19. Економічна ефективність використання матеріально-сировинних ресурсів на підприємстві
С. 317-318
Економічна ефективність підприємства визначається зниженням рівня поточних витрат виробництва, переважаючу частину яких складають матеріально-сировинні ресурси.
Ефективність використання матеріалів по окремим видам виробів можна визначити як відношення чистої ваги готового виробу (вага-нетто) до ваги заготовки або вихідної сировини (вага-брутто).
По підприємству в цілому коефіцієнт корисного використання матеріалів розраховується як відношення вартості витраченої сировини та матеріалів за вирахуванням вартості зворотних відходів до вартості сировини та матеріалів.
20.Основні напрямки економії матеріальних ресурсів та їх вплив на зменшення нормованих обігових коштів
Рис. 101, с. 319
21. Поняття прибутку від операційної діяльності. Алгоритм його розрахунку
С. 418
Прибуток від операційної діяльності (Под) – фінансовий результат від виробничого підприємництва і визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут й інших операційних витрат.
Прибуток – основний показник економічної ефективності підприємства від виробничого підприємництва (операційна діяльність).
Под = Пв + Дін опер – Взб – Вад – Він опер
Пв - прибуток (збиток) від основної діяльності (валовий прибуток)
Дін опер – дохід від іншої операційної діяльності
Взб – витрати на збут
Вад – адміністративні витрати
Він опер – інші операційні витрати
22. Можливі шляхи прискорення оборотності обігових коштів в виробничих запасах підприємства.
Головне завдання організації використання оборотних коштів - забезпечити безперервність і ефективність господарської діяльності підприємства. Ефективне управління оборотними коштами передбачає проведення постійного моніторингу оборотного капіталу, строку його перебування на кожній зі стадій та пошук шляхів прискорення обертання.
Потрібно досягнути такого стану, коли оборотні кошти вчасно б формувалися, у достатній кількості, виконували визначену їм функцію і без затримки одразу набували іншого вигляду. Це можливо тільки завдяки точному плануванню всього виробничого циклу, кожного його кроку. Потрібно не тільки прогнозувати вартість і строки початку певних етапів кругообігу оборотних коштів, а й перебіг виробничого процесу. Конкретні результати досягаються швидше та краще, коли точно визначена мета та засоби її досягнення. Саме тому доцільно умовно поділити весь процес виробництва на декілька взаємозалежних етапів.
23. Складові частини відпускної ціни продукції.
У першому варіанті (С + П) відпускна ціна збігається з ціною підприємства. Такі ціни встановлюються на продукцію, яка не обкладається товарними податками, а її реалізація здійснюється безпосередньо виробником (наприклад, кам’яне вугілля, шкільні підручники). Другий варіант (С + П + ПДВ) застосовується в тому разі, коли продукція обкладається податком на додану вартість та її продає сам виробник (наприклад, одяг, взуття, меблі, побутова техніка). Це найпоширеніший варіант відпускної ціни виробника. За третім варіантом (С + П + А + ПДВ) ціни встановлюються на підакцизні товари (наприклад, тютюнові вироби, алкогольні напої). Якщо продукція реалізується через посередницько-збутові організації, то до складу ціни входить відповідна націнка і формується четвертий (С + П + НП), п’ятий (С + П + ПДВ + НП) і шостий (С + П + А + ПДВ + НП) варіанти відпускної ціни посередника.
На першій стадії формується гуртова відпускна ціна виробника, яка включає вільну гуртову ціну виробника (ціну виробництва) та непрямі податки. Вільна гуртова ціна виробника (ціна виробництва) встановлюється на фазі виробництва товарів (робіт, послуг), є проміжною, повинна компенсувати витрати виробника на виготовлення і реалізацію товарів, а також забезпечити запланований підприємством прибуток. Розрахунковою базою ціни є повна собівартість продукції, обчислена для одиниці конкретного виробу. До собівартості додають надбавку - відсоток рентабельності (прибутковості), в який закладено бажаний прибуток підприємства.