§ 2. Екологiчне правопорушення: поняття, особливостi, склад

Основною пiдставою юридичної вiдповiдальностi є пра- вопорушення. Вiдповiдно правопорушення є пiдставою i юри- дичної вiдповiдальностi за порушення екологiчного законодав- ства. Такi порушення характеризуються особливими, специфiч- ними ознаками i називаються екологiчними правопорушеннями. Це поняття визнано i на законодавчому рiвнi. В статтi 70 Зако- ну України «Про охорону навколишнього природного середови- ща» вживаються поняття «екологiчне правопорушення» та «еко- логiчний злочин».

Поняття, ознаки, склад екологiчного правопорушення базу- ються на загальних характеристиках правопорушення. Зокрема, ознаками екологiчного правопорушення, як i будь-якого, можна визначити наступнi:

• з об’єктивної (зовнiшньої) сторони воно проявляється у виглядi дiї чи бездiяльностi. В екологiчних правовiдносинах це досить часто невиконання встановлених законодавством обо- в’язкiв, недотримання заборон, екологiчних вимог тощо;

• за соцiальними наслiдками ця поведiнка є соцiально шкiд- ливою чи небезпечною, тобто спричиняє чи може спричинити шкоду нормальному функцiонуванню суспiльних вiдносин. Еко- логiчне правопорушення порушує нормальнi природнi вiдноси- ни взаємодiї природи i суспiльства по забезпеченню рацiональ- ного використання i охорони природних об’єктiв;

• за психологiчною ознакою, як i iншi правопорушення, та- ке дiяння має свiдомо-вольовий характер, є винним (хоча у ви- падку заподiяння шкоди джерелом пiдвищеної екологiчної не- безпеки цивiльно-правова вiдповiдальнiсть власника цього дже- рела настає незалежно вiд наявностi його вини);

• за юридичною ознакою — це протиправне дiяння, тобто за- боронене правовою нормою;

• за наслiдками правопорушення породжує виникнення пра- вовiдносин по застосуванню до правопорушника заходiв юри- дичної вiдповiдальностi.

Як зазначається в лiтературi, екологiчне правопорушення характеризується в першу чергу такими рисами, як екологiчна спрямованiсть, екологiчна небезпека, екологiчна протиправнiсть.

Сутнiсть екологiчної спрямованостi правопорушення полягає в тому, що поведiнка правопорушника спрямована на негативну змiну стану навколишнього природного середовища, порушен- ня правового режиму природних ресурсiв. Екологiчна небезпека включає не лише ймовiрнiсть порушення екологiчних iнтересiв суспiльства, але й пiдвищену небезпеку для iснуючих екологiч- них зв’язкiв у самих екосистемах. Екологiчна протиправнiсть по- лягає в повному або частковому невиконаннi вимог, iгноруваннi правил, закрiплених нормами екологiчного законодавства¹.

Не вдаючись до детального аналiзу наведених вище ознак, хотiлося б пiдкреслити, що головна ознака, яка дозволяє вiдме- жувати екологiчне правопорушення вiд iнших (в тому числi тих, якi пов’язанi з природними об’єктами) i дає пiдстави визнавати його самостiйним видом в системi правопорушень, полягає в за- подiяннi ним шкоди природi, природним об’єктам, екосистемам (а через них i людинi).

Склад екологiчних правопорушень традицiйно мiстить чотири елементи: 1) об’єкт, 2) об’єктивна сторона, 3) суб’єкт, 4) суб’єк- тивна сторона.

Об’єктом екологiчного правопорушення є тi суспiльнi вiдно- сини, на якi воно посягає i яким заподiює шкоду. Розрiзняють загальний i спецiальний об’єкт. Загальним об’єктом екологiч- них правопорушень є екологiчний правопорядок, тобто коло су- спiльних вiдносин по охоронi довкiлля i рацiональному викорис- танню природних ресурсiв. Екологiчний правопорядок визна- чають як систему принципiв i правил, якi регулюють взаємодiю суспiльства i природного середовища в iнтересах рацiонально- го використання природних ресурсiв, охорони навколишнього середовища, здоров’я i благополуччя людей². Загальний об’єкт диференцiюється на спецiальнi. Спецiальними об’єктами є су- спiльнi вiдносини по охоронi i рацiональному лiсiв, вод, земель, надр, тваринного свiту, i т. д. Iнодi ще додається факультативний об’єкт — життя i здоров’я людини.

Об’єктивна сторона екологiчного правопорушення характе- ризується трьома ознаками:

¹ Екологiчне право України - За ред. А. П. Гетьмана, М. В. Шульги. — Хар- кiв, 2005. — С. 174.

² Природноресурсовое право и правовая охрана окружающей среды: Учеб-

ник - Под ред. В. В. Петрова. — М., 1988. — С. 146.

• протиправною поведiнкою особи, яка полягає у порушен- нi або невиконаннi встановлених вимог екологiчного законодав- ства (досить часто це якраз протиправна бездiяльнiсть);

• шкодою, що заподiяна, або наявнiсть реальної загрози за- подiяння шкоди. В даному випадку це шкода, заподiяна довкiл- лю в цiлому, окремим природним об’єктам, i може полягати в забрудненнi, виснаженнi, знищеннi чи пошкодженнi компонен- тiв довкiлля. Значна кiлькiсть екологiчних правопорушень ма- ють формальний склад, тобто вiдповiдальнiсть наступає за сам факт порушення екологiчних вимог незалежно вiд факту настан- ня наслiдкiв;

• причинним зв’язком мiж протиправною поведiнкою осо- би i заподiяною шкодою.

Суб’єктом екологiчного правопорушення можуть бути як юридичнi, так i фiзичнi делiктоздатнi особи. Серед юридичних осiб — це виробничi пiдприємства, проектнi установи, державнi органи тощо. Часто суб’єктами екологiчного правопорушен- ня, особливо адмiнiстративних, є посадовi особи. Вiдповiдно до чинного законодавства адмiнiстративна i кримiнальна вiдпо- вiдальнiсть фiзичних осiб за екологiчнi правопорушення настає з 16-рiчного вiку. У порядку цивiльного судочинства громадя- ни несуть обмежену вiдповiдальнiсть з 14 до 18 рокiв, повну — з 18 рокiв. Багато екологiчних правопорушень можуть бути вчи- ненi лише спецiальним суб’єктом, тобто особою, що надiлена спецiальними правами й обов’язками в галузi здiйснення функ- цiй, завдань, видiв дiяльностi, пов’язаних з природокористуван- ням чи iншою дiяльнiстю, що впливає на довкiлля.

Суб’єктивна сторона екологiчного правопорушення виража- ється ознакою вини, яка може бути у формi умислу чи необе- режностi, причому у бiльшостi випадкiв це непрямий умисел або протиправна самовпевненiсть. Традицiйною є змiшана форма вини, тобто ставлення до порушення встановлених норм вира- жається у формi умислу, а до наслiдкiв, що виникли, — у формi необережностi. Вiдповiдальнiсть без вини можлива у випадку, коли вiдшкодовується шкода, заподiяна джерелом пiдвищеної небезпеки (що прямо передбачено ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Отже, екологiчне правопорушення — це винне, протиправне дiяння (дiя чи бездiяльнiсть), що посягає на екологiчний правопо-

рядок, спричиняє шкоду навколишньому природному середовищу або створює реальну загрозу заподiяння такої шкоди i тягне за собою застосування заходiв юридичної вiдповiдальностi.

Екологiчнi правопорушення можна класифiкувати за рiзни- ми видами:

• за характером санкцiй: а) екологiчнi злочини,

б) екологiчно-адмiнiстративнi правопорушення, в) дисциплiнарнi правопорушення,

г) цивiльно-правовi правопорушення;

• за об’єктами посягання:

а) правопорушення в галузi охоронi земель, б) правопорушення в галузi охоронi надр, в) правопорушення в галузi охоронi лiсiв,

г) правопорушення в галузi охоронi вод тощо;

• за способом спричинення шкоди:

а) забруднення навколишнього природного середовища, б) нерацiональне використання природних ресурсiв,

в) пошкодження i знищення природних об’єктiв, г) погiршення якостi природних об’єктiв та iн.

• за iнститутами екологiчного законодавства:

а) порушення в галузi права власностi на природнi об’єкти, б) порушення в галузi природокористування,

в) порушення в галузi екологiчної експертизи, г) порушення норм екологiчної безпеки,

д) порушення екологiчних прав громадян та iншi.

У наукових дослiдженнях видiляють i iншi критерiї класи- фiкацiї екологiчних правопорушень, розрiзняючи за ними вiд- повiднi види правопорушень.