5. Види інтелектуальної діяльності

Важко переоцінити значення інтелектуальної, творчої діяль­ності і для розвитку технологій, нової техніки та виробництва.

Досвід країн світу з розвиненою ринковою економікою свідчить про те, що високий технічний рівень виробництва в сучасних умовах можливий за умови інтеграції наукової, техно­логічної та промислової політики країни.

Нова техніка, яка зумовлює технічний рівень виробництва, сама має створюватися на науково-технічних розробках на рівні винаходів. Винахідництво є одним із найпотужніших ■ двигунів науково-технічного прогресу. Саме тому винахідництво є од­ним із найважливіших напрямків інтелектуальної діяльності, який опирається передусім на досягнення науки.

Перераховувати все, що відноситься до інтелектуальної діяль­ності, заняття досить безперспективне. Адже, творчість людини не має меж і наявний на сьогодні перелік видів творчості, завтра поповниться новими видами. Творчість — це життя, а життя за­тиснути в якість рамки, перераховувати його прояви неможливо.

З часу виникнення і становлення правової охорони резуль­татів творчої діяльності почали розрізняти літературну творчість І творчість у сфері виробництва — технічну творчість. Останню, ще називають науково-технічною творчістю.

Будь-яка творчість розвивається за схемою: суспільна по­греба — наука — творчість. Суспільні потреби ставлять завдан-

ня перед наукою, остання знаходить способи розв’язання по­треб — проблем.

На досягнення науки опирається будь-який вид творчості людини — літературна і технічна. Результати науки та її досяг­нення. можуть бути виражені як в літературній формі — шля­хом опису, так і в формі створення технічного пристрою, облад­нання тощо — винаходу, корисної моделі, промислового зразка.

Відповідно до міжнародних конвенцій результати інтелек­туальної діяльності уже давно почали поділяти на дві основні групи: твори літератури і мистецтва, або літературно-художня власність і технічні витвори, або промислова власність. Звідси виходить поділ творчості: літературно-художня і науково-техні­чна творчість.

Найбільш поширеною формою інтелектуальної діяльності в гуманітарній сфері є літературна діяльність, результатом якої є твори науки і художньої літератури. Закон України «Про ав­торське право і суміжні права» в редакції від 11 липня 2001 р. проголошує, що цим Законом охороняються твори науки, літе­ратури і мистецтва.

Як уже відзначалося, літературними визнаються твори, ство­рені в письмовій формі. Це можуть бути твори белетристично­го, наукового, технічного або практичного характеру (книги, брошури, статті, комп’ютерні програми тощо).

Літературна діяльність як вид інтелектуальної творчої діяль­ності здійснюється в різноманітних формах. Адже твором виз­нається результат літературної діяльності незалежно від при­значення, жанру, достоїнства, обсягу, мети (освіта, пропаганда, інформація, реклама, розваги тощо). Результат літературної діяль­ності підлягав правовій охороні незалежно від способу відтво­рення — письмового, усного чи будь-якого іншого.

Підпункт 2 ст. 8 цього Закону проголошує, що об’єктами правової охорони є також виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори.

Зазначена норма звертає на себе увагу двома обставинами. Перша полягає в тому, що Закон визнає об’єктом правової охо­рони і усні твори.

Друга обставина — в цій нормі йдеться про виступи, лекції, промови, проповіді, які виголошені чи відтворені в усній формі. Отже, мова йде про відтворення зазначених творів в усній формі, а не про їх створення. Автором лекції цей твір може бути напи­саний, але публічно проголошений в усній формі. Проте Закон не виключає, що зазначені твори можуть бути створені і в усній формі. Але в даному разі мова йде саме про форму відтворення уже створеного твору, незалежно від того, в якій формі цей твір

створено. Іншими словами, твір підлягає правовій охороні неза­лежно иід способу його створення за умови, що він відповідає вимогам закону.

Науково-технічна діяльність охоплює собою велике коло видів творчої діяльності, що спрямована на досягнення певних науково-технічних результатів, необхідних людям для забезпе­чення своєї життєдіяльності.

Поняття «науково-технічна діяльність» набагато ширше від ПОНЯТТЯ «гіромислова власність», хоча багато об’єктів цих двох Понять співпадають, наприклад, винахід є результатом науково- технічної діяльності і разом з тим він є об’єктом промислової власності.

Будь-який результат науково-технічної діяльності, безпе­речно, є творчим результатом. Але не кожен творчий результат спи- об’єктом правової охорони.

Науково-технічна діяльність охоплює науково-дослідну діяльність у тій частині, в якій вона стосується техніки і техно­логій. Цим поняттям охоплюються також проектно-конструк­торські і проектно-технологічні роботи, винахідницька і раціо­налізаторська діяльність, спрямовані на створення промисло­вих зразків, топографій інтегральних мікросхем, засобів індиві­дуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг тощо.

Науково-технічна діяльність, результати якої визначають­ся об’єктами промислової власності також характеризується своїми особливостями. Вона також досить різноманітна і скла­дає собою широке коло видів цієї творчості, яке безперечно, не є вичерпним. Основною ознакою цього виду діяльності є її мета - забезпечити суспільство необхідними засобами існування.

На відміну від авторського права, яке надає правову охоро­ну будь-якому твору незалежно від його наукового чи художнього рівня і достоїнства, об’єктом промислової власності визначаєть­ся лише той результат науково-технічної творчості, який відпо­відає умовам охороноздатності, які встановлює закон.

Отже, характерною ознакою зазначених результатів є їх відповідність умовам охороноздатності. Для визначення їх об’єк­тами інтелектуальної власності творчі результати мають пройти обов’язкову, встановлену законом, перевірку, експертизу, атеста­цію. В одних випадках така експертиза має встановити, чи відпо­відає заявлена пропозиція необхідному науково-технічному рівню. Наприклад, заявка на видачу патенту на винахід строком на 20 років має пройти так звану експертизу по суті, мета якої вия­вити цей необхідний рівень. В інших випадках проводиться лише експертиза за формальними ознаками, коли перевіряється лише відповідність документів заявки вимогам закону.

Результати технічної творчості, які не підпадають під правову охорону з тих чи інших причин, не визнаються об’єктами промис­лової власності, і отже, об’єктами інтелектуальної власності. Вони нікому не належать і не представляють собою будь-якої цінності. Але ж це не так. Отже проблема запишається відкритою.