Контрольнi запитання і завдання

1. Якi основнi форми взаємодiї суспiльства i природи та фор- ми охорони природи?

2. Яке на вашу думку соцiальне призначення екологiчного права та мета його вивчення?

3. Якi суспiльнi вiдносини регулює екологiчне право i яка їх структура?

4. У чому суть комплексного пiдходу до регулювання вiд- носин по охоронi i рацiональному використанню при- родних ресурсiв?

5. У системi яких екологiчних вiдносин бiльш прийнятним є застосування адмiнiстративно-правового методу регу- лювання, а в яких цивiльно-правового?

6. Що виступає об’єктами екологiчного права?

7. Дайте перелiк основних диференцiйованих об’єктiв еко- логiчного права та ознайомтесь з їх визначеннями, що даються у вiдповiдних поресурсових кодексах та законах.

8. У чому суть та вiдмiннiсть понять «природний об’єкт» i

«природний ресурс»?

9. Яке спiввiдношення екологiчного i конституцiйного пра- ва, екологiчного i адмiнiстративного права, екологiчного i цивiльного права?

10. Яка система галузевих принципiв екологiчного права?

11. Як ви розумiєте принцип оптимального поєднання еко- логiчних i економiчних iнтересiв суспiльства?

12. Яка система джерел екологiчного права?

Роздiл 2. Екологiчнi права та обов’язки громадян україни

Анотація. У роздiлi характеризується iнститут екологiчних прав та обов’язкiв громадян України. Визначенi поняття, особливостi, система екологiчних прав i обов’язкiв громадян України; розкривається змiст основних конституцiйних екологiчних прав; визначаються критерiї безпечностi довкiлля при реалiзацiї права на безпечне для життя i здоров’я навколишнє природне середовище; видiляються способи одержання екологiчної iнформацiї; аналiзуються особливостi вiд− шкодування шкоди, заподiяної життю i здоров’ю громадян через не− гативний вплив на довкiлля; дається характеристика системи гаран− тiй реалiзацiї та способiв захисту екологiчних прав громадян.

Ключовi поняття: гарантiї екологiчних прав; екологiчна iнформацiя; екологiчнi обов’язки; екологiчнi права; право доступу до екологiчної iнформацiї; право на безпечне для життя i здоров’я довкiлля; право на вiдшкодування шкоди, заподiяної здоров’ю через негативний вплив на довкiлля.

§ 1. Загальна характеристика системи екологiчних прав та обов’язкiв громадян України

Екологiчнi права становлять нову групу прав, якi впер- ше були зафiксованi в Українi Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» у 1991 р.

Слiд зазначити, що про цi права i в мiжнародному масштабi почали говорити досить пiзно. Традицiйно мiжнародним стан- дартом у галузi прав людини вважається Загальна декларацiя прав людини 1948 р. i Мiжнароднi пакти про економiчнi, соцiаль- нi, культурнi права i про громадянськi, полiтичнi права 1966 р. Однак у жодному з цих актiв не йде мова про екологiчнi права. В цьому є свої об’єктивнi причини, пов’язанi з тим, що в середи- нi ХХ ст. проблеми охорони довкiлля, забезпечення екологiчної безпеки людини стояли не так гостро. Крiм цього, Загальна де- клаpацiя прав людини 1948 р. пpоголошує тiльки основнi пpава i свободи, мiнiмальний обсяг пpав, якими повинна володiти кож-

на людина в економiчнiй, полiтичнiй, культуpнiй сфеpах життя. Нинi актуальне значення набуває дальший pозвиток, конкpети- зацiя мiжнаpодних договоpiв з пpав людини, pозpоблення в pам- ках ООН нових, бiльш високих стандаpтiв.

Уперше на мiжнародному рiвнi право жити в сприятливому навколишньому середовищi було зафiксоване в Декларацiї про навколишнє середовище, прийнятiй на конференцiї ООН у Сток- гольмi у 1972 р. У Декларацiї зазначено: «Людина має основне право на свободу, рiвнiсть i сприятливi умови життя в навколи- шньому середовищi, якiсть якого дозволяє вести гiдне i квiтуче життя i несе головну вiдповiдальнiсть за охорону i покращання навколишнього середовища на благо теперiшнього i майбутнiх поколiнь». Основнi iдеї Стокгольмської Декларацiї знайшли вiдо- браження i в iнших мiжнародних актах, зокрема в Заключному актi наради з питань безпеки i спiвробiтництва у Європi 1975 р. У Декларацiї Конференцiї ООН по навколишньому середо- вищу i розвитку, яка вiдбувалась у 1992 р. в Рiо-де-Жанейро, було закрiплено право «на здорове i плiдне життя в гармонiї з природою». Крiм цього, в нiй були сформульованi права на до- ступ до iнформацiї про стан довкiлля, участь у прийняттi рiшень,

доступ до правосуддя у сферi довкiлля.

Останнiм часом мiжнародне спiвробiтництво в цiй галузi спрямоване на розроблення механiзмiв реалiзацiї цих прав, а не тiльки на їх декларування. В цьому планi особливо цiнною є прийнята в червнi 1998 р. на 4-й Пан-європейськiй конференцiї мiнiстрiв охорони навколишнього середовища «Довкiлля для Європи» Конвенцiя про доступ до iнформацiї i участь громад- ськостi у прийняттi рiшень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються охорони навколишнього середовища (так звана Орхуська конвенцiя). Орхуська конвенцiя є новим важливим механiзмом розвитку демократiї та прав людини. Преамбула конвенцiї пов’язує охорону навколишнього природного середо- вища з правами людини, пiднiмає екологiчнi права до рiвня iн- ших фундаментальних прав людини¹.

Як зазначалося, в українському законодавствi екологiчнi пра- ва вперше розгорнутою системою були закрiпленi в ст. 9 Закону

¹ Орхуская конвенция: руководство по осуществлению. — ООН, Нью-Йорк, Женева. — 2000.

України «Про охорону навколишнього природного середовища». Нинi ця система охоплює права на:

а) безпечне для життя та здоров’я людини навколишнє при- родне середовище;

б) участь в обговореннi та внесення пропозицiй до проектiв нормативно-правових актiв, матерiалiв щодо розмiщення, будiв- ництва i реконструкцiї об’єктiв, якi можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення про- позицiй до органiв державної влади та органiв мiсцевого само- врядування, юридичних осiб, що беруть участь в прийняттi рi- шень з цих питань;

в) участь в розробленнi та здiйсненнi заходiв щодо охорони навколишнього природного середовища, рацiонального i комп- лексного використання природних ресурсiв;

г) здiйснення загального i спецiального використання при- родних ресурсiв;

д) об’єднання в громадськi природоохороннi формування; е) вiльний доступ до iнформацiї про стан навколишнього

природного середовища (екологiчна iнформацiя) та вiльне отри- мання, використання, поширення та зберiгання такої iнформа- цiї за винятком обмежень, встановлених законом;

є) участь у публiчних слуханнях або вiдкритих засiданнях з питань впливу запланованої дiяльностi на навколишнє природне середовище на стадiях розмiщення, проектування, будiвництва i реконструкцiї об’єктiв та у проведеннi громадської екологiчної експертизи;

ж) одержання екологiчної освiти;

з) подання до суду позовiв до державних органiв, пiдпри- ємств, установ, органiзацiй i громадян про вiдшкодування шко- ди, заподiяної їх здоров’ю та майну внаслiдок негативного впли- ву на навколишнє природне середовище;

и) оскарження у судовому порядку рiшень, дiй або бездiяль- ностi органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядуван- ня, їх посадових осiб щодо порушення екологiчних прав грома- дян у порядку, передбаченому законом.

Також уперше в новiй Конституцiї України основнi з цих прав набули конституцiйного характеру. Так, ст. 50 Конституцiї вста- новила: «Кожен має право на безпечне для життя i здоров’я дов- кiлля та на вiдшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Кожному гарантується право вiльного доступу до iнформа- цiї про стан довкiлля, про якiсть харчових продуктiв i предметiв побуту, а також право на її поширення. Така iнформацiя нiким не може бути засекречена.»

До особливостей системи екологiчних прав громадян можна вiднести наступне:

По-перше, екологiчнi права спрямованi на задоволення еко- логiчних потреб i забезпечують реалiзацiю екологiчних iнтере- сiв. Це основна особливiсть екологiчних прав громадян, яка вка- зує на суть, призначення цiєї категорiї прав.

По-друге, центральною ланкою, основою системи екологiч- них прав є право громадян на безпечне довкiлля. Система еко- логiчних прав громадян складається на базi цього права. Воно i є метою їх реалiзацiї.

По-третє, прiоритет екологiчних прав громадян у загальнiй системi прав людини i громадянина, в першу чергу прiоритет права на безпечне для життя i здоров’я довкiлля. Виходячи з iнтересiв забезпечення безпеки навколишнього природного се- редовища допускається обмеження низки iнших прав, в тому числi i прав природокористування.

По-четверте, забезпечення екологiчних прав громадян є цент- ральною i кiнцевою метою екологiчної полiтики держави. Вони визначають змiст i спрямованiсть дiяльностi держави в екологiч- нiй галузi.

По-п’яте, система екологiчних прав громадян України, їх ме- ханiзми реалiзацiї перебувають в стадiї формування.

Екологiчнi права, як i будь-якi суб’єктивнi права особи, охоп- люють низку можливостей (правомочностей).

Це, насамперед, можливiсть активних дiй особи, яка поля- гає у задоволеннi своїх потреб, реалiзацiї своїх повноважень у сферi екологiї, перш за все, це можливiсть користуватися при- датним для проживання середовищем як джерелом i мiсцем жит- тєзабезпечення людини. Сюди входять також дiї, спрямованi на охорону, вiдновлення довкiлля, забезпечення вiдповiдностi ста- ну навколишнього природного середовища встановленим еколо- гiчним стандартам (наприклад, участь у проведеннi громадської екологiчної експертизи, у здiйсненнi громадського екологiчного контролю, в обговореннi законодавчих актiв). При цьому це зо- всiм не означає перетворення права на обов’язок. Екологiчнi пра-

ва визначають мiру можливої поведiнки суб’єкта i вiд нього са- мого залежить, здiйснювати їх чи нi.

Крiм того, екологiчнi права включають можливiсть вимага- ти вiд iнших осiб, у першу чергу держави, належної поведiнки, виконання ними обов’язкiв по охоронi, збереженню, вiдновлен- ню сприятливого стану довкiлля, iнших дiй, якi б забезпечили здiйснення громадянами наданих їм прав (наприклад, надання їм iнформацiї, що вимагається, здiйснення заходiв у галузi еко- логiчної освiти i виховання тощо), а також дотримання встанов- лених екологiчних вимог. Звичайно, в кiнцевому рахунку всi цi дiї спрямованi на створення нормальних умов для iснування, забезпечення екологiчної рiвноваги, належного стану навколи- шнього природного середовища.

Якщо виникають перешкоди в реалiзацiї суб’єктивних прав, зобов’язанi особи не виконують поставлених перед ними вимог, то в дiю вступає третiй елемент суб’єктивного права — можли- вiсть звернутися до компетентних органiв по захист порушено- го права.

Отже, екологiчнi права громадян України є самостiйною гру- пою прав у галузi екологiчних вiдносин, що закрiпленi Конститу- цiєю України i Законом України «Про охорону навколишнього при- родного середовища» i становлять сукупнi можливостi поведiн- ки громадян України у сферi приналежностi, використання при- родного середовища, придатного для нормального iснування лю- дини, а також збереження, вiдтворення i покращання цього се- редовища¹.

Екологiчним правам кореспондуються екологiчнi обов’язки.

На конституцiйному рiвнi екологiчнi обов’язки закрiпленi в ст. 66 Конституцiї України, яка встановлює: «Кожен зобов’я- заний не заподiювати шкоду природi, культурнiй спадщинi, вiд- шкодовувати завданi збитки».

Вiдповiдно до ст. 12 Закону України «Про охорону навко- лишнього природного середовища» громадяни зобов’язанi:

а) берегти природу, охороняти, рацiонально використову- вати її багатства згiдно з вимогами законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

¹ Кобецька Н. Р. Екологiчнi права громадян України: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. — К., 1998. — С. 6—9.

б) здiйснювати дiяльнiсть з додержанням вимог екологiчної безпеки, iнших екологiчних нормативiв та лiмiтiв використан- ня природних ресурсiв;

в) не порушувати екологiчнi права i законнi iнтереси iнших суб’єктiв;

г) вносити плату за спецiальне використання природних ре- сурсiв та штрафи за екологiчнi правопорушення;

д) компенсувати шкоду, заподiяну забрудненням та iншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.

Разом з тим згiдно з ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» громадяни зобов’яза- нi виконувати й iншi обов’язки у галузi охорони навколишньо- го природного середовища вiдповiдно до законодавства Украї- ни. Такi обов’язки закрiпленi в поресурсових кодексах та зако- нах i визначаються специфiкою окремих природних ресурсiв, їх режимом використання та охорони.

На вiдмiну вiд екологiчних прав екологiчнi обов’язки — це закрiплена в законi необхiднiсть певної поведiнки громадян у галузi охорони, рацiонального використання i вiдновлення дов- кiлля.