2. Рівні творчо! діяльності і винахідницьких задач

Різними ознаками предметів, процесів, рішень задач, про­позицій, які прийнято називати творчими, є, як правило, новиз­на або винахідливість, корисність у технічних рішеннях або ес­тетична цінність у творах мистецтва.

Винахідницькі задачі умовно можна розділити на 5 рівнів:

1. Використання готового об'єкта — в межах однієї про­фесії (одного розподілу галузі), в одній вузькій спеціалізації.

Наприклад: А. с. СРСР №157356 — пластмасовий ковпак (замість металевого) на газові балони, шарикопідшипник.

2. Вибір одного об'єкта з декількох — в межах однієї галузі. Наприклад: А. с. НРБ №39672 — клиновий патрон з двох-

стороннім клином.

3. Часткова зміна вибраного об'єкта — в межах однієї науки (механічна задача вирішується механічним шляхом, в декількох інших галузях техніки).

Наприклад: А. с. СРСР №154459 — гвинтова пара без ме­ханічного контакту (з електромагнітним полем).

4. Створення нового, або повна зміна вхідного об'єкта

— за межами науки (механічна задача вирішується хімічним шляхом) — використовують маловідомі ефекти.

ішиахідницькі завдання різної складності і значення. Людей не залишає потреба розроблення об’єктів техніки, що здатні полег­шити їхню працю, зробити її ефективнішою і продуктивнішою. Тривалий час творчість була долею небагатьох і вважалася при­вілеєм обдарованих особистостей. З розвитком науки стало відо­мо, що технічний прогрес вимагає зусиль великої кількості спе­ціально підготовлених людей. Стало зрозумілим, що творчість - це «ремесло», якому потрібно вчитися. Але, щоб учитися твор­чості, спочатку необхідно пізнати її закономірності.

Перші спроби зрозуміти закономірності творчого мислен­ня були зроблені видатними вченими — філософами — Архіме- дом, Гераклітом, Сократом, а пізніше Ф. Беконом, Р. Декартом, Г. Лейбніцем та іншими. Вони ставили перед собою завдання пізнати таємниці процесів мислення з філософської точки зору.

У другій половині 19 ст. з’явилися перші спроби пояснити процес розв’язання технічних завдань із психологічної точки зору. Дослідники вивчали особистість винахідника, шукали в ньому щось незвичайне, виняткове, намагалися встановити зв’я­зок між психічними захворюваннями і геніальністю. На почат­ку 20 ст. поступово почала зміцнюватися думка, що творчі за­датки є майже в усіх людей.

На даний час діяльність інженера посідає одне з чільних* місць у житті цивілізованого суспільства. Все, що нас оточує (будівлі, автомобілі, обчислювальні пристрої й космічні комп­лекси, повітряні та водні судна) є витвором інженерної думки.

Право зватися інженером, ще не дає сам по собі диплом про закінчення вищого навчального закладу. Сучасний інженер має бути всебічно освіченою, висококультурною людиною із науковим світоглядом.

Сучасна техніка тісно пов’язана з наукою, причому повноцін­ний розвиток без відповідної теоретичної бази, а інші ґрунтуються переважно на практичних дослідженнях та емпіричних правилах.

Спорідненим зі словом «техніка» є слово «інженер», яке походить від латинського «іпдепаге» і означає «створювати», «творити», «впроваджувати».

Інженерна діяльність виникає тоді, коли виготовляти зна­ряддя вже не можна, базуючись лише на традиції, спритності рук, кмітливості, а необхідно орієнтуватися на науку, цілеспря­мовано використовувати для цього наукові знання та методи.

З розвитком масового машинного виробництва формуєть­ся особлива сфера наук, спеціально орієнтованих на розв’язан­ня інженерних задач в різних галузях суспільної практики. Відбу­вається прогресивний розподіл інженерної діяльності за окре­мими галузями та технічними науками, що їх обслуговують.

логічні результати, але забороняють вторгнення до чужих тех­нічних і комерційних секретів шляхом промислового шпигун­ства, підкупу та інших недозволених методів.

Основні завдання інституту:

• забезпечувати охорону творчих результатів і змісту нетра­диційних об’єктів прав інтелектуальної власності;

• надавати допомогу у впровадженні передових технологій і методів ведення бізнесу.

Принципи інституту:

• конкретизація змісту нетрадиційних об’єктів прав інтелек­туальної власності;

• комерційна таємниця на окремі нетрадиційні об’єкти прав інтелектуальної власності.

Таким чином, норми українського законодавства в сфері інтелектуальної власності представлені чотирма названими вище самостійними інститутами прав інтелектуальної власності.

Лекція 2

СТВОРЕННЯ ОБ’ЄКТІВ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ

План лекції

1. Системний підхід у творчому процесі.

2. Рівні творчої діяльності і винахідницьких задач.

3. Методи розв’язання винахідницьких задач.

4. Етапи розробки винаходу.

5. Основи інженерної психології.

Література:

1. Кузнецов Ю.М. Основи иатентознавства та авторського права. — К., 2001. - 206 с.

2. Кузнецов Ю.М. Теорія розв’язання творчих задач. — К., 2003. — 294 с.

3. Лук А.Н. Психология творчества. — М.; Наука, 1978. — 128 с.

4. Диксон Д. Проектирование систем: изобретательство, анализ и при­нятие решений. — М.: Мир, 1969, — 440 с.

Зміст лекції

1. Системний підхід у творчому процесі

З давніх часів при створенні перших технічних пристроїв і простих механізмів людство ставить перед собою і вирішує

Наприклад: А. с. СРСР №26024 — засіб контролю зносу двигуна за допомогою люмінофора (використовується фізич­ний ефект).

5. Створення нового комплексу об'єкта — за межами су­часної науки (спочатку потрібно зробити відкриття, а потім, спираючись на нові наукові дані, вирішувати винахідницьку задачу).

Наприклад: А. с. СРСР №10501 — засіб отримання високо­го і надвисокого тиску використанням електрогідравлічного удару.

Творчий процес вирішення винахідницьких задач можна розділити на 6 стадій:

1. Вибір задачі

2. Вибір пошукової концепції. Первинна гіпотеза.

3. Збір інформації.

4. Пошук ідеї рішення. Доопрацювання гіпотези.

5. Втілення ідеї у конструкцію (або технологію).

6. Впровадження.

Необхідно відмітити, що протягом багатовікової історії тех­нічної творчості винахідники приходили до мети старим, мало­продуктивним методом «проб і помилок». Перебираючи велику кількість варіантів вони знаходили позитивне рішення.

В історії техніки не багато великих винаходів революцій­ного характеру (близько 150-200 позитивних рішень). Це пов’я­зано з високою трудомісткістю задач вищих рівнів, «ціна» яких може складати десятки і сотні тисяч проб.

Основним недоліком методу «проб і помилок» є низька про­дуктивність творчої праці, а також залежність процесу мислен­ня від багатьох негативних психологічних факторів.

Винахідницькі задачі різних рівнів також мають і якісні відмінності. Якщо на першому рівні розв’язання задач шукають в межах однієї вузької спеціальності, то на другому — в одній галузі техніки, на третьому — в інших галузях, на четвертому — не в техніці, а в науці із використанням фізичних і хімічних ефектів і явищ. Найбільше складні задачі п’ятого рівня можуть бути розв’язані лише на основі нових знань, тобто після того, як зроблено відкриття (табл. /).

На даний час з розвитком технічних систем в різних галу­зях необхідно розв’язувати винахідницькі задачі у короткі термі­ни. Саме для цього служить методика технічної творчості, яка дозволяє звужувати пошукове поле і перетворювати складну задачу на просту.

12