єктам природи?

11. Ознайомтесь з нормативно-правовими актами, що вста- новлюють такси розрахунку розмiрiв вiдшкодування, у випадках заподiяння шкоди об’єктам природи, чи затвер- джують методики розрахунку збиткiв.